СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
15 березня 2007 року | Справа № 2-2/163-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Горошко Н.П.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
представник позивача - Лавріненко Тарас Михайлович, довіреність № б/н від 06.02.2007 - товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес";
представник відповідача - не з'явився - товариство з обмеженою відповідальністю "Сенат";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" на ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 25.01.2007 у справі № 2-2/163-2007
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (вул. Севастопольська, 31,Сімферополь,95015)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат" (вул. Гер. Сталінграду, 1,Сімферополь,95048)
про визнання добросовісним набувачем
ВСТАНОВИВ:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат" про визнання добросовісним набувачем.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.11.2004 між сторонами було укладено, нотаріально посвідчений та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів попередній договір, відповідно до якого відповідач зобов'язався до 02.12.2004 укласти з позивачем договір купівлі - продажу та продати за цим договором позивачу нерухоме майно –цілісний майновий комплекс Універсаму №34, що розташований за адресою: місто Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, З-А, за ціною 1140000грн. На виконання пункту 6 вказаного договору позивач 03.11.2004 платіжним дорученням №1 перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача 1140000грн.
10.11.2004 між сторонами було укладено, нотаріально посвідчено та зареєстровано у Державному реєстрі правочинів договір купівлі - продажу №4703, відповідно до якого відповідач продав, а позивач купив цілісний майновий комплекс Універсаму №34, що розташований за адресою: місто Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, З-А, за ціною 1140000грн, що була повністю сплачена покупцем продавцю. Договір було підписано в особі директорів зазначених підприємств.
11.11.2004 між сторонами на виконання договору було укладено акт прийому - передачі цілісного майнового комплексу Універсаму №34, після чого товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес" як законний набувач приступив до реалізації прав власника щодо володіння, користування та розпорядження набутим майном. Однак, через півроку після переходу права власності на будівлю, відповідач почав вчиняти дії, спрямовані на порушення права власності позивача на цілісний майновий комплекс Універсаму №34. Голова Зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат" Степанова Е.В. вирішила, що товариством з обмеженою відповідальністю "Делішес" неправомірно набуто право власності на будівлю в зв'язку з тим, що вона не давала своєї згоди на укладення такої угоди, як це передбачено статутом товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат", а директор відповідача, що підписувала угоду - не мала таких повноважень. Таким чином, оскільки позивач не знав та не міг знати про такі обмеження, то обмеження повноважень директора товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат" у відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю "Делішес" щодо укладення договору, на думку позивача, не мають юридичної сили.
Ухвалою господарського суду від 25.01.2007 (суддя Толпиго В.І.) провадження у справі припинено.
Не погодившись з вказаним судовим актом, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати.
Заявник апеляційної скарги вважає, що ухвалу господарського суду прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню.
Відповідно до розпорядження в. о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.03.2006, суддів Сотула В.В. та Прокопанич Г.К. було замінено на суддів Горошко Н.П. та Щепанську О.А.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
03.11.2004 між сторонами було укладено, нотаріально посвідчений та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів попередній договір, відповідно до якого відповідач зобов'язався до 02.12.2004 укласти з позивачем договір купівлі - продажу та продати за цим договором позивачу нерухоме майно - цілісний майновий комплекс Універсаму №34, що розташований за адресою: місто Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3-А, за ціною 1140000грн.
10.11.2004 між сторонами було укладено, нотаріально посвідчено та зареєстровано у Державному реєстрі правочинів договір купівлі - продажу №4703, відповідно до якого відповідач продав, а позивач купив цілісний майновий комплекс Універсам №34, що розташований за адресою: місто Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3-А, за ціною 1140000грн.
Відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
В ході розгляду даної справи відповідач не представив доказів того, що третя особа - позивач у даній справі, покупець за попереднім договором від 03.11.2004, за договором купівлі-продажу від 10.11.2004, знав або за всіма обставинами не міг не знати про наявність у директора товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат" - Белік Н.В. обмежень на укладення вищенаведених договорів. Ця обставина не була доведена і при розгляді позову Степанової Е.В., Степанова І.Г. до товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат", товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес", Белік О.Ф., Белік Н.В. у справі 2-326/06, розглянутому Залізничним районним судом міста Сімферополя.
Стаття 388 Цивільного кодексу України передбачає вичерпний перелік випадків при яких власник майна може витребувати його у добросовісного набувача, тим самим захистивши право власності як власника, так і добросовісного набувача. І таких випадків всього три:
- якщо воно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння,
- було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння,
- вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не по їх волі, іншим шляхом.
Жодний з цих випадків відповідачем не підтверджений документально.
Однак, на думку судової колегії провадження у даній справі підлягає припиненню відповідно до пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підвідомчість справ господарським судам визначена в статті 12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарським судам подвідомчі:
1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
- спорів про приватизації державного житлового фонду;
- спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
- спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
- спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
- інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2) справи про банкрутство;
3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Факт визнання добросовісності придбання майна (добросовісності набувача) не може бути самостійним предметом позову в господарському суді, добросовісність придбання є засобом доведення у разі пред'явлення до добросовісного набувача позову про витребування майна.
На підставі висловленого, апеляційна інстанція вважає, що ухвалу господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не існує.
Керуючись статтями 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.01.2007 у справі № 2-2/163-2007 залишити без змін.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Н.П. Горошко
О.А. Щепанська