Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.07.2006 Справа № 55/124-06
Колегія суддів у складі головуючого судді А.І.Бухана,
судді О.В.Шевель,
судді С.В.Барбашової,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників:
позивача | - | Кожемякіна В.А. |
відповідача | - | не явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу відповідача (вхідний № 2361 Х/3-9 ) на рішення господарського суду Харківської області від 13 червня 2006 року по справі № 55/124-06
за позовом Закритого акціонерного товариства “Цант” ( місто Суми)
до Науково-виробничої фірми «Сінтал‘Д»товариства з обмеженою відповідальністю
( місто Харків)
про стягнення 93719,32 гривень
встановила:
Рішенням господарського суду Харківської області від 13 червня 2006 року по справі № 55/124-06 (суддя Гребенюк Н.В.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Сінтал"Д" на користь Закритого акціонерного товариства "Цант" - 88 777,48 гривень боргу, 4013,23 гривень пені, 928,61 гривень інфляційних, 937,19 гривень державного мита, 118 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та на те, що висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Разом з тим його представник в судове засідання не явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Позивач просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Разом з тим його представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи між позивачем та відповідачем 15 квітня 2005 року було укладено договір № 05/Кн-2 на виконання комплексу робіт по комплектації засобами автоматизації, розробки математичного, програмного, технічного забезпечення згідно робочого проекту АСУТП "Дефекосатурація" на Конгресівському цукровому заводі. Пунктом 1.2 сторонами було визначено термін здачі робіт за договором, а саме - грудень 2005 року. Пунктом 1.3 сторони узгодили, що зміст та строки виконання основних етапів визначається календарним планом, який є невід‘ємною частиною договору.
Позивач прийняті на себе зобов'язання у відповідності до умов укладеного договору виконав належним чином, у встановлений договором строк розробив інформаційне, математичне та програмне забезпечення, виконав автономну та комплексну наладку АСУТП "Дефекосатурація", а також технологічну наладку та навчання персоналу по цьому об’єкту - Конгресівському цукровому заводі.
Відповідач прийняв виконані позивачем роботи без зауважень, про що свідчить акт№1 від 30 вересня 2005 року за договором №4-05/Кн-2 від 15 квітня 2005 року, який підписано сторонами та скріплено печатками товариств. Проте свої зобов'язання щодо оплати прийнятих робіт відповідач не виконав.
Позивач у лютому 2006 року звертався до відповідача з вимогою погасити борг, пеню, інфляційні, які нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, однак відповідач на претензію не відреагував, борг не погасив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 88777,48 гривень правомірні, обґрунтовані, підтвердженні належними доказами, такі, що не спростовані відповідачем, місцевий господарський суд дійшов висновку про їх задоволення. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 4013,23 гривень, нарахованої згідно п.4.2 договору за прострочення виконання грошового зобов'язання та 937,19 гривень інфляційних, нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України правомірні, обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.
Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення немає, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Господарський суд Харківської області належним чином дослідив та оцінив докази, які свідчать про невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань за договором договір № 05/Кн-2 на виконання комплексу робіт по комплектації засобами автоматизації, розробки математичного, програмного, технічного забезпечення.
Позивач надав обґрунтовані докази того, що він дійсно виконав прийняті на себе зобов'язання у відповідності до умов укладеного договору належним чином, у встановлений договором строк розробив інформаційне, математичне та програмне забезпечення, виконав автономну та комплексну наладку АСУТП "Дефекосатурація", а також технологічну наладку та навчання персоналу по цьому об’єкту - Конгресівському цукровому заводі, а господарський суд Харківської області належним чином дослідив та оцінив докази, які свідчать про невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань по оплаті отриманого товару. Зазначені обставини і стали підставою для захисту позивачем своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідач же ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених в апеляційній скарзі тверджень, а саме: відсутності у нього боргу перед позивачем. Його позиція стосовно того, що вимоги позивача щодо сплати пені, яку позивач просить стягнути на підставі п.4.2 вищевказаного договору, на його думку суперечить Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань»не підтверджена належними та допустимими доказами.
Позивач обґрунтовує свої вимоги в позовній заяві щодо сплати пені на
підставі п. 4.2. договору, тому як : - згідно вимог ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) "виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою"; ч. 1 ст. 549 ЦКУ дає поняття неустойки : "Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання."; згідно вимог ч. З ст. 549 ЦКУ : "Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення платежу"; згідно вимог ч. ч. 1,2 ст. 551 ЦКУ предметом неустойки (пені) може бути грошова сума . "Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановленого законом, може бути збільшений у договорі"; згідно вимог року 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ чинність вказаного Кодексу настала з 01.01.2004 року, а умови дії Договору, вказані Позивачем в позовній заяві і, котрі розглядалися господарським судом першої інстанції, почали діяти з 15.04.2005року, тобто повністю на умовах та згідно вимог норм нового Цивільного Кодексу України.
Тобто, позивач у повній відповідності з чинним законодавством матеріально обґрунтував та довів правомірність своїх позовних вимог до відповідача.
Разом з тим посилання відповідача у своїй апеляційній скарзі на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи у місцевому господарському суді документально ним не підтверджені. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач при розгляді спору як у місцевому господарському суді так і при розгляді його апеляційної скарги у Харківському апеляційному господарському суді не скористався своїм диспозитивним правом та не забезпечив явку у призначені судові засідання свого уповноваженого представника. Слід зазначити, що місцевим господарським судом всі процесуальні документи направлялись відповідачеві в строк за зазначеною як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі адресою, про що свідчить відтиск печатки на процесуальних документах та поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи. Доказів неотримання процесуальних документів Науково-виробнича фірма «Сінтал‘Д»не надала. Тобто посилання відповідача на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи спростовуються матеріалами справи.
Згідно зі статтею 75 ГПК України господарський суд Харківської області правомірно розглянув справу за наявними у ній матеріалами.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Рішення господарського суду Харківської області від 13 червня 2006 року по справі № 55/124-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
головуючий суддя | А.І.Бухан |
cуддя | О.В.Шевель |
суддя | С.В.Барбашова |