ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" липня 2006 р. Справа № 11/5176
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шкляр Л.Т.
суддів: Гулової А.Г.
Пасічник С.С.
при секретарі Павловській Л.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 22.08.2005р.;
від відповідача за первісним позовом: Драча В.М. - представника за довіреністю від 14.04.2004р.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК - Альянс", м. Хмельницький
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "31" січня 2006 р. у справі № 11/5176 (суддя Радченя Д.І.)
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1,
м. Хмельницький
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК-Альянс", м. Хмельницький
про стягнення 24663,79 грн. заборгованості по орендній платі з нарахуванням індексу інфляції
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК-Альянс", м.Хмельницький
до Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Хмельницький
про визнання недійсним договору від 01.08.2004р. зі строком дії до 31.12.2004р. оренди нежитлового приміщення загальною площею 162 кв.м, яке розташоване АДРЕСА_1, укладеного між ТОВ "ТСК-Альянс" та
ПП ОСОБА_1,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 31.01.2006р. у справі №11/5176 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ТСК-Альянс” м.Хмельницький до Приватного підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький про визнання недійсним договору від 01.08.2004 року зі строком дії до 31.12.2004 року оренди нежитлового приміщення загальною площею 162 кв.м., яке розташоване АДРЕСА_1, задоволено: визнано недійсним і припинено на майбутнє дію договору оренди нежилого приміщення від 01.08.2004 року загальною площею 162 кв.м. зі строком дії з 01.08.2004 року по 31.12.2004 року, яке розташоване по АДРЕСА_1, укладеного між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТСК-Альянс”; стягнуто з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТСК-Альянс” 85,00 грн. витрат на оплату державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ТСК-Альянс” на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 21060 грн. вартості користування приміщенням, 210 грн. 60 коп. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, первісний відповідач у справі подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати з підстав, наведених у скарзі, та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги та стягнути на користь первісного позивача 6594 грн. 49 коп.
Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено й неправильно застосовано норми матеріального й процесуального права, а саме :
- висновок суду про фактичне схвалення сторонами договору після 13.09.2004р., виходячи із фактичного користування цим приміщенням ТОВ "ТСК-Альянс", суперечить вимогам ст.241 ЦК України, яка регулює таке схвалення за умови вчинення правочину представником з перевищенням повноважень, однак приватний підприємець ОСОБА_1 не була представником попереднього власника приміщення;
- стягнення з ТОВ "ТСК - Альянс" на користь ПП ОСОБА_1 21060грн. вартості користування приміщенням судом проведено з порушенням ч.1 ст.216 ЦК України; скаржник не погоджується із сумою вартості користування і вважає, що цю суму необхідно було розрахувати відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна;
- невідомо, за який період користування і по якій ціні було здійснено розрахунок стягнутої суми; скаржник вважає безпідставним посилання на погодження сторонами вартості користування; такі обставини були викладені у першій позовній заяві, від якої позивач згодом фактично відмовився;
- скаржник вважає, що необхідне було призначити судово - бухгалтерську експертизу, яку суд в порушення приписів ст. 41 ГПК України безпідставно не призначив.
Представник відповідача за первісним позовом в засіданні суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні заперечив проти доводів, які зазначені в апеляційній скарзі, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК - Альянс" - без задоволення (детальніше заперечення викладено у відзиві від 06.07.2006р. на апеляційну скаргу).
Вислухавши представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач спочатку подав до господарського суду позовну заяву про стягнення боргу по орендній платі ( згідно з договором оренди нежилого приміщення від 01.08.2004р., укладеним між приватним підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТСК-Альянс” на строк до 31.12.2005р.), інфляційних та пені.
Враховуючи, що цей договір є нікчемним, оскільки він в порушення вимог ст. 793 ЦК України не посвідчений нотаріально, первісний позивач заявою від 06.10.2005р. відповідно до ст. 22 ГПК України змінив підстави позову, а також надав відповідні докази - оригінал договору, істотні умови якого є тотожними з наведеним нікчемним, однак зі строком дії до 31.12.2004 року, тобто менше року ( нотаріальне посвідчення такого договору не є обов'язковим ) та просив стягнути 24 037 грн. 34 коп. боргу з врахуванням індексу інфляції та 626грн. 45 коп.
У зв"язку із зміною підстави позову ТзОВ "ТСК-Альянс" подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору оренди від 01.08.04 р. ( зі строком дії до 31.12.04 р. ).
