Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 317/4994/14-ц головуючий у 1-й інстанції Яркіна С.В.

провадження № 22-ц/778/4523/15 суддя-доповідач Панкеєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Кухаря С.В., Панкеєва О.В.,

при секретарі Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 травня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС-Н» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ТОВ «ІМПУЛЬС-Н» про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначив, що 19.07.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого був ВАТ «Сведбанк», а потім - ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір № 040/0706/75-039.

Відповідно до умов вищевказаного Кредитного Договору, банк зобов'язується надати ОСОБА_2 кредит у сумі 3 535 000,00 грн., а ОСОБА_2 зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з основного договору, 11.08.2006 р. між АКБ «ТАС-Комерцбанк» (правонаступником якого був ВАТ «Сведбанк», а потім - ПАТ «Сведбанк») та ТОВ «ІМПУЛЬС-Н» укладено Договір Поруки №040/0706/75-039-Р-1.

Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «ІМПУЛЬС-Н», поручається за виконання ОСОБА_2 обов'язків, що виникли на підставі основного договору, або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Банк (кредитор) свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_2 кредит у сумі 3 535 000,00 грн.

В порушення умов Кредитного договору, ОСОБА_2 свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 29.09.2014 року має прострочену заборгованість за кредитом - 479 248,00 дол. США, що за курсом НБУ складає -6 186 217,53 грн., та за відсотками 14 666,42 дол. США, що за курсом НБУ складає -189 316,73 грн. Розмір неустойки становить - 698,76 дол. США, що за курсом НБУ складає - 9 019,72 грн.

25.05.2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

15.06.2012 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором.

Усі права кредитора за вищевказаним Кредитним договором належать ПАТ «Альфа-Банк». Заборгованість не погашена, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду із зазначеним позовом.

У зв'язку з зазначеним позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість 6 384 553,98 грн. та судові витрати у сумі 3 654 грн..

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 05 травня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

На зазначене рішення суду ПАТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 19.07.2006 року між АКБ „ ТАС - Комерцбанк" та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 040/0706/0706/75- 039 , згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 3535000,00 ( три мільйона п'ятсот тридцять п'ять тисяч) гривень з розрахунку 20,0% річних за користування кредитом на строк з 11 серпня 2006 року до 11 серпня 2016 року. До кредитного договору надано графік погашення кредиту та сплати відсотків до 10.08.2016 року (а.с.5-9)

19.07.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду до кредитного договору № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року. За умовами якої, сторони домовилися поте, що кредитні кошти призначені для здійснення розрахунків до Договору купівлі-продажу № 1424 від 19.07.2006 року між позичальником та ВАТ „ Трест „ Запоріжалюмінбуд" за придбання позичальником приміщення за адресою м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України буд. 39 «б» (а.с.10)

11.08.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ ««ІМПУЛЬС-Н» було укладено договір поруки № 040/0706/75-039-Р-1 за яким, поручитель зобов'язався перед банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення, наданих Банком позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року у сумі 3 535 00 строком до 11.08.2016 року з процентною ставкою 20 %. Відповідальність поручителял за цим договором обмежується сумою кредиту, визначеною згідно з основним зобов'язанням (враховуючи додаткові угоди до нього, які будуть укладені піж банком та позичальником та будуть невід'ємною частиною з кредитного договору № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року) (а.с.236-238)

За заявою - анкетою ОСОБА_2 просив надати йому кредит у сумі 665 000 доларів США на 120 місяців від 01.03.2007 року (а.с.21,22)

За умовами додаткової угоди №1 від 22.05.2007 року до кредитного договору № 040/0706/75-039 , укладеної між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 внесено зміни у новій редакції: Пункт 1.1. викладено у наступній редакції: банк має право надати Позичальнику грошові кошти з 19.07.2006 року по 21.05.2007 року у вигляді кредиту, а з 22 травня 2007 року у вигляді мультивалютної кредитної лінії, що не поновлюється , з лімітом: - у гривні 3535000,00 ( три мільйони п'ятсот тридцять п'ять тисяч 00 коп.) - доларах США 654 000,00 ( шістсот п'ятдесят чотири тисячі 00 центів).

