СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
14 березня 2007 року |
Справа № 2-29/17611-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Лисенко В.А.,
Видашенко Т.С.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1 паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1;
відповідача: (Малоріченська сільська рада) - Алфьорова В.В., дов. № 949/02-14 від 27.12.2006 року;
відповідача: (Виконавчий комітет Алуштинської міської ради) - не з`явився;
відповідача: (Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації) - не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу Малоріченської сільської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 21 грудня 2006 року у справі №2-29/17611-2006
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Малоріченської сільської ради (вул. Комсомольська, 8, с.Малоріченське, м. Алушта, АР Крим, 98520)
до Виконавчого комітету Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1, м.Алушта, АР Крим, 98500)
до Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації (вул. Некрасова, 11, м.Сімферополь, 95000)
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 21.12.2006 року у справі № 2-29/17611-2006 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Малоріченської сільської ради, Виконавчого комітету Алуштинської міської ради, Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації про визнання права власності задоволено. Визнано за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - торгові павільйони у кількості 15 штук, зведені в одній споруді, загальною площею 97 кв.м., розташовані по АДРЕСА_1. Зобов'язано Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації провести реєстрацію права власності за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на зазначений об'єкт нерухомого майна.
Не погодившись з цім рішенням, Малоріченською сільською радою подана апеляційна скарга, в якій зазначається про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильне застосування норм матеріально права. Зокрема заявник зазначає, що позивач отримав від Малоріченської сільської ради не дозвіл на будування торгівельних павільйонів, а дозвіл на реконструкцію ринка, при цьому дозвіл дано неповноважним органом. На підставі цього, заявник вважає усі спірні будови самовільними та не підлягаючими державної реєстрації. Також заявник зазначає, що відповідно до додатку до договору оренди, суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 отримав в оренду земельну ділянку з розташованим на неї ринком, який знаходиться на балансі Малоріченської сільської ради. Враховуючи це, відповідач вважає, що відповідно до статті 778 Цивільного кодексу України спірні будівлі є поліпшенням предмету договору оренди. Заявник в апеляційній скарзі також зазначає, що відповідно до частини 2 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. В апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду АР Крим від 21.12.2006 року у справі №2-29/17611-2006 скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
У судове засідання Виконавчий комітет Алуштинської міської ради та Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації не з'явились, про місце і час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомили. Таким чином, зазначені учасники судового процесу не скористались своїм процесуальним правом у справі на участь свого представника в засіданні суду апеляційної інстанції. Суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників судового процесу, які не з'явились, за наявними у справі доказами, оскільки, згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судовою колегією встановлено наступне.
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Малоріченської сільської ради, Виконавчого комітету Алуштинської міської ради, Сімферопольського міжміського бюро реєстрації і технічної інвентаризації, в якій просить:
- визнати право власності на капітальну споруду - торгові павільйони у кількості 15 штук, зведені в одному спорудженні по АДРЕСА_1 загальною площею 97,7 кв. м.;
- зобов'язати бюро технічної інвентаризації здійснити реєстрацію капітальної споруди - торгових павільйонів у кількості 15 штук, зведені в одній споруді по АДРЕСА_1 загальною площею 97,7 кв. м.;
- зобов'язати виконавчий комітет Алуштинської міської ради ввести в експлуатацію об'єкт - торгові павільйони у кількості 15 штук, зведені в одному спорудженні по АДРЕСА_1 загальною площею 97,7 кв. м.
Заявою від 20.12.2006 позивач змінив предмет позову та просить суд:
- визнати за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - торгові павільйони у кількості 15 штук, зведені в одній споруді, загальною площею 97 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1;
- зобов'язати Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації провести реєстрацію права власності за фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна - торгові павільйони у кількості 15 штук, зведені в одній споруді, загальною площею 97 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1;
- зобов'язати Малоріченську сільську раду привласнити адресу об'єкту нерухомого майна - торговим павільйонам у кількості 15 штук, зведеному в одній споруді, загальною площею 97 кв.м., розташованому по АДРЕСА_1.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він, відповідно до рішень виконавчого комітету Малоріченської сільської ради НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 на земельній ділянці, яка передана в оренду на підставі договору оренди від 05.05.2004 року, збудував 15 торгівельних павільйонів по АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що він звертався до виконавчого комітету Алуштинської міської ради з клопотанням про введення в експлуатацію об'єкту, проте отримав відповідь про неможливість введення в експлуатацію у зв'язку з припиненням строку дії положення № 5 "Регіональних правил забудови та використання території в Автономної Республіці Крим". При цьому, позивач посилається на частину 5 статті 376 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. На думку позивача спірна будівля не порушує прав інших осіб.
Суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 не підлягають задоволенню. Свої висновки судова колегія обґрунтовує наступним.
Між Малоріченською сільською радою (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендар) 20.06.2001 року було укладено договір оренди ринків у с. Рибаче, с.Сонячногірське та с.Малоріченське. Відповідно до умов пункту 1.1. цього договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування територію та торгівельні міста Малоріченського, Рибаченського, Сонячногірського ринків. За актом приймання-передачі ринків за договором від 20.06.2001 року позивачеві були передані ринки та торгівельні міста, зокрема у с. Малоріченське ринок по АДРЕСА_1 кв.м. на 24 торгівельних міста.
Відповідачем у справі - Малоріченською сільською радою було надано суду докази часткової сплати плати за орендну ринків у 2006 році.
Отже, сторонами за договором оренди від 20.06.2001 виконувався зазначений договір.
На підставі рішення 18 сесії 24 скликання Малоріченської сільської ради № 18/66 від 15.04.2004 року, між Малоріченською сільською радою (орендодавець) та підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки від 05.05.2004 року. За умовами розділу першого цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду строком на 5 років земельну ділянку загальною площею 0,0130 га, для використання її в комерційних цілях для експлуатації та обслуговування існуючого ринку у с.Малоріченське по АДРЕСА_1.
Умовами розділу 2 договору оренди від 05.05.2004 року встановлено, що земельна ділянка надається в оренду в комерційних цілях для експлуатації та обслуговування існуючого ринку підприємця ОСОБА_1 Згідно пункту 4.2. договору оренди, орендар земельної ділянки зобов'язаний використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до цільового призначення, при цьому виконувати норми діючого законодавства.
Орендар земельної ділянки має право з письмової згоди орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку житло, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі та споруди (пункт 4.1. договору оренди земельної ділянки від 05.05.2004).
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року № 161-XIV, істотними умовами договору оренди землі є, зокрема умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.
Відповідно до статті 773 Цивільного кодексу України, наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця.
Нормою статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року № 280/97-ВР встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що позивачу була передана земельна ділянка, на якій в даний час знаходиться спірний об'єкт, з конкретно встановленим цільовим використанням -для експлуатації та обслуговування існуючого ринку у с.Малоріченськепо АДРЕСА_1. При цьому, ринок у с.Малоріченське по АДРЕСА_1 позивачу було передано за умовами договору оренди ринків у с.Рибаче, с.Сонячногірське та с.Малоріченське від 20.06.2001 року. Умовами договору оренди земельної ділянки від 05.05.2004 року не було передбачено використання землі для будівництва спірного об'єкту - капітальної споруди (торгових павільйонів). Право зводити у встановленому законодавством порядку житло, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі та споруди орендар земельної ділянки має лише з письмової згоди орендодавця - Малоріченської сільської ради, а не виконавчого комітету Малоріченської сільської ради, який не є та не може бути орендодавцем землі. Використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням є обов'язок орендаря.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він, відповідно до рішень виконавчого комітету Малоріченської сільської ради НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 отримав дозвіл на розміщення спірного майна, дозвіл на виконання проектно-дослідницьких робіт та реконструкцію торгівельних павільйонів.
Проте, позивачем не було дотримано вимоги статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 року № 1699-III, згідно з якою дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. У разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування для отримання дозволу на виконання зазначених робіт додається копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмової згоди його власника на проведення зазначених робіт.
Позивачем при будівництві спірного об'єкту в порушення діючого законодавства, зокрема в порушення статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 року № 1699-III, не було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт від інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 року № 1699-III, здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Враховуючи вище встановлені факти, спірний об'єкт - торгові павільйони у кількості 15 штук, зведені в одному спорудженні по АДРЕСА_1 загальною площею 97,7 кв. м., є самочинним будівництвом (самовільним будівництвом). Даний факт не спростовуються самим позивачем, оскільки він посилається в обґрунтування позову на статтю 376 Цивільного кодексу України "Самочинне будівництво".
Статтею 376 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Враховуючи, що позивач здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була йому відведена для цієї мети, а також те, що після збудування спірного об'єкту земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно позивачу не надавалась відповідно до вимог статті 376 Цивільного кодексу України, судова колегія приходить до висновку про відсутність підставв для задоволення позову про визнання за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 права власності на спірний об'єкт.
При цьому, є необгрунтованими доводи позивача про те, що самочинне будівництво (спірний об'єкт) не порушує прав інших осіб, оскільки самочинно збудований об'єкт порушує права Малоріченської сільської ради як власника земельної ділянки, зокрема, порушує право вільно використовувати цю земельну ділянку як в своїх цілях, так і для передачі її у користування іншим орендарям.
Позовна вимога зобов'язати Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації провести реєстрацію права власності також не підлягає задоволенню.
Так, відповідно до пункту 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.2002 за № 157/6445, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Як зазначив сам позивач, спірний об'єкт не прийнятий в експлуатацію у встановленому порядку, з чого витікає, що у відповідного бюро технічної інвентаризації відсутній обов'язок зареєструвати спірне майно. Отже, відсутні правові підстави зобов'язати Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації провести реєстрацію права власності спірного майна за позивачем.
Враховуючи, що позовна вимога про визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт не підлягає задоволенню, позовна вимога про зобов'язання Малоріченську сільську раду привласнити адресу об'єкту нерухомого майна - торговим павільйонам у кількості 15 штук, зведеному в одній споруді, загальною площею 97 кв. м., розташованому по АДРЕСА_1, також не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, а також порушив та неправильно застосував норми матеріального права, рішення господарського суду АР Крим від 21.12.2006 року у справі №2-29/17611-2006 підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 103 п.1, 104 ч.1 п.п.1, 4, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Малоріченської сільської ради задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 грудня 2006 року у справі №2-29/17611-2006 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді В.А. Лисенко
Т.С. Видашенко