Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 117 "а", 69071, (061) 287-21-11
13 грудня 2010 року
м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя, який діє як адміністративний суд, у складі судді Гончар М.С.
розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя (надалі — УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя) про оскарження дій суб'єкта владних повноважень, визнання протиправною відмову в перерахунку пенсії, про зобов'язання провести такий перерахунок та відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, -
ВСТАНОВИВ:
І
20.10.2010 року позивач, з додержанням вимог територіальної та предметної підсудності, звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, як адміністративного суду, з позовом до УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому зазначав наступне. Він, як інвалід 3 групи внаслідок захворювання пов'язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має право державну пенсію згідно із ч. 4 ст. 54, ч. З ст. 67 Закону України № 796-ХИ у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком, та додаткову пенсію згідно із ст. 50 ч. З ст. 67 цього ж Закону у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. У червні 2010 року він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсіі у вищевикладених розмірах, однак відповідач своїм листом від 12.07.2010 року № 454/С-1 відмовив йому у перерахунку, посилаючись на відповідність своїх дій чинному законодавству. В зв’язку із чим, позивач просив визнати дії УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя про відмову в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров ю, неправомірними; зобов’язати відповідача виконати вимоги Закону України № 231-У від 05.10.2006 року, а саме — зробити перерахунок та виплату державної пенсії з розрахунку шести мінімальних пенсій за віком згідно вимог ч. 4 ст. 54, ч. З ст. 67 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року , обчисленої в порядку встановленому постановою КМУ № 523 від 30.05.1997 року; додаткової пенсі! за шкоду, заподіяну здоров’ю — з розрахунку 50 % мінімальної пенсії за віком згідно вимог ст. 50 ч. З ст. 67 цього ЗУ № 796-ХІІ від 28.02.1991 року; стягнути з відповідача кошти, на відшкодування шкоди, завданої його незаконними рішеннями, які складають різницю між фактично нарахованими і сплаченими позивачеві пенсіями та пенсіями, які відповідач зобов’язаний був нарахувати і сплатити позивачеві, як інваліду ЧАЄС 3 групи, відповідно до вимог Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, починаючи з 01.11.2006 року. Крім того, позивач просив поновити передбачений законом строк звернення до суду за захистом порушеного права, посилаючись на поважність причин його пропуску.
Відповідачем надані письмові заперечення на позов (а.с.28-29), в яких Управління просило відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись, що виплата пенсій здійснювалася відповідно до чинного законодавства та в межах відповідних асигнувань з державного бюджету, тож порушень з боку відповідача не було, також просило застосувати строк позовної давності.
Розгляд справи здійснювався суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі ч. 4 ст. 183-2 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
- щодо вимог позивача стосовно державної пенсії:
Як видно з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і йому встановлено 3 групу інвалідності, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, вкладкою до посвідчення, довідкою МСЕК (а.с.9-10).
Позивач має право на отримання державної пенсії згідно Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи».
Однак, позивач одержує пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за віком (а.с. 12-13).
За вибором позивача призначається один із видів пенсії, передбачений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або Законом України від 28.02.1991 року
і
№796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Для переходу на пенсію згідно Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач повинний надати УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя відповідну заяву про перехід на інший вид пенсії.
При вищевикладених обставинах, суд вважає за необхідне у задоволенні адміністративного позову позивача до УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя в частині визнання дії УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя про відмову в перерахунку державної пенсії неправомірними та зобов'язання відповідача виконати вимоги Закону України № 231-У від 05.10.2006 року, а саме — зробити перерахунок та виплату державної пенсії з розрахунку шести мінімальних пенсій за віком згідно вимог ч. 4 ст. 54, ч. З ст. 67 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, обчисленої в порядку встановленому постановою КМУ № 523 від 30.05.1997 року; стягнення з відповідача коштів, на відшкодування шкоди, завданої його незаконними рішеннями, які складають різницю між фактично нарахованою і сплаченою позивачеві державною пенсією та пенсією, яку відповідач зобов'язаний був нарахувати і сплатити позивачеві, як інваліду ЧАЄС 3 групи, відповідно до вимог Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, починаючи з 01.11.2006 року - відмовити повністю. щодо вимог позивача стосовно додаткової пенсії:
Відповідно до ч.І ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідокЧорнобильської катастрофи".