За умовами п.1.2 кредит надано банком у готівковій формі через касу в доларах США та у безготівковій формі на підставі заяви позичальника та внесення коштів в національній валюті на користь ВАТ „ Трест „ Запоріжалюмінбуд" в оплату за Договором купівлі-продажу № 1424 від 19 липня 2006 року. (а.с.11)

Відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, укладеного 21.10.2010 року між ПАТ «Сведбанк», яке є правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк», та ОСОБА_2, сторони домовились, що на дату укладання цього договору про внесення змін та доповнень, що розмір строкової заборгованості за кредитною лінією, що поновлюється, складає 412 428,00 доларів США., а розмір простроченої заборгованості за кредитним договором, відповідно до п.1.2 складає 93 334,88 доларів США. Кредит надається строком по 11.08.2016 року включно Починаючи з 10.12.2010 року позичальник сплачує щомісячні фіксовані Ануїтетні платежі у сумі 8517,82 доларів 82 цента до 10 числа кожного місяця (а.с.14)

Відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, укладеного 21.10.2010 року між ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2, сторони домовились, що на дату укладання цього договору про внесення змін та доповнень, що розмір строкової заборгованості за кредитом, що відображена на позичковому рахунку позичальника НОМЕР_1, складає 412 428,00 доларів США, розмір простроченої заборгованості за кредитом на дату укладання цього договору про внесення змін та доповнень складає 81 711,28 доларів США, розмір простроченої заборгованості за процентами на дату укладання цього договору про внесення змін та доповнень складає 11623,60 доларів 60 центів, розмір строкової заборгованості за процентами 3021,20 доларів США 20 центів . З урахуванням п.2 цього Договору, загальна заборгованість позичальника на позичковому рахунку складає 505 762,88 доларів США . Починаючи з 10.12.2010 року позичальник сплачує щомісячні фіксовані Ануїтетні платежі у сумі 5941, 29 доларів до 10 числа кожного місяця . Строк повернення кредиту по 11.08.2030 року. (а.с.19)

Відповідно до Додаткової угоди № 4 до договору кредитного договору № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, укладеної 24.03.2011 року між ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2, з дати підписання цієї угоди позичальник сплачує відсотки 13 % річних . (а.с.20)

25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк" та ПАТ «Дельта Банк" укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах визначених даним договором, ПАТ «Сведбанк" передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк" замінює ПАТ «Сведбанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від ПАТ «Сведбанк" до ПАТ «Дельта Банк" прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк" переходить (відступається) право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 37).

15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк" та ПАТ «Альфа-банк» було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «ПАТ «Альфа-банк» придбав у ПАТ «Дельта Банк" права вимоги за кредитними договорами від 19.07.2006 року № 040/0706/75-039 позичальника ОСОБА_2 . (а.с. 38-49)

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки не було наданодоказів отримання ОСОБА_2 зазначених коштів, або перерахування на користь ВАТ „ Трест „ Запоріжалюмінбуд" за кредитним договором, ПАТ „ Альфа-Банк", як новий кредитор, не надав ніяких доказів щодо підтвердження відступлення прав вимоги за цим договором, оскільки відсутній акт приймання-передачі прав вимог, не вказана дата відступлення, не визначена купівельна ціна прав вимог, не надано договору поруки, на який посилається позивач у своїй позовній заяві, а отже не підтверджено належними та допустимими доказами факту відступлення прав вимоги за договорами купівлі-продажу. За висновком суду позивач вимагав з позивача 6 384 553,98 грн., між тим банк надав відповідачу кредит у сумі 3 535 000,00 грн. За графіком погашення кредиту, відповідач ОСОБА_2 в термін до 10.08.2016 року повинен сплатити банку суму розміром 7 132 393,00 грн., загальна сума сплачених ОСОБА_2 кредитних коштів складає у розмірі 8 878 176,66 грн. , що вже перевищує суму зазначену у графіку погашення кредиту та сплати відсотків. Будь-якого іншого графіку погашення кредиту суду не надано. А наданий позивачем розрахунок за позовом заборгованості за кредитним договором починається з 22.05.2007 року без урахування сплачених сум з вересня 2006 року.

Між тим з таким висновком суду , який зроблений передчасно без з'ясування усіх обставин справи не можна погодитися з наступних підстав.

