СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

19 березня 2007 року

Справа № 2-27/18445-2006А

                    

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Дугаренко О.В.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Градової О.Г.,

секретар судового засідання                                        Василевська С.В.

за участю представників сторін:

позивача: Аркатова В.В., дов. б/н, від 10.11.06 р.,

відповідача: Євсікова О.В., дов. № 6/10/10-0, від 01.02.07 р.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Первомайському районі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Воронцова Н.В.) від 16 січня 2007 року по справі № 2-27/18445-2006А

за позовом           Відкритого акціонерного товариства "Кірова" (вул. Шкільна, 2,Кормове, Первомайський р-н,Первомайський район, Автономна Республіка Крим,96331)

до           Державної податкової інспекції в Первомайському районі Автномної Республіки Крим (вул. Гагаріна, 18,Первомайське,96300)

   

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

   Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.01.2007р. по справі № 2-27/18445-2006А задоволено позов ВАТ „Кірова” до Державної податкової інспекції в Первомайському районі Автономної Республіки Крим та визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Красноперекопської Об'єднаної державної податкової інспекції  (Первомайського відділення) № 0000151500/0 від 18.01.2005 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 2384,47 грн., № 0000131500/0 від 18.01.2005 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 45336,91 грн. та № 0000141500/0 від 18.01.2005 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 24741,05 грн. Постановлено також стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. державного мита.

      В основу постанови покладені висновки суду про відсутність передбачених підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" підстав для застосування до позивача штрафних санкцій з огляду на не проведення перевірки позивача, пропуск строку давності нарахування штрафних санкцій за 2001-2002 р. та на те, що граничні строки сплати самостійно узгодженого податкового зобов’язання з фіксованого сільськогосподарського податку визначені не Законом України № 2181-Ш від 21.12.2000 р., а ст. 5 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок”.  Вказує також, що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам податкового законодавства України.

     Не погодившись з постановою суду, ДПІ в Первомайському районі АРК звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду АРК та в позові відмовити в повному обсязі.

    Апеляційну скаргу відповідач мотивує неповним з’ясуванням судом всіх обставин справи, а також порушенням застосування норм матеріального і процесуального права.

      ДПІ в Первомайському районі АРК вказує, що нею була проведена невиїзна камеральна перевірка позивача на підставі даних його особового рахунку, при проведенні якої первинна документація бухгалтерського і податкового обліку платника податків не перевіряється. При цьому пояснила, що акти перевірок на спірні податкові повідомлення-рішення відсутні, оскільки фахівці відділу оподаткування юридичних осіб були ознайомлені з Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок  з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства № 327 від 10.08.2005 р. та Методологічними рекомендаціями по складанню актів виїзних (невиїзних) документальних перевірок  у грудні 2005 р., тобто вже після винесення спірних податкових  повідомлень-рішень.

      Також зазначає, що штрафні санкції були нараховані позивачу відповідно до даних особового рахунку внаслідок несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов’язань, про що винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

   Крім того, посилаючись на п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000 р., відповідач вважає, що його дії по направленню коштів платника при сплаті поточних зобов’язань в рахунок погашення його податкового боргу, що виник раніше, є правомірними.

     Просить також звернути увагу на те, що на момент списання безнадійного податкового боргу з фіксованого сільськогосподарського податку 2002-2004 р.р. за форс-мажорними обставинами нараховані позивачу штрафні санкції не були податковим боргом, а тому не могли бути списані.  Крім того, вказує, що ВАТ „Кірова” не надало доказів,що підтверджували би виникнення податкового боргу внаслідок непереборної сили за період з 01.01.2005 р.,  а також, що ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000 р. не регламентує строків пред’явлення штрафних санкцій.

     Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.  Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

   В судовому засіданні представник ДПІ в Первомайському районі АРК апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти скарги заперечував, постанову суду першої інстанції просив залишити без змін.

      При повторному розгляді справи в межах апеляційної скарги судова колегія встановила наступне.

   18.01.2005 р. Красноперекопською ОДПІ  (Первомайським відділенням), правонаступником якої є ДПІ в Первомайському районі АРК, на підставі даних особового рахунку ВАТ „Кірова”, яке є платником фіксованого сільськогосподарського податку, за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з фіксованого сільськогосподарського податку, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000 р. були застосовані штрафні санкції, про що винесені податкові повідомлення-рішення: №0000151500/0 від 18.01.2005 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 2384,47 грн., № 0000131500/0 від 18.01.2005 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 45336,91грн. та № 0000141500/0 від 18.01.2005 р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 24741,05 грн.

     Судова колегія вважає апеляційну скаргу ДПІ в Первомайському районі АР Крим  необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

      Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами строки.

    П.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000 р., на підставі якого позивачу нараховані штрафні санкції, визначає, що  у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

       Таким чином, передбачена п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідальність платника податків у вигляді штрафу застосовується лише до тих платників податків, які не сплачують узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

     В той же час, граничні строки сплати податкового зобов’язання з фіксованого сільськогосподарського податку визначені не Законом України № 2181-Ш, а ст. 5 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” –щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем базового звітного (податкового) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у відповідних розмірах згідно з даною нормою.