Як видно з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і йому встановлено 3 групу інвалідності, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, вкладкою до посвідчення, довідкою МСЕК (а.с.9-10).
Позивача віднесено до 1 (першої) категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідності до ст. 14 Закону України № 796 (а.с.28).
Позивач одержує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі етап і 50 Закону України № 796.
Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
При таких обставинах, позивач має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.
Відповідачем додаткова пенсія нараховується у спосіб та у розмірі, встановленому Постановами КМУ. в тому числі №530 від 28.05.2008 року (заперечення відповідача УПФУ вШевченківському районі м. Запоріжжя на адміністративний позов а.с.13, 28-29).
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягає ст. 50 Закону України ’’Про статус та соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постановами Кабінету
Міністрів України, в тому числі №530 від 28.05.2008 року, на підставі якої була нарахована
додаткова пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що за основу нарахування а щомісячної додаткової
пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного
законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.І ст. 28 Закону України ’’Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на ч.5 ст.54 вищезгаданого Закону,
якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи
захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника
з
визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабміну України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.
З огляду на викладене суд не приймає до уваги посилання відповідача на положення ч.З ст. 28Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування'1, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, якіпостраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ч.З ст.67 зазначеного Закону, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8. 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II Внесення змін до деяких законодавчих актів України” та пункту 3 розділу III Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та провнесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
В рішеннях Конституційного Суду України у справах № 1 -21 \05 від 11. 10. 2005 р., № 8 від 06.
07. 1999 р., № 5-рп02 від 20. 03. 2002 р,. № 7 —рп04 від 17. 03. 2004 року, № 20-рп04 від 01.12.2004 р, № 10 —рп08 від 22.05.2008 року, що стосувались спорів, пов’язаних з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту'з боку держави, КСУ зазначив, що пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних, відповідно до ст. 22 Конституції України є неприпустимим.
Таким чином, при розрахунку розміру додаткової пенсії позивача слід керуватися ст. 50Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідокЧорнобильської катастрофи ”, відповідно до яких особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 22 Конституції-України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Право позивача на отримання зазначеної додаткової пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов’язок здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Запоріжжя.
Згідно із ч. І ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється
шестимісячний строк (ч. 2 ст. 99 КАС України).
Позивач в своєму позові просив поновити передбачений ст. 99 КАС шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права. Проте, поважних причин його пропущення і підстав для його поновлення суду не наведено і доказів з цього приводу не надано. К 3 цих підстав за період, що передував шестимісячному терміну перед зверненням позивача до
СУДУ в задоволенні позову слід відмовити.
Н Відповідачем суду не було надано доказів правомірності своєї діяльності щодо відмовіт у,^ врахуванні додаткової пенсій позивачеві.
і
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу ст. 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
При вищевикладених обставинах, суд вважає за необхідне визнати дії УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо неперерахунку додаткової пенсії позивачу з 01.05.2010 року (оскільки позов подано до суду позивачем у другій половині, жовтня-місяця 2010 року) протиправними; зобов’язати УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду Ш групи, у відповідності з вимогами, встановленими ст. 50. ч. З ст. 67 Закону України ’’Простатус і соціальний захист громадян, якЙ постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.05.2010 року з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України ’’Пропрожитковий мінімум”, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, у задоволенні інших позовних вимог позивача - відмовити за необґрунтованістю, недоказаністю та пропуском строку звернення до суду.
І Іа підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 — задовольнити частково.
Визнати дії УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо неперерахунку додаткової пенсії ОСОБА_1 Георг ійовичу з 01.05.2010 року протиправними.
Зобов’язати УПФУ в Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду III групи, у відповідності з вимогами, встановленими ст. 50, ч. З ст. 67 Закону України ’’Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01.05.2010 року з розрахунку 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком дорівнюючої прожитковому мінімуму, встановленому відповідно до Закону України ’’Про прожитковий мінімум”, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Запоріжжя - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів з дня отримання її копії.
ПОСТАНОВИВ:
Суддя
ОСОБА_2