Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

смт. Богородчани, вул. Шевченка, 68, 77701, (03471) 2-10-70

Cправа № 2-642/2010

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2010 року Богородчанський районний суд

Івано-Франківської області

в складі: головуючого - судді Шишка О.А.,

з участю: секретаря Рудейчук І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Богородчани справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за утримання та розбудову спільного майна,

в с т а н о в и в :

Позивачка звернулася з позовом до відповідача про стягнення компенсації за утримання та розбудову спільного майна.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 1972 року по 2006 рік. За час перебування у шлюбі побудували будинок з господарськими спорудами, що знаходиться на вул. Шевченка, 62 у с.Манява Богородчанського року. Ще до розірвання шлюбу в 2006 році з січня 1990 року відповідач залишив сім’ю та проживав окремо у господарстві своєї матері. З січня 1990 року вона здійснювала догляд за майном, розбудовувала господарство, зокрема, добудувала до хати піднавіс, поміняла у будинку підлогу, вікна, вхідні двері, забетонувала фундамент, доріжки у дворі, в чому їй допомагали її батьки та діти. Враховуючи те, що відповідач як співвласник зобов’язаний нести витрати за розбудову спільного майна, просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав і суду пояснив, що з часу будівництва будинку в 1972 року будь-яких його поліпшень відповідачкою не здійснено. Ухвалою Богородчанського районного суду від 09.04.2010 року визнано мирову угоду між ним та позивачкою й відповідно до якої більша частина спільно нажитого у шлюбі майна передано позивачці. Зокрема за нею залишено майна на суму 78381 грн., а йому залишено майна на суму 20043 грн. Що стосується проведення водопроводу до будинку, то він ним не користується. Просить у позові до нього відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка та відповідач з 1972 року по 2006 рік перебували у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі спільно нажили майно, зокрема будинок з господарськими спорудами, що знаходяться на вул.Шевченка, 62 в с.Манява Богородчанського району Івано-Франківської області.

З пояснень сторін вбачається, що з часу розірвання шлюбу будь-якої розбудови чи інших поліпшень спільного майна позивачкою здійснено не було. Що стосується проведення водопроводу до будинку, заміни підлоги у кімнаті позивачки, то виходячи зі змісту частини 5 статті 361 Цивільного кодексу України таке поліпшення є власністю того з співвласників, який їх зробив.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що позов до задоволення не підлягає.

На підставі ст.ст.319,322,357,360 ЦК України, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за утримання та розбудову спільного майна.

Апеляційна скарга на рішення суду до апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Головуючий