Справа №2-755/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2010 року Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі головуючої судді Панасенко О.П.

при секретарі: Назаренко A.B.

з участю представника позивача розглянув у відкритому судовому засіданні в м Марганці справу за позовом ВАТ „Укртелеком” до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані телекомунікаційні послуги,

встановив:

В березні 2010 року ВАТ „Укртелеком” в особі цеху телекомукаційних послуг № 7 Дніпропетровської філії ВАТ „Укртелеком” звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу за надані послуги, посилаючись на те, що з відповідачем було укладено договір на надання телекомунікаційних послуг. З березня 2009 року відповідачем плата за надані послуги не проводилася, виник борг на 986,94 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги у повному обсязі і пояснив, що на прохання відповідача ній було встановлено телефон, який працював як таксофон, тобто відповідач могла дзвонити на будь-які номери, а до неї подзвонити було неможливо. В договорі був вказаний телефон 1-11-52 не як встановлений відповідачеві за договором № телефону, а телефон для зв'язку, тому що подзвонити на виділений номер таксофону неможливо. В зв'язку з тим, що у відповідача був не звичайний телефонний номер, який дозволяє приймати дзвінки та дзвонити самому, не могли своєчасно з’ясувати, по якому номеру виникла заборгованість. Після перевірки було встановлено, що дзвінки проводилися з номеру 25113. Заборгованість не сплачена за квітень-серпень 2008 року. Відповідачеві направлено листа, ній, в зв’язку з тим, що довго не могли визначитись з тим, хто є боржником, запропоновано розстрочити виплату, але відповідач відмовилася, не визнавала суму боргу, заявляла, що дзвонила по місту і не могла так заборгувати. Але перевіркою було встановлено, що переважна більшість дзвінків була на мобільний телефон сина відповідача, а розмови з абонентами мобільного зв’язку сплачуються на рівні міжпородних дзвінків.

Відповідач, яка належним чином повідомлялася про час слухання справи, до суду не з’являлася, надсилала листи, де зазначала, що не мала телефону № 25113, що борг ній приписаний працівниками Телекому. За листами відповідача вона визнає, що з неї був телефон, якій працював в режимі таксофону.

Судом досліджені докази, надані сторонами.

Суд приходить до наступного:

21.02.2003 року між позивачем і відповідачем було укладено договір про надання телекомунікаційних послуг.

В договорі не зазначено, що він укладений з наданням номеру 1-11-52, це, як встановлено в суді, був номер для можливості зв’язку з відповідачем.

У відповідача виникла заборгованість за телекомунікаційні послуги, і позивач звернувся до суду за видачею судового наказу. Відповідач оспорила судовий наказ, наказ було відмінено.

В суд надані роздрукування дзвінків, які проводилися з номер) 25123 з 10.04 поІЗ.08.2008 року.

За виключенням трьох дзвінків, шляхом автоматичного з’єднання дзвонили на один номер мобільного телефону, який належить синові відповідача.

Дзвінки на мобільний телефон, навіть в межах міста, є між городніми дзвінками, за якими проводиться відповідне нарахування.

Відповідачем проведено 136 розмов з сином. З розмови з іншим абонентом мобільного зв’язку.

Нарахування проведене вірно сума заборгованості за переговори за 139 розмов тривалістю 599 хв 4 сек, а також абонплата за телефон складає з ПДВ 785,06 грн..

Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією сплатити борг, провести реструктуризацію, поясняв, звідки виникла заборгованість.

Відповідачем оплата не була проведена, чим порушені вимоги п.4.3 Договору.

За ст..526 ІДК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином.

За ч..2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. З загальної суми боргу 3% річних складає 30,49 грн. Суми в зв’язку з інфляцією складають вересня 2008 року по грудень 2009 року (в межах позовних вимог) 170,49 грн.

Загальна сума боргу складає 986,94 грн.

Тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ст.79,80,88 ЦПК України і п.2 Декрету Кабінету Міністрів України „Про держмито” з відповідача підлягає стягненню судовій збір.

В силу ст.79,81 ЦПК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05 року ( з подальшими змінами) „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно- технічного забезпечення розгляду цивільних справ" з відповідача також підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення..

Керуючись сг..10,60,212,214 ЦПК України,

Вирішив :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь центру електрозв’язку № 2 Дніпропетровської філії ВАТ „Укртелеком” заборгованість за телекомунікаційні послуги 785.96 грн, збитків від інфляції 170,49 грн, 3% річних 30,49 грн, а всього 986.84 грн (дев’ятсот вісімдесят шість грн. 49 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення часу на апеляційне оскарження.

Заява про перегляд заочного рішення подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення.