Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2006 року Справа № 15|158-06
Колегія суддів у складі: головуючого судді А.І.Бухана,
судді О.В.Шевель,
судді М.В.Гагіна,
при секретарі Парасочці Н.В.
за участю представників:
позивача | - | не явився |
відповідача | - | не явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 9 апеляційного господарського суду у місті Харкові апеляційну скаргу відповідача (вхідний №2202С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 4 травня 2006 року по справі № 15/158-06
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Велсам" (село Великий Самбір, Конотопського району, Сумської області)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберіг-Суми" (місто Суми)
про стягнення 8724,35 гривень
встановила:
Рішенням господарського суду Сумської області від 4 травня 2006 року по справі № 15/158-06 (суддя О.Ю.Резниченко) позов задоволено повністю, стягнено з відповідача на користь позивача –7572,10 гривень основного боргу, 769,65 гривень пені, 121,98 гривень
три проценти річних, 260,62 гривень індекс інфляції, 102 гривень витрат
по держмиту, 118 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати і постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення норм матеріального права та на те, що висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи, а саме: йому не направлялась вимога про здійснення оплати за поставлену продукцію та товарно –транспортні документи підписані не уповноваженою особою.
Позивач просить прийняте по справі рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, при цьому зазначив, що господарський суд Сумської області належним чином дослідив усі матеріали справи та дав правильну правову оцінку обставинам спору.
Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення їх уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Сумської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за яким встановив, що 17 травня 2005 року між сторонами був укладений договір дистриб'юції № 1, за умовами якого позивач поставив відповідачу сир власного виробництва за загальну суму 7572,10 гривень, що підтверджується накладною №139 від 13 липня 2005 року, довіреністю відповідача №777192 від 12 липня 2005 року. Факт отримання продукції від позивача не заперечується відповідачем.
Відповідно до п.4.3 договору відповідач був зобов'язаний оплатити отриманий товар з відстрочкою платежу 7 банківський днів на протязі першого місяця від дня підписання договору та 10 банківських днів на весь інший час дії договору. Однак, зобов'язання по сплаті отриманої за договором продукції відповідач не виконав у встановлені строки та на момент розгляду справи його заборгованість склала 7572 ,10 гривень.
Відповідач із зазначеної суми боргу визнав 2730,10 гривень, іншу суму заборгованості у розмірі 4842 гривень відповідач не визнав у зв'язку із порушенням, на його думку, позивачем умов договору дистриб'юції, що до якості поставленого товару. При цьому у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідно до п. 6.1 договору, позивач зобов'язаний поставляти продукт, який відповідає діючим нормам України, санітарним нормам та умовам договору. Відповідач стверджує, що частина отриманої продукції мала скриті дефекти якості, які виявились під час зберігання продукції на складі, а саме: погіршились смакові властивості, з'явився неприємний запах, з'явилась пліснява, про що був складений акт на загальну суму 4842 гривень, у тому числі сир твердий ,Еліта" великий, 75 кг на суму 1350 гривень; сир твердий „Еліта" маленький, 194 кг на суму 3492 гривень. Однак, відповідно до абз. З п. 6.3 договору №1 від 17 травня 2005 року, у випадку виявлення відповідачем скритих дефектів якості (саме на ці дефекти посилається відповідач у відзиві на позовну заяву), що повинно бути зафіксовано в актах, оформлених належним чином, відповідач зобов'язаний негайно проінформувати про це позивача (письмово, електронною поштою, факсом, по телефону).
За таких обставин господарський суд області визнав акт забраковки, на який посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень, оформленим не належним чином, оскільки по-перше акт забраковки датований28 липня 2006 року ( у відзиві на позовну заяву зазначена дата 28 липня 2005 року), по-друге, акт складений відповідачем в односторонньому порядку, без участі представника позивача або представника іншого підприємства (контролюючого органу).
Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, договором дистриб'юції № 1 від 17 травня 2005 року не визначений порядок складання актів про виявлення скритих дефектів. Зазначений порядок встановлений в Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів громадського споживання за якістю від 25 квітня 1966 року №П-7 (відповідно до Постанови Верховної Ради України №1545-ХІІ від 12 вересня 1991 року „Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" норми Інструкції застосовуються на території України).
Так, відповідно до п. 3.3 Інструкції №П-7, акт про скриті недоліки складається у порядку, передбаченому цією Інструкцією. Пунктом 16 Інструкції №П-7 передбачено, що у випадку виявлення недоліків якості продукції для складання 2-стороннього акту, покупець зобов'язаний викликати представника продавця (направити йому відповідне повідомлення). П.20 Інструкції встановлює, що у випадку нез'явлення представника продавця, до участі у складанні акту запрошуються представники інших підприємств або представники контролюючих органів (бюро товарних експертиз).
Відповідач зазначив, що про виявлення скритих дефектів якості продукції від повідомив позивача листом №37 від 21 липня 2005 року (а.с. 39). Як пояснив відповідач, після складання акту забраковки він відправляв лист № 40 від 4 серпня 2005 року (до відзиву доданий лист від 4 серпня 2005 року, який має № 39(а.с. 39) з проханням забрати неякісну продукцію. Доказів направлення вказаних листів позивачу відповідач суду не надав. В якості заперечень проти вимог позивача відповідач послався на акт від 6 березня 2006 року огляду партії твердого сиру, складений лікарем СЄС м. Суми та акт про знищення товару від 29 березня 2006 року на суму 4842 гривень. Зазначені заперечення та докази не були прийняті господарським судом області до уваги, тому як згідно із сертифікатом відповідності №947582 від 18 квітня 2005 року сир твердий сичужний „Еліта" має термін придатності не більше 30 діб. Також у посвідченні №146 від 13 липня 2005 року про якість продукції у графі „Строк реалізації" зазначено –30 діб.
Відповідно до ст. 677 Цивільного кодексу України, ст. 269 Господарського кодексу України законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).Вищезазначені акти були складені після закінчення строку придатності товару. При цьому, у акті від 6 березня 2006 року зазначено, що сир не відповідає встановленим вимогам у зв'язку з тим, що минув термін його зберігання.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином господарський суд Сумської області визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 7572 гривень обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Обґрунтованими та підлягаючими задоволенню визнані також судом області позовні вимоги в частині стягнення 121,98 гривень - три проценти річних за період з 27 липня 2005 року по 7 лютого 2006 року та 260,62 гривень - індекс інфляції з 1 серпня 2005 року, вимоги по стягненню пені у розмірі 765,65 гривень за період з 27 липня 2005 року по 20 січня 2006 року.
Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення немає, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведені у апеляційній скарзі відповідача заперечення фактично повторюють висловлені ним у своїх поясненнях на ухвалу про порушення провадження у справі твердження про нібито допущені позивачем порушення умов укладеного між сторонами договору, будь-яких належних, допустимих та у встановленій законодавством формі доказів у правове обґрунтування своєї позиції відповідач не надав. При цьому
Розглядаючи заявлені як позивачем, так і відповідачем клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, колегія суддів, зважаючи на те, що дані клопотання належним чином документально не обґрунтовані ( оскільки жодна із цих сторін не надала відповідних доказів доцільності та необхідності відкладення судового засідання), достатності матеріалів справи як для розгляду спору по суті, так і наведених у апеляційній скарзі доводів, вважає за можливе відмовити у їх задоволенні та розгляді справи за наявними у ній матеріалами.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
У задоволенні клопотань позивача та відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги відмовити.
Рішення господарського суду Сумської області від 4 травня 2006 року по справі № 15/158-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
головуючий суддя | А.І.Бухан |
суддя | О.В.Шевель |
суддя | М.В.Гагін |