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З"ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією встановлено, що первісний позивач на час укладення даного договору не набув права власності на майно, яке було передано в оренду ( цей факт визнано ПП ОСОБА_1 - заява від 14.12.2005 року (а.с.59).
Стаття 761 Цивільного кодексу України передбачає, що право передання майна у найм має власник речі або інша особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Отже, на час укладення даного договору у Приватного підприємця ОСОБА_1 не було правових підстав на передачу вказаного об'єкту на умовах оренди іншій особі.
За таких обставин відсутні підстави виникнення у первісного відповідача обов"язку по сплаті орендної плати, а у первісного позивача - права вимоги сплати або стягнення вказаного платежу.
Проте правомірними, на думку судової колегії, є вимоги первісного позивача про відшкодування ТзОВ "ТСК-Альянс" вартості користування об"єктом оренди, викладені у заяві від 14.12.05 р. - а.с.59 ( але в іншій сумі ), з огляду на таке.
Підтвердженням того факту, що на момент укладення договору оренди ( 01.08.04 р. ) спірні приміщення не належали на праві власності ПП ОСОБА_1, є повідомлення БТІ у м.Хмельницькому НОМЕР_1 (а.с.34), із якого вбачається, що Приватний підприємець ОСОБА_1 набув права власності на 1/2 долю нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу НОМЕР_2 лише 13.09.2004 року.
Отже, при укладенні вищевказаного договору оренди недодержано встановлених вимог, передбачених ст.203 ЦК України, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання правочину ( договору ) недійсним.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги зустрічного позову, визнавши недійсним на майбутнє договір оренди нежилого приміщення від 01.08.2004 року, загальною площею 162 кв.м. зі строком дії з 01.08.2004 року по 31.12.2004 року, яке розташоване по АДРЕСА_1, укладений між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТСК-Альянс”.
Судовою колегією встановлено, що після набуття позивачем права власності на приміщення, користування якими було предметом згаданого вище договору оренди, відповідач таке користування не припинив, будь-яких заяв з цього приводу не робив, і продовжував використовувати приміщення і на час розгляду справи судом першої інстанції, не заперечуючи факту перебування з позивачем у таких правостосунках. Зазначені обставини дозволили суду першої інстанції з чим погоджується і апеляційний суд зробити висновок про те, що позивач і відповідач бажали реальних правових наслідків такого договору.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" №3 від 24.08.1978р. (із наступними змінами) в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Згідно із п.17 цієї ж Постанови, визнаючи угоду недійсною, суд, своїм рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій із сторін все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - повернути його вартість у грошах.
Керуючись вказаною вище позицією Верховного Суду України, а також враховуючи ту обставину, що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції шляхом повернення сторонами одна одній у натурі всього, що було одержано за договором, суд, визнавши недійсним укладений між позивачем і відповідачем договір оренди обґрунтовано застосував наслідки недійсності правочину шляхом покладення на відповідача обов'язку відшкодування вартості користування належними позивачу приміщеннями за ціною, яка була узгоджена сторонами на момент укладення оспорюваного договору, і яка відповідно до ст.216 ЦК України є, фактично, ціною, існуючою на момент відшкодування.
Первісний позивач просив стягнути з первісного відповідача 24 000 грн., а обґрунтованими, на думку колегії, є вимоги лише у сумі 21 060 грн. ця сума дорівнює сумі заборгованості по орендній платі (з врахуванням індексу інфляції), яку правомірно було стягнуто судом першої інстанції. Також суд вірно вирішив питання розподілу судових витрат.
При цьому апеляційний суд звертає увагу, що це нарахування здійснено за період користування спірним майном з 01.09.2004р. по 01.09.2005р.
Судова колегія не погоджується із наведеним в апеляційній скарзі твердженням відповідача про необхідність застосування при вирішенні спору в частині встановлення наслідків недійсності договору оренди Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786. Відповідно до п.1 Методики її розроблено з метою створення Єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду державного майна, а тому підстави для застосування її до правовідносин, предметом яких є користування майном недержавної форми власності, відсутні.
Крім того, необхідно зазначити про відсутність підстав для призначення судово-бухгалтерської експертизи, враховуючи приписи ст.41 ГПК України.
З огляду на вищевикладене колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.
Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому його слід залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 31 січня 2006року у справі №11/5176 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСК - Альянс", м. Хмельницький - без задоволення.
2. Матеріали справи №11/5176 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Шкляр Л.Т.
судді:
Гулова А.Г.
Пасічник С.С.
Віддрук. 4 прим.
1 - до справи,
2,3 - сторонам,
4 - в наряд