СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
14 березня 2007 року | Справа № 20-9/182 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гонтаря В.І.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: Вертій Наталії Анатоліївни, довіреність № б/н від 20.11.06;
відповідача: Плужникова Олександра Степановича (повноваження перевірені), директор житлово-будівельного кооперативу "Південнобережний";
відповідача: Колеснікова Бориса Дмитровича, довіреність № б/н від 10.03.07;
розглянувши апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Південнобережний" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 08.02.2007 у справі № 20-9/182
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг" (вул. Корчагіна, 34,Севастополь,99014)
до житлово-будівельного кооперативу "Південнобережний" (пр. Гер. Сталінграду, 7,Севастополь,99014)
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 08.02.2007 у справі № 20-9/182 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг" до житлово-будівельного кооперативу "Південнобережний" про визнання права власності задоволено частково.
Визнано право власності товариства з обмеженою відповідальністю “Мортрансмаркет-Юг” на пай, сплачений у повному обсязі, у будівництві секції № 6 будинку № 7 по вул. Героїв Сталінграда у м. Севастополі у вигляді 2-х квартир одній двокімнатної та одній чотирьох кімнатної.
Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу “Південнобережний” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Мортрансмаркет-Юг” 203,00 грн., з яких: витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.
В інший частині позову відмовлено.
В основу рішення покладено головний висновок суду про те, що позивач свої обов’язки за договором та додатками до нього виконав у повному обсязі і належним чином, що підтверджується певними матеріалами справи. Відмовляючи у частині позову товариству з обмеженою відповідальністю “Мортрансмаркет-Юг”, суд виходив з того, що не підтверджений факт права позивача на чітко визначені квартири та рішення суду не може бути винесено під умовою.
При цьому судом було враховано те, що будь-яких належних документів підтверджуючих заперечення на позовні вимоги відповідачем суду надано не було. Господарський суд міста Севастополя застосував основоположні норми договірних відносин –статті 525, 526, 626, 628, 632 Цивільного кодексу України та норми статей 180, 181, 193 Господарського кодексу України.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не в повної мірі встановив обставини справи, що відповідно, призвело до прийняття неправомірного рішення. Так, відповідач посилається на те, що господарський суд не встановив, чи є товариство з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг" членом кооперативу та чи має він право бути власником паю.
Крім того, відповідач посилається на статтю 8 Закону України „Про кооперацію” в силу положень якої у даному випадку необхідно враховувати зразковий статут житлово-будівельного кооперативу, який затверджений Радою міністрів Української РСР 30.04.1985 за № 186 та статут житлово-будівельного кооперативу "Південнобережний", який був зареєстрований в Севастопольської міської державної адміністрації 30.01.1997 за № 164-р, відповідно до яких членом житлово-будівельного кооперативу, а відповідно і власником паю, може бути виключно фізична особа.
Також, відповідач зазначає, що прерогативою розподілу квартир володіють виклично збори членів житлово-будівельного кооперативу. Таким чином, скаржник вважає, що суд першої інстанції визначаючи право власності на пай за товариством з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг" вийшов за межі позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду міста Севастополя законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга житлово-будівельного кооперативу "Південнобережний" не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів та обставин справи вбачається, що12 серпня 1998 року між сторонами у даній справі був укладений договір № 11 на будівництво двох квартир в кооперативі.
Згідно п 1.1 даного Договору позивач зобов’язувався сплатити відповідачу повну вартість заявлених ним на будівництво двох квартир: двокімнатної та чотирикімнатної, яка складає суму, що еквівалентна 27490,00 доларів США. Сплата здійснюється коштами у гривневому еквіваленті на день сплати. Відповідач, в свою чергу, зобов’язався за свій ризик та на кошти пайовика збудувати йому ці дві квартири до кінця 1998 року.
Розділом 4 Договору встановлено, що 50% вартості квартир позивач сплачує до 15 вересня 1998 року.
23 жовтня 1998 року сторони уклали Доповнення до Договору між товариством з обмеженою відповідальністю “Мортрансмаркет-Юг” та житлово-будівельним кооперативом “Південнобережний” № 11 від 12 серпня 1998 року та договору № 8 від 18 липня 1998 року на будівництво квартир.
Відповідно до умов даного Доповнення до Договору відповідачем позивачеві надано право погасити договірні суми шляхом виставлення векселя (як простого, так і перевідного) (пункт 1 Доповнення до Договору) та погашати заборгованість перед кооперативом будівельними матеріалами (пункт 5 Доповнення до Договору).
31 грудня 1998 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до Договору № 11 від 12.08.1998, якою сторони підтвердили вартість квартир за Договором –27490,00 доларів США, уточнили строки оплати: - 50% вартості –до 15 вересня 1998 року, 50% - до 15 травня 1999 року та встановили строк завершення будівництва відповідачем та здачі квартир позивачу –1 жовтня 1999 року.
Крім того, матеріалами справи підтверджується той факт, що 01 травня 1999 року позивачем було укладено із житлово-будівельним кооперативом “Південнобережний” договір поруки № 1, згідно умов якого, у випадку невиконання боржником за договором № 8 від 08.07.1998 Фроловим А.З. в строк до 01 травня 1999 року зобов’язань перед кооперативом, товариство з обмеженою відповідальністю “Мортрансмаркет-Юг” зобов’язується погасити борг в розмірі 24300,00 грн. протягом 3-х днів з моменту настання платежу.
Дані обставини справи перевірені апеляційною інстанцією в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України та підтверджуються матеріалами справи.
Враховуючи встановлені належним чином обставини справи, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно визначенню розміру, який позивач повинен був сплатити відповідачеві за будівництво двокімнатної та чотирьохкімнатної квартир суму, яка еквівалентна 27490 доларів США та, в якості поручителя 6183 доларів США.
Крім того, матеріалами справи підтверджується наявність платежів з боку позивача на користь житлово-будівельного кооперативу "Південнобережний" грошовими коштами на загальну суму 45017,2 грн., що еквівалентно 15332,81 доларів США, поставка певної кількості будівельних матеріалів на суму 22490,00 грн., що еквівалентно 5440,54 доларів США та передачі двох векселів на суму 70903,00 грн., що еквівалентно 20500,00 доларів США.
Статтею 628 Цивільного кодексу України та статтями 180, 181 Господарського кодексу України встановлено, що зміст договору складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і узгоджені ними, зокрема термін договору і його ціна.
Оскільки договором № 11 від 12.08.1998 року та договором поруки № 1 була чітко визначена вартість двох квартир, яка складає суму еквівалентну 33673,00 доларам США, і, відповідно, був визначений конкретний обов’язок позивача сплатити певну ціну, при цьому зміна ціни договору не змінювалась за домовленістю сторін належним чином, то, таким чином, думка відповідача про збільшення вартості квартир є неспроможною. Даний висновок суду обґрунтований змістом статті 632 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках, визначених договором. Зміна ціни договору після його виконання не допускається.
Оскільки позивач виконав свої зобов'язання за договором (з урахуванням доповнення до нього) у належний строк та у повному обсязі, то, таким чином, апеляційна інстанція не може прийняти до уваги вимоги житлово-будівельного кооперативу "Південнобережний" стосовно обов'язку позивача виплачувати грошові кошти на утримання будинку і комунальні послуги. Доказів користування позивачем квартирами та доказів виставлення рахунків за опалювання та комунальних послугах матеріали справи не містять.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк згідно з вказівками закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язань та одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Крім того, враховуючи обставини справи, апеляційна інстанція вважає обґрунтованим посилання господарського суду міста Севастополя на Уніфікований (одноманітний) Закон про перевідні і прості векселі, затверджений Женевською конвенцією № 358 від 1930 року, прийнятим на території України згідно Закону України “Про приєднання до Женевської конвенції 1930 року.” та статтю 4 Закону України “Про облік векселів в Україні”. Згідно вищенаведених норм, судовою колегією вважаються правомірними дії товариства з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг" щодо виконання своїх зобов’язань за договорами –передачею простого векселю.
Думка відповідача стосовно перевищення судом повноважень не відповідає обставинам справи, оскільки господарським судом міста Севастополя не було проведено розподілу квартир, що є компетенцією зборів членів житлово-будівельного кооперативу, а було визнано лише право власності на пай відповідно умовам договору.
Посилання відповідача на те, що господарський суд не встановив, чи є товариство з обмеженою відповідальністю "Мортрансмаркет-Юг" членом кооперативу та чи має він право бути власником паю, судовою колегією не приймається до уваги, оскільки таке право передбачено укладеним між сторонами договором та додатками до нього, що не суперечить чинному законодавству України. З тих же підстав апеляційна інстанція вважає неспроможними посилання житлово-будівельного кооперативу "Південнобережний" на те, що власником паю може бути виключно фізична особа. Більш того, суд розглядає тільки вимоги, які заявлені в межах позову. Відповідач із зустрічними позовними вимогами в порядку передбаченому статтею 60 Господарського процесуального кодексу України про визнання договорів між сторонами не звертався, розгляд вимог, які заявлені у відзиві на позов та апеляційній скарзі Господарським процесуальним кодексом не передбачений. Крім того, предметом спору у даній справі є визнання права власності. Таким чином, висновок місцевого суду щодо відсутності підстав для визнання договору між сторонами таким, що немає юридичної сили, судовою колегією вважається вірним.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Південнобережний" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 08.02.2007 у справі № 20-9/182 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.І. Гонтар
Н.П. Горошко