У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого-судді Ковтюк Є.І.,

суддів: Глоса Л.Ф., Пивовара В.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні 6 жовтня 2015 року в м. Києві заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 14 серпня 2014 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 368 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права працювати лікарем в системі Державної санітарно-епідеміологічної служби на строк 2 роки, а на підставі ст. 75,76 цього Кодексу постановлено звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2014 року вирок стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2015 року касаційну скаргу засудженого залишено без задоволення, а постановлені щодо нього судові рішення - без зміни.

У своїй заяві ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали касаційного суду і просить справу направити на новий судовий розгляд до суду касаційної інстанції.

Як на підставу своїх вимог посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило, на його думку, ухвалення різних за змістом судових рішень.

Обґрунтовуючи свою заяву, ОСОБА_1 зазначає, що суд касаційної інстанції, погодившись із рішенням нижчестоящих судів про винуватість його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, невірно застосував норми права, які визначені законом України про кримінальну відповідальність. Крім того, заявник зазначає, що його дії формально підпадають під ознаки злочину, передбаченого ст. 368-2 КК України, а тому ухвала касаційного суду, на його думку, підлягає скасуванню.

На обґрунтування підстави для перегляду оскаржуваної ухвали касаційного суду, ОСОБА_1 посилається на отримані з Єдиного державного реєстру судових рішень і долучені ним до заяви копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2012 року, 15 січня 2013 року та 18 лютого 2014 року.

Заслухавши доповідача, вивчивши заяву та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів вважає, що передбачені законом підстави для відкриття провадження відсутні.

Згідно зі ст. 444 КПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

У ст. 445 КПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Положення п. 1 ч. 1 ст. 445 КПК України встановлюють, що підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України є неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої законом України про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень (крім питань неоднакового застосування санкцій кримінально-правових норм, звільнення від кримінальної відповідальності чи покарання).

У своїй заяві засудженим не наведено належного обґрунтування, передбачених ст. 445 КПК України підстав для перегляду судового рішення, а саме, не зазначено конкретної норми права, яку, на думку заявника, неоднаково застосував суд касаційної інстанції, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень, а лише наводить доводи, які на його думку, свідчать про відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України. Заявник не конкретизував, у чому саме полягає ця неоднаковість, належно не аргументував в цій частині свою позицію та не навів порівняння оспорюваних висновків касаційного суду з порівнюваними.

У заяві, як убачається з її змісту, засуджений поза зв'язком із предметом судового перегляду оспорює фактичні обставини справи, заперечує обґрунтованість висновків суду касаційної інстанції і просить дати їм інакшу правову оцінку з урахуванням наведених у заяві мотивів. Однак наведені питання не є підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України.

Крім того, як убачається з доданої до заяви копії оскаржуваної ухвали, ОСОБА_1 в касаційній скарзі порушував питання про скасування судових рішень щодо нього та закриття кримінального провадження в зв'язку з тим, що в його діях відсутні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України, а також зазначав, що його дії не можуть бути кваліфіковані і за ст. 368-2 КК України, оскільки він не отримав незаконної вигоди у значних розмірах. Отже, засуджений не зазначав про необхідність кваліфікації його дій за незаконне збагачення. Відповідно суд касаційної інстанції в своєму рішенні взагалі не висловив будь-яких застережень щодо зазначеного правозастосування.

За таких обставин, якщо норма не застосовувалась, то порушувати питання про її неоднаковість у застосуванні є некоректним.

З огляду на викладене, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України вважає, що подана ОСОБА_1 заява про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2015 року є необґрунтованою і не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 445, 451 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

відмовити засудженому ОСОБА_1 у допуску справи до провадження Верховного Суду України за його заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Л.Ф. ГлосЄ.І. КовтюкВ.Ф. Пивовар