Статтею 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Відступлення права вимоги являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові. При цьому законом передбачена можливість передачі права вимоги кредитора в рамках цивільно-правових договорів, а також використання майнових прав як забезпечення виконання зобов'язань.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України). Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором. Статтею 517 ЦК України передбачено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для її здійснення, що є доказами прав нового кредитора у зобов'язанні.

За правилами ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. При цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Стаття 1082 ЦК України зобов'язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.

За правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України 01 липня 2015 року, справа № 6-979ц15, яка за яка у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України має бути обов'язковою у застосування відповідної правової норми, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Якщо боржник не сплатив заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, вона підлягає стягнення на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

05.11.2014 року ПАТ «Альфа-Банк» на адресу ОСОБА_2 та ТОВ «Імпульс» направило листа в якому повідомило, що у зв'язку із продажем кредитного договору № 040/0706/0706/75- 039 ПАТ «Альфа-Банк», наявності простроченої заборгованості, неодноразового звернення банку про погашення якої відповідач ігнорує, банк вимагає достроково повернути усю суму кредиту у сумі 494 613,18 доларів США. (а.с.51)

За наданими відповідачем квитанціями за вересень 2006 р. - грудень 2006 р. ним сплачено - 332 663,02 грн. (а.с.101-116), з січня 2007 р. по грудень 2007 р. сплачено - 4 159 724,39 грн. (а.с. 116-142), з січня 2008 р. по грудень 2008 року - 771 443,22 грн. (а.с. 144-154), з січня 2009 р. по грудень 2009 р. - 711 294,56 грн. (а.с.143-171) з січня 2010 р. - грудень 2010 р. - 687 420,03 грн. (а.с. 1Ф72-176), з січня 2011 р. по грудень 2011 р. сплачено - 571 520,57 грн., (а.с.177-182) з січня 2012 р. по грудень 2012 р. - 574 749,51 грн. (а.с.183-189), з січня 2013 р. по грудень 2013 р. 575 096,35 грн. (а.с.190- 196), з січня 2014 р. по листопад 2014 р. - 494 265,01 грн. (а.с.197-210), а всього 8 878 176,66 грн.

Суд дійшов висновку проте, що на теперішній час сума погашення кредиту вже перевищує суму зазначену у графіку погашення кредиту та сплати відсотків та будь-якого іншого графіку погашення кредиту суду не надано.

Проте з таким висновком колегія судів не може погодитися.

Відповідно до ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За вимогами ст. 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується.

Отже висновок суду проте, що сторонами не встановлено іншого графіку, ніж графік погашення боргу за додатком № 1 від 19.07.2006 року (а.с.8) де за умовами кредитного договору 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, ОСОБА_2 взяв кредит у сумі 3 535 000 гривень, та погашення боргу передбачено у гривнях, суперечить договору про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, укладеного 21.10.2010 року між ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2, за якими сторони домовились, що на 21.10.2010 року розмір строкової заборгованості за кредитом, що відображена на позичковому рахунку позичальника НОМЕР_1, складає 412 428,00 доларів США, загальна заборгованість позичальника на позичковому рахунку складає 505 762,88 доларів США . Та починаючи з 10.12.2010 року позичальник сплачує щомісячні фіксовані Ануїтетні платежі у сумі 5941,29 доларів до 10 числа кожного місяця до 11.08.2030 року. (а.с.19)

Таким чином, замість встановленого договором графіку погашення кредиту (а.с.8), сторони домовилися про те, що з 10.12.2010 року позичальник маючи борг на позичковому рахунку складає 505 762,88 доларів США сплачує щомісячні фіксовані Ануїтетні платежі у сумі 5941,29 доларів до 10 числа кожного місяця . (а.с.19)

Доводи відповідача проте, він не отримував долари США , а тому додаткові угоди вважаються не укладеними, не приймаються колегією судів, виходячи із наступного.

Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч. 1 ст. 1051 ЦК України).

Заперечуючи проти позову про стягнення грошових коштів, представник відповідача посилався на те, що доларів за додатковими угодами ОСОБА_2 не отримував.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57 -60 ЦПК України .

Відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, укладеного 21.10.2010 року між ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_2 підтвердив своїм підписом, що на його позичковому рахунку НОМЕР_1, кредитна заборгованість складає 505 762,88 доларів США . (а.с.19). Отримання коштів у доларах США за додатковми угодами підтверджена також копією заяви - анкети ОСОБА_2, де він просив надати йому кредит у сумі 665 000 доларів США на 120 місяців від 01.03.2007 року (а.с.21,22), копією квитанції на видачу готівку № 1 від 22.05.2007 року де зазначено, що отримав ОСОБА_2 654 000 долари США і є його підпис (а.с.56.т.2), а також діями відповідача про оплату заборгованості у доларах США на адресу ПАТ «Альфа-банк» за квитанціями з 05.07.2012 року. (а.с. 185-210).

Відповідач не наводить доказів проте, що гроші у вигляді доларів за додатковими угодами він не отримував, колегія судів не приймає його заперечення проти позову щодо безгрошовості додаткових угод до кредитного договору 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року. Між тим отримання коштів також підтверджено діями відповідача у вигляді часткового повернення коштів у доларах США відповідно до умов договору про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, укладеного 21.10.2010 року між ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 за наданими ним же квитанціями (а.с. 176-210)

Як вбачається із квитанцій, наданим відповідачем після укладання цієї угоди ОСОБА_2 за квитанціями сплачено на адресу АТ «Сведбанк» 09.11.2010 року 6 600 доларів США, що є еквівалентом 52 250,22 гривні (а.с.176), 09.12.2010 року 6 600 доларів США, що є еквівалентом 4 708,40 гривні (а.с.176), 05.01.2011 року 6 000 доларів США, що є еквівалентом 47 770,20 гривні (а.с.177), 09.02.2011 року 5950 доларів США, що є еквівалентом 47 272,75 гривні (а.с.177) 05.03.2011 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 610,60 гривні (а.с.178), 04.04.2011 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 788,20 гривні (а.с.178), 06.05.2011 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 810,40 гривні (а.с.179) 09.06.2011 року 5951 доларів США, що є еквівалентом 47 750,30 гривні (а.с.179), 08.07.2011 року 5950 доларів США, що є еквівалентом 47 426,26 гривні (а.с.180), 09.08.2011 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 826,20 гривні (а.с.180), 09.09.2011 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 836,20 гривні (а.с.181), 07.10.2011 року 6017 доларів США, що є еквівалентом 47 971,74 гривні (а.с.181), 07.11.2011 року 5950 доларів США, що є еквівалентом 47 485,17 гривні (а.с.182), 05.12.2011 року 5950 доларів США, що є еквівалентом 47 272,75 гривні (а.с.182). 04.01.2012 року 5950 доларів США, що є еквівалентом 47 539,31 гривні (а.с.189), 07.02.2011 року 5950 доларів США, що є еквівалентом 47 538,72 гривні (а.с.189), 05.03.2012 року 5950 доларів США, що є еквівалентом 47 528,60 гривні (а.с.188), 09.04.2012 року 47659,50 + 238 гривень (а.с.187), 04.05.2012 року 48200 гривні (а.с.186), 06.06.2012 року 48700 гривні (а.с.186).

