Справа № 125/58/15-ц Провадження № 22-ц/772/2800/2015Головуючий в суді першої інстанції Переверзєв С. В.

Категорія 5 Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого: Берегового О. Ю.,

суддів: Сопруна В.В., Панасюка О. С.,

за участю секретаря: Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Барського районного суду Вінницької області від 11 червня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно ,

встановила:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 09.09.2012 року вона з відповідачем зареєструвала шлюб, який рішенням Апеляційного суду Вінницької області було визнано недійсним. 09.04.2013 року позивач придбала за власні кошти майновий комплекс автозаправочної станції, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Позивач є власником майнового комплексу, а тому, звернулася до суду з даним позовом та просила ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на майно.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 11 червня 2015 року позов задоволено повністю. Визнано за ОСОБА_2 право власності на майновий комплекс автозаправочної станції (АЗС), який складається з операторної - літера «А», площею 23,1 кв.м, вбиральні - літера «Б», що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ПАТ «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм процесуального права, просило оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України, - під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правові норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

В оскаржуваному рішенні суду суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийнявши визнання ОСОБА_3 позову, так як це не буде суперечити закону і не порушуватиме прав сторін та свобод чи інтересів інших осіб, зробив висновок про те, що оскільки відповідач не приймав участі у придбанні спірного майна, воно є особистою приватною власністю позивача.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками, з огляду на наступне.

Як встановлено, 09.09.2012 року виконавчим комітетом Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області між сторонами було зареєстровано шлюб, про що було зроблено актовий запис № 08 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1.

Відповідно до договору купівлі-продажу серії ВТЕ № 293175 від 09.04.2013 року ОСОБА_2 за 2216 грн. придбала майновий комплекс автозаправочної станції /АЗС/, що розташований по АДРЕСА_1

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 31.10.2013 року визнано недійсним шлюб, укладений 09.09.2012 року, актовий запис № 08 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, зареєстрований Дашковецькою сільською радою Літинського району Вінницької області, до 15.07.2013 року.

Таким чином, майновий комплекс автозаправочної станції ОСОБА_2 придбала в період недійсного шлюбу з ОСОБА_3

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Сімейного Кодексу України якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності. Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.

Пунктом 3 частини першої статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у ч. 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

У порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув та не встановивши фактичних обставин справи, за відсутності належних і допустимих доказів, які б достовірно свідчили про те, що майновий комплекс автозаправочної станції був придбаний за кошти, які належали позивачу особисто і походження цих коштів, зробив висновок про те, що відповідач не приймав участі у придбанні спірного майна та визнав його особистою приватною власністю позивача.

При цьому, доводи позивача, надані в письмових поясненнях з приводу доказів про наявність особистих коштів для придбання майнового комплексу АЗС, апеляційним судом не беруться до уваги, оскільки зазначені докази не були предметом дослідження у суді першої інстанції.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості на користь ПАТ «Альфа-Банк».

29.07.2014 року державний виконавець звернувся до суду з поданням про визначення частки ОСОБА_3 у спільному майні подружжя, а саме у майновому комплексі АЗС, що розташований по АДРЕСА_1 яке на даний час перебуває на розгляді у Вінницькому міському суді.

Визнаючи спірне майно особистою приватною власністю позивача, суд першої інстанції зробив посилання фактично лише на визнання позову відповідачем, однак на порушення вимог ч. 4 ст. 174 ЦПК України не перевірив чи не порушуються при цьому права та інтереси інших осіб, тоді як на час ухвалення рішення в провадженні суду вже перебувала справа про визначення частки ОСОБА_3 у спільному майні подружжя, а саме майновому комплексі АЗС, що в свою чергу вплинуло на права ПАТ «Альфа-Банк» щодо погашення кредитної заборгованості відповідача перед банком за рахунок реалізації належної йому частки у вказаному майні.

За таких обставин, визнання відповідачем ОСОБА_3 позовних вимог та ухвалення рішення, не відповідає змісту ст. 174 ЦПК України і суд не мав підстав для задоволення позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючись ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 11 червня 2015 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на майно - відмовити.

Рішення апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: