ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.03.2007 Справа № 9/275
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О. (доповідач)
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О. С.
при секретарі судового засідання: Стуковенковій Н. В.
За участю представників сторін:
від позивача: Колодій О.П.-представник, довіреність №б/н від 18.12.2006р.;
від відповідача: представник не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області (м. Новоукраїнка Кіровоградської області) на постанову господарського суду Кіровоградської області від 18.12.2006 року у справі №9/275
за позовом: Закритого акціонерного товариства Автотехсервіс „Алфікор” (м. Новоукраїнка Кіровоградської області)
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області (м. Новоукраїнка Кіровоградської області)
про визнання нечинною вимоги
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2006 року Закрите акціонерне товариство Автотехсервіс „Алфікор” (м. Новоукраїнка Кіровоградської області) звернулося в господарський суд Кіровоградської області з позовом до Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області (м. Новоукраїнка Кіровоградської області) про визнання нечинною вимоги відповідача №Ю-97 від 14.09.2006р. про сплату боргу в сумі 44010,85 грн.
Постановою господарського суду Кіровоградської області від 18.12.2006 року (суддя Шевчук О.Б.) позов задоволено: вимога Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області №Ю-97 від 14.09.2006р. про сплату боргу в сумі 44010,85 грн. визнана нечинною, а з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 3,40 грн. судових витрат.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Кіровоградської області від 18.12.2006р. у справі №9/275 та закрити провадження у справі. Скаржник вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати Закон України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, який набув чинності з 01.01.2004 року і передбачає перехід від системи пенсійного забезпечення до страхової пенсійної системи, а також залежність розмірів пенсій від страхового стажу й заробітку, з якого були фактично обчислені страхові внески до Пенсійного фонду.Пункт 6 ч.2 ст. 17 зазначеного Закону визначає обов”язок страхувальника нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Будь-яких виключень щодо нарахування, обчислення та сплати в установлені строки страхових внесків суб”єктами підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, Законом не визначено.Відповідач посилається на порушення господарським судом норм матеріального права, а саме безпідставне застосування Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб”єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. №727, оскільки в даному випадку Указ регулює механізм зарахування частини єдиного податку в рахунок страхових внесків до Пенсійного фонду.
У запереченні на апеляційну скаргу і в судовому засіданні позивач - Закрите акціонерне товариство Автотехсервіс „Алфікор” зазначив, що позиція відповідача щодо обов”язку сплати позивачем страхових внесків у розмірі 31,8% та 32,3% суперечить чинному законодавству України. Відповідно п.1 ч.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в пунктах 3 і 4 ст. 11 та ст. 12 Закону, а також страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8, 13, 14 ст. 11 Закону), сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, предбачених Законом України „Про збір на обов”язкове державне пенсійне страхування” для відповідних платників збору. Позивач вважає, що оскільки Закон України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” не є нормативно-правовим актом, що регулює порядок визначення осіб, які є платниками збору на обов”язкове державне пенсійне страхування та не регулює питання застосування спрощеної системи оподаткування, товариство не повинно сплачувати збір на обов”язкове державне пенсійне страхування за ставкою 32,3% в 2005 році і за ставкою 31,8% в 2006р.
Управлінням Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області подано факсове клопотання про перенесення розгляду адміністративної справи №9/275 в зв”язку з хворобою представника управління.
Відповідно до ч.4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
Суд апеляційної інстанції не визнав обов”язковою участь в судовому засіданні представника відповідача.
За таких обставин Дніпропетровський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для відкладення апеляційного розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши відповідність оскарженого рішення місцевого господарського суду нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
В період з 24.07.2006р. по 11.08.2006р. Управлінням Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області здійснена перевірка достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ЗАТ Автотехсервіс “Алфікор”.
За результатами перевірки ЗАТ Автотехсервіс “Алфікор” донараховано страхових внесків за 2005 рік –32,3% в сумі 29 927,48 грн., за 2006 рік –31,8% в сумі 14 306,65 грн.
14.09.2006р. позивачу направлена вимога № Ю-97 про сплату боргу в сумі 44 010,85грн.
Позивач, посилаючись на те, що він є платником єдиного податку і сплачує страхові внески згідно Указу Президента України від 03.07.1998р. “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, у складі єдиного податку, просив визнати нечинною вимогу Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі № Ю-97 від 14.09.2006р.
Як вбачається з матеріалів справи позивач є платником єдиного податку.
Статтею 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” від 03.07.1998р. № 727/98 встановлено пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. Отже, за правилами цієї статті, позивач не є платником ставок збору, встановлених для нього з доходів, одержуваних ним від здійснення підприємницької діяльності, які обкладаються єдиним податком.
01.01.2004р. набрав чинності Закон № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( надалі Закон № 1058-ІУ), відповідно до ст.5 якого сферою його дії є регулювання відносин, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
При цьому, зазначеною статтею встановлено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно імперативних положень ч.2 ст.5 Закону № 1058-ІУ виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" № 400/97 –ВР від 26.06.1997р. встановлено перелік осіб, що є платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.
Зокрема , відповідно до пунктів 1,3 статті 1 вказаного Закону, платниками збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Обов’язок сплати зазначеного збору не пов’язується зі статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування.
Позивач просив визнати недійсним вищевказаний акт та вимогу про сплату боргу.
Положеннями п.1 ст.14 Закону № 1058-ІУ передбачено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають свій баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичний осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1,10,15 статті 11 цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону № 1058-ІУ зазначені страхувальники є платниками страхових внесків за найманих працівників та відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" зобов’язані сплачувати такі страхові внески у розмірі 32% від суми фактичних витрат на оплату праці.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону № 1058-ІУ страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
У ст.18 Закону № 1058-ІУ зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення їх від сплати.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом № 400/97 –ВР, який разом із Законом № 1058-ІУ не встановлює такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб’єктів підприємницької діяльності, які перейшли на спрощену систему оподаткування.
З огляду на вищевикладене обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.
Указ Президента України № 727/98 регулює питання оподаткування суб’єктів малого підприємництва.
В силу ст.15 “Прикінцевих положень” Закону № 1058-ІУ до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення ст.6 зазначеного Указу суперечать Закону і застосуванню не підлягають.
Згідно з ч.6 ст.20 Закону № 1058-ІУ страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для вказаних страхувальників є календарний місяць.
Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч.3 вказаної статті).
Норми ч.2 ст.106 Закону № 1058-ІУ визначають, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до ч.3 ст.106 Закону № 1058-ІУ територіальні органи Пенсійного фонду України надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів дійшла до висновку, що оспорювана вимога Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області відповідає приписам чинного законодавства.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.1976 року з наступними змінами “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржувана постанова прийнята в порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв’язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області (м. Новоукраїнка Кіровоградської області) задовольнити частково.
Постанову господарського суду Кіровоградської області області від 18.12.2006 року у справі № 9/275 скасувати.
В позові відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 10.11.2006р. у цій справі.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний строк.
Головуючий суддя Л. О. Лотоцька
Суддя Р. М. Бахмат
Суддя О. С. Євстигнеєв
З оригіналом згідно.
Помічник судді М.В. Юрченко
13.03.2007р.