ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"02" березня 2007 р.

Справа  № 26/63-07-1352А

 

Господарський  суд Одеської області у складі :

головуючого судді                  Никифорчук М.І.

при секретареві                      Ковальчук Ю.А.

 

розглянувши у відкритому судовому засідання справу

 

за позовом : фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

 

до відповідача : Приморської митниці

 

до другого відповідача : Державної податкової інспекції  у Приморському районі  м.Одеси

 

про визнання неправомірними дій та зобов'язання виконати дії, -

за участю представників :

від позивача : ОСОБА_2 за довіреністю, ОСОБА_3 за довіреністю;

від відповідача : Кошкуль С.К. за довіреністю,

від другого відповідача :  Каравайцева О.В. за довіреністю:  -

 

у с т а н о в и в :

 

Позивачем заявлені вимоги про визнання дій Приморської  митниці, що виражаються у відмові в митному оформлені фізичної особи - підприємцю ОСОБА_1 вантажів, які надходять на її адресу за зовнішньоекономічним котрактами, у тому числі і на підставі договорів комісії-неправомірними та зобов'язання Приморську митницю проводити оформлення фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 вантажів, що надходять на її адресу за зовнішньоекономічним котрактами у тому числі і на підставі договорів комісії без сплати ПДВ, в межах дії Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємства”, за таких підстав.

Позивач по справі фізична особа підприємець - ОСОБА_1 є фізичною особою -підприємцем згідно свідоцтва про державну реєстрацію як фізичної особи -підприємця виданого виконавчим комітетом Одеськох міської ради  27.11.2006 року за                  НОМЕР_1.

01.01.2007 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси позивачеві  видано свідоцтво про сплату єдиного податку серії ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємства”  ( далі -Указ) та Закону України „Про державну підтримку малого підприємництва”.

Згідно цього свідоцтва позивач здійснює діяльність з інших видів оптової торгівлі, посередницьких послуг в торгівлі різними товарами.

Позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності. На її адресу, який знаходиться в зоні дії Південої регіональної митниці, за зовнішньоекономічним котрактами та на підставі договорів комісії надходять різноманітні вантажі.

Митними брокерами на Південу регіональну митницю неодноразово пред'являвся вантаж, а також необхідні документи на нього для проведення процедури його митного оформлення. Але на вказаних митних органах в проведенні митного оформлення вантажу в усному порядку було відмовлено. Позивач вважає дії працівників Південної регіональної митниці незаконними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства з наступних підстав.

Відповідно до ст. 44 Митного кодексу України, товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх  упаковкою  та  маркуванням,  транспортні  засоби,  якими  вони переміщуються через митний кордон,  а також документи на ці товари і  транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в  інших  місцях  митної  території України,  встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж   через   три  години  після  прибуття  зазначених  товарів  і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Статтею 72 цього ж  кодексу, встановлдено, що митне оформлення розпочинається після подання митному  органу митної декларації,  а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та  оформлення  документів,  відомостей  щодо  товарів  і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Засвідчення митним  органом  прийняття товарів,  транспортних засобів та документів  на  них  до  митного  контролю  та  митного оформлення  здійснюється  шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Статтею 78 цього ж кодексу передбачено, що митне оформлення здійснюється  митним  органом,  як  правило, протягом  однієї  доби  з часу пред'явлення товарів і транспортних

засобів,  що  підлягають  митному   оформленню,   подання   митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур,  визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Статтею 80 цього ж кодесу передбачено, що у разі  відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон  України  товарів  і  транспортних  засобів  митний   орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови  та  вичерпним  роз'ясненням  вимог, виконання   яких   забезпечує  можливість  митного  оформлення  тапропуску цих товарів і транспортних засобів  через  митний  кордон України.

Усі перелічені дії позивачем були виконані у повному обсязі, митним органам брокерами пред'яляються митні декларації та усі необхідні документи на товар, який надходить на адресу позивача за зовнішньоекономічними котрактами та на підставі договірів комісії.

Але в порушення зазначених норм діючого законодаства, відповідачем дотеперішнього часу  митне оформлення вантажів, що надходить на ардресу позивача, не розпочинається, причини відмови у митному оформленні  та пропуску через митний кордон України вказаного товару митними органами позивачеві ні в письмовій ні в усній формі не повідомляється.

