ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 квітня 2010 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого - Леона О.І.,

Суддів - Голубицького С.С., Калиняк О.М.,

за участю :

прокурора - Тарнавського Й.Т.,

засудженого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

у відкритому судовому засіданні в місті Львові розглянувши апеляцію прокурора на вирок Галицького районного суду м. Львова від 11 лютого 2010 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і засуджено до чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК КРЕВНЮХА звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням і іспитовим строком два роки.

Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_3. Стягнуто з засудженого на її користь 2500 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди.

Згідно із вироком КРЕВНЮХА визнано винним і засуджено за те, що він 15 грудня 2009 року о 21 год. 30 хв. на вул. Вірменській, 25 у м. Львові із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я, відкрито викрав жіночу сумку у гр. ОСОБА_3, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на суму 2500 грн..

В апеляції ї доповненнях до неї прокурор просить апеляційний суд вирок скасувати та постановити у справі свій вирок, яким призначити КРЕВНЮХУ покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі, без застосування ст. 75 КК, стягнути з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_3 10 000 грн. моральної шкоди, а в задоволенні позовних вимог про стягнення 2500 грн. матеріальної шкоди відмовити. У доведеність своїх вимог посилається на те, що вчинений засудженим злочин відноситься до категорії тяжких, а тому призначене покарання не відповідає тяжкості скоєного і особі засудженого внаслідок його м’якості. Крім того, на думку прокурора, районний суд безпідставно частково задовольнив цивільний позов потерпілої про стягнення моральної шкоди стягнувши на її користь лише 5000 грн., а також безпідставно стягнув з засудженого на її користь 2500 грн. поскільки все викрадене майно в ході досудового слідства було їй повернуто.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді про обставини справи, виступ прокурора на підтримку вимог апеляції, думки засудженого і захисника-адвоката ОСОБА_2 про залишення апеляції без задоволення, а вироку без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи встановила наступне.

Суд першої інстанції повністю дослідив зібрані докази у справі, правильно встановив фактичні обставини справи та дав вірну юридичну оцінку діям засудженого.

Разом із тим суд безпідставно стягнув з засудженого в користь потерпілої 2500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, адже, як вбачається із матеріалів справи, в ході досудового слідства все викрадене майно було їй повернуто, про що свідчить розписка останньої в матеріалах справи ( а.с. 45 ). А тому колегія суддів вважає, що доводи прокурора в цій частині є обґрунтованими.

Доводи прокурора про стягнення з засудженого 10 000 грн. моральної шкоди колегія суддів знаходить безпідставними, оскільки відповідно до ст. 348 КПК України, оскаржувати рішення суду в частині розв’язання цивільного позову про відшкодування заподіяної шкоди належить лише цивільним позивачам, а потерпіла ОСОБА_3, яка одночасно є цивільним позивачем у справі, дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувала.

Що стосується призначеної міри покарання засудженому то, як видно із вироку, при її визначенні суд першої інстанції врахував, що КРЕВНЮХ до кримінальної відповідальності притягується вперше, по місцю праці і навчання характеризується позитивно, на обліку в лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Із наданої апеляційному суду письмової заяви потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що засуджений вибачився перед нею за скоєне, в зв’язку із чим вона його пробачає і не наполягає на його суворому покаранні, вважає, що виправлення КРЕВНЮХА є можливим без ізоляції від суспільства.

З врахуванням викладених обставин, приймаючи до уваги, що КРЕВНЮХ усвідомив свою протиправну поведінку та повністю визнав свою вину у вчиненому колегія суддів вважає, що скоєне засудженим носить епізодичний характер у його житті, а тому, враховуючи думку потерпілої та приймаючи до уваги положення ч. 2 ст. 50 КК України, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених і запобігання вчиненню ними нових злочинів, вважає що досягнення мети покарання є можливим при умовах покарання визначеного судом першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляції прокурора в цій частині не вбачає.

Відповідно до ст. 367 КПК України, невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи є підставою для зміни вироку.

Отже, поскільки висновки суду першої інстанції про необхідність стягнення з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_3 2500 грн. матеріальної шкоди не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені доказами, дослідженими в суді, то вирок районного суду в цій частині підлягає скасуванню, а апеляція прокурора до часткового задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 366, 367, 377 КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляцію прокурора задовольнити частково.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 11.02.2010 року, яким КРЕВНЮХА ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання із застосуванням 2 років іспитового строку, в частині цивільного позову, яка стосується стягнення з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_5 2500 грн. матеріальної шкоди скасувати, а в решті вирок залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом шести місяців з дня її проголошення.

Головуючий: / підпис/.

Судді : / підписи /.