З 05.07.2012 року, відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник ОСОБА_2, визнаючи умови кредитного договору 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, з внесенням змін та доповнень № 3 до кредитного договору № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, укладеного 21.10.2010 року між ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2, та договори відступлення права вимоги за кредитним (а.с. 38-49), здійснюючи свій обов'язок по погашенню боргу за кредитним договором сплачує за квитанціями на адресу ПАТ «Альфа-банк» за квитанціями від 05.07.2012 року 5950 доларів США, що є еквівалентом 47 555,38 гривні (а.с.185), 08.08.2011 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.185) 05.09.2012 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.184), 05.10.2012 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.184) , 09.11.2012 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.183), 07.12.2012 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.183), 05.01.2013 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.190), 07.02.2013 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.190), 09.04.2013 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.191), 07.03.2013 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.191), 08.05.2013 року 650 + 5300 доларів США, що є еквівалентом 5195,450 + 42362,90 гривні (а.с.192), 07.06.2013 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.193), 09.07.2013 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.194), 09.08.2013 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.194) , 10.09.2013 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.195) 08.10.2013 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.195), 08.11.2013 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.196), 10.12.2013 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.196), 10.01.2014 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 47 958,00 гривні (а.с.197), 10.02.2014 року 6000 доларів США, що є еквівалентом 51 169,20 гривні (а.с.198) 07.03.2014 року 5200 доларів США, що є еквівалентом 48817,08 гривні (а.с.199), 11.03.2014 року 800 доларів США, що є еквівалентом 7 388,72 гривні (а.с.199), 10.04.2014 року 1000 доларів США, що є еквівалентом 11 878,00 гривні (а.с.198) 10.04.2014 року 45000 гривень (а.с.200), 14.04.2014 року 890 доларів США, що є еквівалентом 11549,61 гривень (а.с.200), 22.04.2014 року 755 доларів США, що є еквівалентом 8 476,67 гривні (а.с.201) 22.04.2014 року 60 гривень (а.с.201) , 12.05.2014 року 35000,00 гривні (а.с.202) 27.05.2014 року 1300,00 гривні (а.с.202), 10.06.2014 року 24 000,00 гривні (а.с.203), 02.06.2014 року 5000,00 гривень (а.с.203), 23.06.2014 року 6000,00 гривень (а.с.204), 01.07.2014 року 7000,00 гривень (а.с.204), 29.07.2014 року 12000,00 гривні (а.с.205) 10.07.2014 року 26000,00 гривень (а.с.205), 08.08.2014 року 21000,00 гривень (а.с.206), 08.08.2014 року 600 доларів США, що є еквівалентом 7475,13 гривні (а.с.206), 16.08.2014 року 4500 гривень (а.с.208), 09.09.2014 року 17500 гривень (а.с.207), 29.09.2014 року 10000,00 гривень (а.с.207), , 10.10.2014 року 35500,00 гривень (а.с.208), 11.11.2014 року 17100,00 гривень (а.с.209), 11.11.2014 року 500 доларів США, що є еквівалентом 7402,13 гривні (а.с.206), 28.11.2014 року 300 доларів США, що є еквівалентом 4490,07 гривні (а.с.210), 28.11.2014 року 9000, 00 гривень (а.с.210)

Оскільки такі фактичні дії відповідача вказують на прийняття пропозицію, враховуючи чч. 2, 3 ст. 205, ч. 2 ст. 642 ЦК України, то пропозицію треба вважати прийнятою і правочин вчиненим.

За вказаних обставин, боржник ОСОБА_2, своїми діями визнаючи наявність зобов'язання за умовами кредитного договору 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, з внесенням змін та доповнень № 3 до кредитного договору № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, укладеного 21.10.2010 року між ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2, та договори відступлення права вимоги за кредитним (а.с. 38-49), здійснював свій обов'язок по погашенню боргу за кредитним договором у валюті, сплачуючи за квитанціями на адресу на адресу ПАТ «Альфа-банк» до 10.04.2014 року по 6 000 доларів США (відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 3 від 21.10.2010 року , за якими починаючи з 10.12.2010 року позичальник сплачує щомісячні платежі у сумі 5941,29 доларів до 11.08.2030 року. (а.с.19).

Починаючи з 10.04.2014 року відповідач ОСОБА_2, перестав виконувати свої зобов'язання по кредитному договору № 040/0706/0706/75- 039 та договору про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, укладеного 21.10.2010 року між ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2, та у відповідача виникла заборгованість, яка за розрахунком ПАТ «Альфа-банк» становить 479 248,00 дол. США, що за курсом НБУ складає -6 186 217,53 грн., за відсотками 14 666,42 дол. США, що за курсом НБУ складає -189 316,73 грн., розмір неустойки становить - 698,76 дол. США, що за курсом НБУ складає - 9 019,72 грн. (а.с.50)

За змістом статей 1050,1054,1055 ЦК України, частини 2 статті 554 ЦК України за кредитним договором, який укладається у письмовій формі, банк надає грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до договору або закону.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статтями 610,612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Отже відповідно до вимог ст.1050 ЦК України, п.9.1 Кредитного Договору банк мав право на дострокове повернення усієї суми кредиту внаслідок порушенням зобов'язання сплати до 10 числа ,а саме 10.04.2014 року 1000 доларів США, (замість як визначено договором 5941,29 доларів (а.с.19), і в подальшому збільшення поточної заборгованості, банк мав право на дострокове повернення усієї кредиту.

Заперечення представника відповідача проте, що ПАТ «Альфа-Банк» не є належним позивачем по справі тому як, в матеріалах цивільної справи відсутні докази щодо підтвердження відступлення прав вимоги за договором купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року, та відсутній акт приймання-передачі прав вимоги, не вказана дата відступлення, не визначена купівельна ціна прав вимоги не приймаються колегією судів, оскільки за правилами ст. 204, 1080 ЦК України, правочини є дійними, не оспорювалися в судовому порядку, а виконувалися на протязі 2012- 2013 років, по квітень 2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Виходячи з п. п. 2, 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам необхідно враховувати, що згідно з статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 215 ЦК ( 435-15 ) підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Як зазначено в ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦК України правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.

Правочини про відступлення прав не суперечать вимогам законодавства, та не обмежують можливість ОСОБА_2, мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, а отже посилання представника відповідача на те, що за вимогами ст. 27 ЦК України правочини є нікчемними, є хибною.

Акт приймання - передачі вимоги за договором не витребувався судом, та залучений позивачем до апеляційної скарги (а.с.239, т.1, а.с.15-56, т.2), який не приймав участь у розгляді справи у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. "в" ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року № 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно зі ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з п. 1 глави 3 розділу 2 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою правління НБУ від 10 серпня 2005 року № 281, резиденти мають право купувати, обмінювати іноземну валюту з метою виконання зобов'язань (у тому числі власних операцій суб'єктів ринку) за винагороди, неустойки тощо) в іноземній валюті на підставі кредитних договорів та ін.

Посилання в запереченнях представника відповідача, проте, що ПАТ «Сведбанк» на час укладання правочину не мав право на здійснення валютних операцій, оскільки ліцензію отримав лише 07.10.2011 року. (.а.с.80) не відповідають дійсності оскільки на сайті Національного банку України http://www.bank.gov.ua є публічна загальнодоступна інформація, за якою ПАТ «Сведбанк» має банківську ліцензію № 38 від 22.06.2009 року номер бланку 00349 та дозвіл № 38-а від 09.10.2009 року на здійснення операції з валютними цінностями, а на час укладання додаткової угоди № 1 від 22.05.2007 року мав дозвіл 38-2 від 25.07.2005 року.

Отже твердження відповідача проте, що додаткова угода № 1 з посиланням на відсутність ліцензії у банку , а тому додаткові угоди є нікчемними не приймається колегіє судів, як такі, що суперечать фактичним обставинам.

Згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочинами, які порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу та кредитного договору може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Договір факторингу та кредитного договору є самостійними цивільно-правовими договорами, які належать до групи договорів про надання фінансових послуг. Сторонами договору факторингу є фактор і клієнт (стаття 1079 ЦК України). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа.

Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж.

Отже договір факторингу, як і кредитний договір не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, а тому не є таким, що порушує публічний порядок.

Відсутні підстави для твердження про не укладеність договору, як проте в свої запереченнях зазначає представник відповідача, оскільки відповідно до договору про внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, укладеного 21.10.2010 року між ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2, відповідач ОСОБА_2 підтвердив , що на його позичковому рахунку НОМЕР_1, кредитна заборгованість складає 505 762,88 доларів США . (а.с.19), наявність якої підтверджена також копією заяви - анкети ОСОБА_2, де він просив надати йому кредит у сумі 665 000 доларів США на 120 місяців від 01.03.2007 року (а.с.21,22), копією квитанції на видачу готівку № 1 від 22.05.2007 року ОСОБА_2 отримав 654 000 долари США (а.с.56.т.2), діями відповідача про оплату заборгованості у доларах США на адресу ПАТ «Альфа-банк» за квитанціями з 05.07.2012 року. (а.с. 185-210).

Зазначені документи, є допустимими доказами у справі, оскільки не суперечать положенням ст. 64 ЦПК України, яка не забороняє надання копій письмових доказів. Клопотання про подання оригіналів в апеляційній інстанції представник відповідача не порушує.