Зазначені неправомірні дії співробітників Приморської митниці приводять до понесення позивачем значних матеріальних збитків у зв'зку з простоєм товару на митній території України, а також в значній мірі  перешкоджають реалізацію права позивача на заняття підприємницькою діяльністю.

Також позивач вважає, що  митне оформленн вантажів, які надходять на її адресу за зовнішньоекономічними котрактами, відповдно до діючого законордаства України, необхідно здійснювати без сплати ПДВ, оскільки позивач є платником єдиного податку, тому не повинні сплачувати ніякі інші платежі. При  цьому позивач посилається на таке.

Зовнішньоекономічна угода купівлі-продажу за своєю цивільно-правовою природою є торгівельною операцією, оскільки передбачає платне відчуження майна ( товарів) у первісного власника та переіхд права вланості  щодор цих товарів до іншої особи ( резидента чи нерезидента).

Теж саме передбачено листом Міністерство зовнішних єкономичних зв'зків та торгівлі України від 17.03.98 г. N 15-03/29-192, відповідно до якого торгова діяльність -це ініциативна, самостійна діяльність юридичних осіб та громадян по здійненню купівлі і продажу споживчих товарів з метою одержання прибутку. Таким чином, операції по купівлі продажу  товарів, у тому числі у і нерезидентів України з метою їх подальшої оптової реалізації, яваляються невід'ємною  частиною самої оптової торгівлі.

В Україні окремими законодавчими актами врегульовано відносини, що складаються щодо сплати податків, передбачених Законом „Про систему оподаткування”, і щодо сплати єдиного податку, передбаченого  вказаним Указом, та Законом України „Про підтримку малого підприємництва”.

Це дає підстави вважати, що в Україні запроваджено дві самостійні системи оподаткування: звичайну і спрощену.

Звичайна система запроваджена Законом України „Про систему оподаткування” та конкретними законами про податки, збори (обов'язкові платежі), які зобов'язують платників податків справляти загальнодержавні і місцеві податки, що передбачені статтями 13, 14 названого Закону.

Спрощена система запроваджена  вказаним Указом і закріплена в Законі „Про підтримку малого підприємництва”. Відповідно до ст. 11 цього Закону, суть спрощеної системи полягає в заміні сплати передбачених звичайною системою оподаткування податків сплатою єдиного податку.

Названим Указом, суб'єктам малого підприємництва надано право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, встановлено ставки єдиного податку, визначено базу та об'єкти оподаткування, строки і порядок сплати єдиного податку та коло осіб, на яких дія Указу не поширюється.

Це означає, що вказана заміна не є ні пільгою в оподаткуванні, ні звільненням від сплати податків.

З урахуванням          викладеного позивач вважає, що вона, як суб'єкт малого підприємництва, що сплачує єдиний податок, не повинна сплачувати ПДВ під час митного оформлення вантажів, які надходить на її аресу за зовнішньоєкономічними  контрактами.

В обгрунтування своєї правової позиції позивач посилається на Постанову Верховного Суду України по справі № 2-6/3401-2001 від 15.01.2003 року, якою визнано, що особи- платники єдиного податку не повинні сплачувати інші податки та збори, встанловлені для загальної системи оподаткування.               

Крім того, позивачем доповнені та уточнені позовні вимоги, згідно яких позивач просить  залучити до участі у справі у якості іншого відповідача Державну податкову інспекцію у Приморському районі м.Одеси, зобов'язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси не нараховувати фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1 податок на додану вартість  при  митному оформленні вантажів, що надходять на її адресу за зовнішньоекономічним котрактами у тому числі і на підставі договорів комісії та допитати у якості свідків працівників Приморської митниці з питань причин відмови в проведенні митного оформлення вантажів, що надходять до позивача. При цьому позивач посилається на те, що відповідно до Закону України „ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 -Ш від 21.12.2000 р., податкові органи є контролюючими органами стосовно податків і зборів, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Таким чином, до повноважень податкових органів відноситься котнролювання здійснення сплати ПДВ при ввезені товарів ( робіт, послуг) із-за межи митної території України чи одержання від нерезидентів робіт (послуг) для споживання на митній території України. З цих підстав позивач вважає, що митне оформлення товарів, які надходять на її адресу по зовнішньоекономічним контрактам, відповідно до діючого законодавства необхідно здійснювати без сплати ПДВ.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22 лютого 2007 р. вказане клопотання позивача задоволено та до участі у справі у якості іншого відповідача залучена Державна податкова інспекція у Приморському районі м.Одеси, представник якої вимоги позивача не визнав та просив прийняти рішення згідно норм діючого законодавства.

В судовому засіданні представники позивача вимоги підтримали. 

Представник митниці вимоги не визнає, зазначив, що усі суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі малого підприємництва, незалежно від знаходження на спрощеній системі оподаткування ( єдиному податку), зобов'язані при здійснені експортно-імпортних операцій сплачувати ПДВ на загальних підставах в порядку, встановленому чинним законодавством. При цьому зазначає, що положенням вказаного Указу передбачено звільнення суб'ктів малого підприємницва від сплати ПДВ виключно з операцій по реалізації товару.  Звільнення суб'єктів малого підприємнитцва від сплати ПДВ з операцій по ввезеню на митну територію України Указ не передбачає.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач по справі є суб'єктом підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок.

Крім того, вона є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та на її адресу за зовнішньоекономічним котрактами та на підставі договорів комісії надходять вантажі.

Операції які здійснює позивач по зовнішньоекономічним угодам купівлі-продажу, є невід'ємною частиною самої торгівельної операції.

При пред'явленні митними брокерами до митних органів вантажів  до митного оформлення, митні органи без зазначення причин, в усній формі, відмовляли у проведенні митного оформлення вантажу, що підтверджено поясненнями свідка, митного брокера, опрошеного в судовому засіданні за ініціативою позивача. 

Згідно вимог Закону України „Про систему оподаткування”, вказаного Указу і Закону „Про державну підтримку малого підприємництва”, в Україні врегульовано відносини, що складаються щодо сплати податків, передбачених Законом „Про систему оподаткування”, і щодо сплати єдиного податку, передбаченого  вказаним Указом, і Законом „Про державну підтримку малого підприємництва”.

З цього випливає, що в Україні запроваджено дві самостійні системи оподаткування: звичайну і спрощену.

Так, звичайна система запроваджена Законом „Про оподаткування” та конкретними законами про податки, збори (обов'язкові платежі), які зобов'язують платників податків справляти загальнодержавні і місцеві податки, що передбачені статтями 13, 14 названого Закону.

Спрощена система запроваджена Указом і закріплена в Законі „Про підтримку малого підприємництва”, суть якої, відповідно до статті 11 цього Закону, полягає в заміні сплати передбачених звичайною системою оподаткування податків сплатою єдиного податку.

Запровадження спрощеної системи оподаткування є економічним питанням, яке до цього не було врегульоване законами України.

Указ, виданий в межах повноважень Президента України, закріплених в пункті 4 розділу XV "Перехідні  положення" Конституції України. 

Названим Указом суб'єктам малого підприємництва надано право самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, встановлено ставки єдиного податку, визначено базу та об'єкти оподаткування, строки і порядок сплати єдиного податку та коло осіб, на яких дія Указу не поширюється.

Заміна сплати звичайних податків сплатою єдиного податку відповідно до статті 5 Закону про підтримку малого підприємництва є одним з напрямків державної підтримки малого підприємництва поряд, зокрема, з встановленням системи пільг для зазначених платників податків. Це означає, що вказана заміна не є ні пільгою в оподаткуванні, ні звільненням від сплати податків.

Відповідно до цього ж Закону, платником єдиного податку може бути особа, яка визнається платником податків у звичайній системі оподаткування.

Зокрема, відповідно  до  пункту  1.3.  статті  1  та статті 3 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) платниками ПДВ є дві особи:

1) особа, яка реалізує товари (далі - особа-продавець), утримує при цьому з особи, яка придбає їх (далі - особа-покупець), ПДВ і вносить утриманий податок до бюджету. Тобто особа-продавець, крім права на реалізацію товарів, зобов'язана утримати з особи-покупця ПДВ і внести утриманий  податок до бюджету. Саме обов'язок внесення ПДВ до бюджету робить особу-продавця платником цього податку. Особа-покупець в операціях реалізації не є платником ПДВ, оскільки вона його не вносить до бюджету, а лише перераховує особі-продавцю;

2) особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України (операції придбання товарів у зовнішньоекономічній діяльності). На відміну від першого випадку, який стосується виключно господарських операцій з реалізації товарів, що здійснюються резидентом іншим резидентам чи нерезидентам, цей випадок стосується виключно господарської операції з придбання товарів резидентом у нерезидента. У зв'язку з тим, що нерезидент (іноземний суб'єкт господарювання) не зобов'язаний утримувати з резидента ПДВ і вносити утриманий податок до бюджету України (відповідно до пункту 11.4. статті 11 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) цей податок є внутрішнім податком і не може регулюватися нормами міжнародних договорів, крім договорів ратифікованих Верховною Радою України до набрання чинності цим Законом), то Закон про ПДВ зобов'язує резидента-покупця сплачувати ПДВ з таких операцій придбання безпосередньо до бюджету України. Тому в таких випадках резидент-покупець є платником ПДВ і, відповідно, його обов'язок щодо сплати цього податку замінюється сплатою єдиного податку, якщо він є суб'єктом малого підприємництва і перейшов на  спрощену систему оподаткування зі сплатою податку заставкою 10%.

З цього випливає, що позивач, як суб'єкт малого підприємництва, що сплачує 10% єдиний податок, з операції придбання товарів за імпортом не повинен сплачувати ПДВ під час їх митного оформлення.

Відтак, заявлена ним позовна вимога правомірна.

Про обгрунтованість та законнність позиції позивача і свідчить вказана вище Постанова Верховного Суду України.

З цього приводу заперечення митниці щодо неправомірності вимог позивача судом відхиляються  як неправомірні.

Крім того, в обгрутнування своєї правової позиції, представником позивача надано копія рішення Приморського районного суду м. Одеси від 2 листопада 2004 року по справі            № 2-11512 за скаргою СПД ОСОБА_4( далі -СПД)  на неправомірні дії СДПІ у Приморському районі м.Одеси (далі -СДПІ)  та Чорноморської регіональної митниці                       м. Одеси ( далі -митниця), яке є чинним, відповідно до ухвали апеляційного суду Одеської області від  26 липня 2005року.

Згідно вказаного рішення суду, яке також базується на вказаній вище Постанові Верховного Суду України, судом задоволена скарга СПД до СДПІ та митниці про зобов'язання проводити митне оформлення вантажів без сплати податку на додану вартість, та дії СДПІ та митниці в частині зобов'язання СПД сплачувати та донараховувати ПДВ при митному оформленні внатажів СПД визнані неправомірними. Цим же рішенням митниця зобов'язана не перешкоджати проводити СПД митне оформлення вантажів, які надходять на її адресу без сплати податку на додану вартість та СДПІ зобов'язана не донараховувати СПД яка проводить митне оформлення вантажів за імпортними контрактами.

Згідно частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у  яких беруть  участь  ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці обставини.

Клопотання представника ДПІ про зупинення провадження по даній справі у зв'зку  з поданням ДПІ заяви на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 22 лютого 2007 р. про залучення ДПІ до участі у справі у якості другого відповідача, на думку суду задоволенню не підлягає, оскільки згідно вимог ст. 186 КАС України подання вказаної заяви не перешкоджає суду розглядати справу по суті.

Керуючись частинами 1-3 статті 160, статтями 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємства”, Законом України „Про систему оподаткування”, Законом України „Про державну підтримку малого підприємництва”, Законом України „Про  податок на додану вартість”, господарський суд, -

 

                                                    п о с т а н о в и в :

 

Позов задовольнити.

Визнати дії Приморської митниці, що виражаються у відмові в митному оформлені фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 вантажів, які надходять на її адресу за зовнішньоекономічними котрактами, у тому числі і на підставі договорів комісії - неправомірними.

Зобов'язати Приморську митницю проводити оформлення вантажів фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, що надходять на її адресу за зовнішньоекономічним котрактами, у тому числі і на підставі договорів комісії, без сплати податку на додану вартість. 

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси не нараховувати фізичній особі -підприємцю ОСОБА_1податок на додану вартість при митному оформленні вантажів, що надходять на її адресу за зовнішньоекономічними котрактами, у тому числі і на підставі договорів комісії.

Постанова може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду  через господарський суд Одеської області.

 

Суддя                                                                                 Никифорчук М.І.