     Крім того, з огляду на відсутність будь-якого акту перевірки, судовою колегією встановлено, що перевірка позивача з питання своєчасності сплати податкових зобов’язань з фіксованого сільськогосподарського податку не проводилась. Доводи відповідача про проведення ним камеральної перевірки не можуть бути взяті судовою колегією до уваги, оскільки відповідно до  абз. „в” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000 р. камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. При цьому, особливістю камеральної перевірки є те, що внаслідок її проведення контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

    В той же час, як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення-рішення винесені не з підстави виявлення таких помилок, а внаслідок висновку контролюючого органу про порушення ВАТ „Кірова” граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань з фіксованого сільськогосподарського податку.

       Така перевірка є документальною і відповідно до чинного на час спірних правовідносин Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002 р. № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 р. за № 1023/7311, її результати підлягали обов’язковому оформленню актом перевірки, який відповідно до вимог п.п. 1.5 –1.7 Порядку повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства (далі - суттєві обставини). Крім того, факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства повинні бути викладені в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

      Вказане підтверджується також тим, що згідно з п. 6.1.7 Інструкції про порядок  застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, податкове повідомлення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань складається за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 р.  за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

      З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення може бути покладено виключно акт перевірки.

     П. 4 ст. 70 КАС України визначає, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

    Натомість, належних доказів того, що відповідачем проводилась перевірка позивача, оформлена актом перевірки, та факти виявлених порушень підтверджуються первинними документами, суду не надано. Більше того, вказана обставина не заперечується і відповідачем по суті, оскільки ним зазначено, що спірні податкові-повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій винесені в автоматичному режимі на підставі даних особового рахунку позивача.

    В той же час, особовий рахунок, на підставі якого було здійснено нарахування штрафних санкцій, не є первинним документом платника податків та не може бути доказом порушення підприємством податкового законодавства. Нарахування штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним законодавством також не передбачено.

        Ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

    Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

     Проте, належних доказів того, що  нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням здійснено правильно та правомірно, на підставі акту перевірки, в якому відображені порушення, підтверджені первинними документами позивача, відповідачем суду не надано.

      Судова колегія погоджується також з висновком суду першої інстанції про те, що щодо нарахування штрафних санкцій за 2001-2002 р.р. відповідачем  пропущено строк давності, встановлений пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

   При цьому, судова колегія вважає необґрунтованими доводи ДПІ в Первомайському районі АР Крим про відсутність строків пред’явлення штрафних санкцій, виходячи з наступного.

     П. 17.3 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

      В свою чергу, згідно з пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 даного Закону за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

     За таких обставин справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" підстав для застосування до позивача штрафних санкцій та безпідставність винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

    Дослідивши доводи відповідача про те, що відображення в особовому рахунку даних про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов’язань  відбувалось внаслідок того, що контролюючим органом не враховувались зазначені платником у платіжних дорученнях при сплаті поточних зобов’язань призначення платежів, а кошти підприємства направлялись податковим органом в рахунок погашення податкового боргу платника, що виник раніше, в порядку календарної черговості його виникнення, керуючись п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000 р., судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про невідповідність вимогам законодавства України вищевказаних дій податкового органу з наступних підстав.

     Так, дослідивши положення п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р., яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, судова колегія доходить висновку, що вказана норма розповсюджується на платників податків, адже податкові зобов’язання та податковий борг згідно з вимогами ст. 1 даного Закону погашає саме він, а не податковий орган, і п. 7.7 ст. 7 Закону не дає права  податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

      Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч  волі платника.

       Зокрема, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

       Крім того, судова колегія виходить з того, що відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000 р. узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена у строки, визначені в п. 5.3, визнається сумою податкового боргу платника податку.

      Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 вищевказаного Закону у випадку, якщо такий платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання (в даному випадку  вона є узгодженою поданням податкової декларації у встановлені терміни, податковий орган направляє такому платнику податків податкові вимоги.

      Податкові вимоги також направляються платникам податків, які самостійно надали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом терміни, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (п.п. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону).

    Враховуючи, що податковий орган не вжив передбачених заходів визначення податкових зобов’язань  у податковий борг, то не мав права самостійно змінювати призначення платежів.

  В свою чергу, згідно з п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 даного Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

     Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000 р.  активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

     Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач з позовом про стягнення податкового боргу не звертався, безпідставно здійснюючи його погашення за рахунок  платежів поточних зобов’язань з фіксованого сільськогосподарського податку.

    Таким чином, судова колегія вважає, що самостійне розпорядження відповідача коштами позивача і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч волі платника податків та призначенню платежів, є недопустимим та суперечить ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

       За таких обставин справи,  судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

          Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

    Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Первомайському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

   Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 січня 2007 року у справі № 2-27/18445-2006А  залишити без змін.

    Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

  Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        О.В. Дугаренко

Судді                                                                      В.С. Голик

                                                                      О.Г. Градова