Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 року Справа № 17/462-04
Колегія суддів у складі: головуючого судді А.І.Бухана,
судді О.В.Шевель,
судді О.В.Плужника,
при секретарі Парасочці Н.В.,
за участю представників:
позивача | - | Грищенка Б.М. |
першого ідповідача | - | не явився |
другого відповідача | - | не явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судового засідання № 9 Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ВАТ "Червоний металіст" (вх. № 2208С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 13 квітня 2006 року по справі № 17/462-04
за позовом АППБ "Аваль" в особі його Сумської обласної дирекції ( м. Суми)
до ВАТ "Конотопський електромеханічний завод" (м. Конотоп ) та ВАТ "Червоний металіст" (м. Конотоп)
про стягнення 257806,75 гривень
встановила:
Рішенням господарського суду Сумської області від 13 квітня 2006 року по справі № 17/462-04 (суддя Б.І.Лиховид) позов задоволено частково, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Червоний металіст" на користь Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" в особі Сумської обласної дирекції - 183 817,03 гривень заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 64 494,76 гривень інфляційних збитків, 1700 гривень витрат по держмиту, 113,65 гривень судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Другий відповідач - ВАТ "Червоний металіст" - з рішенням господарського суду області не погодився і у своїй апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить його скасувати, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Разом з тим його уповноважений представник в призначені судові засідання жодного разу по невідомим суд причинам не являвся, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги цей відповідач повідомлявся у встановленому законодавством порядку.
Перший відповідач - ВАТ "Конотопський електромеханічний завод" також не подав своїх письмових міркувань стосовно предмету апеляційної скарги та суті прийнятого по справі судового рішення. Разом з тим його уповноважений представник в призначені судові засідання жодного разу по невідомим суд причинам не являвся, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги цей відповідач повідомлявся у встановленому законодавством порядку.
Позивач - АППБ "Аваль" в особі його Сумської обласної дирекції - у своєму письмову відзиві на апеляційну скаргу просить прийняте по справі рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. При цьому він зазначає, що господарський суд області належним чином дослідив усі матеріали справи та дав правильну правову оцінку обставинам спору. Разом з тим його представник в судовому засіданні повідомив про те, що яких-небудь інших документів, які можуть мати відповідне відношення до розгляду поданої апеляційної скарги у нього немає, і розгляд справи може здійснюватися на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що відповідно до умов кредитного договору № 397 від 24 грудня 1999 року, укладеного між позивачем та другим відповідачем, позивач надав другому відповідачу кредит в сумі 300.000 гривень зі строком користування до 22 березня 2001 року та сплатою 65% річних щомісячно. Додатковою угодою до кредитного договору № 3 від 1 квітня 2001 року встановлено, що з 1 квітня 2001 року за користування кредитом позичальник - другий відповідач виплачує 21 % річних (в справі). Рішенням господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2001 року по справі № 4068-9/231 з другого відповідача на користь позивача було стягнуто за рахунок майна 299 997,45 гривень боргу, 17 021,77 гривень. відсотків за користування кредитом та 30 365 гривень пені. Як зазначив позивач в обґрунтування позовних вимог, рішення господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2001 року по справі № 4068-9/231 не виконане і станом чим позивач просив стягнути з відповідача 183 817,03 гривень заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 26 листопада 2001року по 26 листопада 2004 року.
В заперечення проти позовних вимог відповідачі послались на те, що в результаті реорганізації ВАТ «Червоний металіст»на підставі розпорядження голови Сумської облдержадміністрації № 307 від 21 серпня 2002 року борг було передано і сума боргу за кредитним договором № 397 від 24 грудня 1999 року по розподільчому балансу перейшла до новоствореної юридичної особи - ВАТ «Конотопський електромеханічний завод». Але господарський суд області не прийняв до уваги заперечення відповідачів, оскільки згідно ст. 201 ЦК УРСР від 18 липня 1963 року переведення боргу на іншу особу без згоди кредитора не допускається. В своїх поясненнях позивач зазначив, що жодного разу згоди на переведення боргу на іншу особу не давав. Оскільки ВАТ "Червоний металіст" не подав обґрунтованих заперечень проти позовних вимог щодо стягнення 183 817,03 гривень заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 26 листопада 2001 року по 26 листопада 2004 року, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги правомірними, обґрунтованими і відповідно підлягаючими задоволенню.
Відповідно до ст.625 чинного Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому вимоги позивача щодо стягнення з другого відповідача 60 274,77 гривень інфляційних збитків, на думку суду області теж підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства. В іншій частині позову провадження у справі підлягає припиненню відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України.
Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів в основному відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, через що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятої по справі ухвали, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Як свідчать матеріали справи, господарський суд Харківської області забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об’єктивно дослідив фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.
При цьому колегія суддів враховує, що предметом апеляційного оскарження другим відповідачем прийнятого по справі судового рішення являлося оскарження неправомірного стягнення з нього 4 гривень 35 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Але резолютивна частина рішення господарського суду Сумської області не підтверджує юридичну обґрунтованість даного твердження заявника апеляційної скарги, оскільки в ній чітко зазначена сума у розмірі 113 гривень 65 копійок, яка підлягала стягненню з другого відповідача, через що підстав для скасування судового рішення в цій частині немає.
Разом з тим в зв’язку з надісланням другим відповідачем до Харківського апеляційного господарського суду двох своїх доповнень до апеляційної скарги про зміну своїх апеляційних вимог, колегія суддів вважає, що вони не можуть бути прийняті до розгляду через недотримання їх заявником вимог чинного законодавства України, і насамперед через несплату встановленого розміру державного мита та незабезпечення надіслання копій цих доповнень усім учасникам судового процесу. Крім того, колегія суддів зважає на те, що заявник апеляційної скарги жодного разу ( як під час вирішення спору господарським судом Сумської області, так і у ході розгляду його апеляційної скарги) не надавав належних та документально обґрунтованих доказів правомірності своїх заперечень проти заявлених до нього позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 99, 101, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
Рішення господарського суду Сумської області від 13 квітня 2006 року по справі № 17/462-04 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
Головуючий суддя | А.І.Бухан |
суддя | О.В.Шевель |
суддя | О.В.Плужник |