Приписами частин 1, 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, Апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

В порушення вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України, суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, у судовому засіданні, не в повному обсязі з'ясував обставини справи та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

При ухвалені рішенні суду 05.05.2015 року, представник позивача не приймав участь у розгляді справи, а тому не мав можливості надати акти приймання-передачі прав вимоги за договором договір купівлі-продажу прав вимоги. (а.с.16-55, т.2)

Так за актом прийому передачі прав вимоги до Договору купівлі-продажу Прав вимоги від 15.06.2012 року ПАТ «Дельта Банк" було передано Право вимоги, що посвідчує факт здійснення відступлення за Договором від 15.06.2012 року. (а.с.239), а за квитанцією на видачу готівку № 1 від 22.05.2007 року ОСОБА_2 отримав 654 000 долари США (а.с.56.т.2)

Таким чином оскільки рішення суду ухвалене з порушенням вимог процесуального та матеріального права , суперечить фактичним обставинам справи, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Розрахунком банку, визначена заборгованість станом на 29.09.2014 року , яка складає 479 248,00 дол. США, що за курсом НБУ складає -6 186 217,53 грн., за відсотками 14 666,42 дол. США, що за курсом НБУ складає -189 316,73 грн., розмір неустойки становить - 698,76 дол. США, що за курсом НБУ складає - 9 019,72 грн. (а.с.50)

У розрахунку банку враховані всі квитанції (а.с.101-210, т.1, а.с.59-82, т.2), які надані відповідачем станом на 29.09.2014 року (а.с.50,234,т.1), не врахованих позивачем квитанцій станом на 29.09.2014 року з урахуванням внесення змін та доповнень № 3 до кредитного договору № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року, укладеного 21.10.2010 року між ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2, відповідачем та його представником не надано.

Крім того за положеннями ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених статтею 205 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України визначено, що суд закриває провадження у справі, якщо, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Відповідно до статті 15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

За змістом статей 1 та 12 ГПК України господарським судам підвідомчі спори, які випливають з господарської діяльності та виникли між юридичними особами чи суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За правилами ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Як вбачається з матеріалів справи, що ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ТОВ «ІМПУЛЬС-Н» про стягнення заборгованості в солідарному порядку за кредитним договором .

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем заявлені вимоги до фізичної особи ОСОБА_2, а ТОВ «ІМПУЛЬС-Н» визначений як солідарний боржник.

За випискою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб- підприємців 10.05.2007 року № 11031170010011296, припинено за судовим рішенням реєстрацію юридичної особи ТОВ «ІМПУЛЬС-Н» , без правонаступництва. (а.с.4, т.2)

За положеннями ст. 543 ЦК України вимоги ПАТ «Альфа-Банк» до юридичної особи ТОВ «ІМПУЛЬС-Н» можуть розглядатися окремо від вимог ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 01 липня 2015 року, справа № 6-745ц15, яка за яка у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України має бути обов'язковою у застосування відповідної правової норми.

Таким чином, вимоги юридичної особи ПАТ «Альфа-Банк» до юридичної особи ТОВ «ІМПУЛЬС-Н» підлягають розгляду в порядку господарського судочинства (ст. 12 ГПК України), а вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до фізичної особи ОСОБА_2,що виникли з кредитного договору , згідно з положенням ст. 543 ЦК України можуть бути самостійним і розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Крім того за положенням п.7 ч.1 ст. 205 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо ліквідовано юридичну особу, яка була однією із сторін у справі.

Суд першої інстанції враховуючи положення ст.15, ч.1ст.205 ЦПК України, правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України 01 липня 2015 року, справа № 6-745ц15, не врахував, та в порушення вимог закону відкрив провадження у справі в частині вимог ПАТ «Альфа-Банк» до юридичної особи ТОВ «ІМПУЛЬС-Н», які не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства , а тому провадження в частині вимог до юридичної особи ТОВ «ІМПУЛЬС-Н» підлягає закриттю.

Оскільки висновки суду першої суперечать матеріалам справи, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Крім того відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягає стягненню судові витрати, понесені позивачем 3654 гривень + 1827 гривень = 5481 гривня.

Керуючись ст., ст. 205,307, 309, 310, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 05 травня 2015 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

Провадження в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМПУЛЬС-Н» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства заборгованість «Альфа-Банк» за кредитним договором № 040/0706/75-039 від 19.07.2006 року станом на 29.09.2014 року в сумі 6 384 553 ( шість мільйонів триста вісімдесят чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень 98 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом 6 186 217 гривень 53 копійки, за відсотками 189 316 гривень 73 копійки, пеня у розмірі 9 019 гривень 72 копійок, та судових витрат 5481 (п'ять тисяч чотириста вісімдесят одна) гривню.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді