ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 07/229
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" березня 2007 р.
12год.30хв., м. Черкаси
За адміністративним позовом малого приватного підприємства „Вегас”
до державної податкової інспекції у Чигиринському районі
про визнання нечинним рішення
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Долженкова І.М.
Представники сторін:
від позивача: Касапенко Р.Д. –за довіреністю від 01.02.2006р.;
від відповідача: Іванов О.В. –за довіреністю від 21.07.2006р.
Заявлено позов про визнання нечинним рішення відповідача від 4 серпня 2006р. №0000252302/0 про застосування до позивача 1400грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення встановленого порядку використання торгових патентів.
В обґрунтування позову позивач вказав на порушення державною податковою інспекцією у м. Суми встановленого порядку проведення позапланової перевірки позивача, за результатами якої було прийняте спірне рішення.
За твердженням позивача позапланова перевірка була проведена без вручення йому копії наказу про проведення перевірки та направлень на перевірку, тому акт, складений за результатами такої перевірки, не може братися судом до уваги при вирішенні цієї справи як доказ, одержаний з порушенням закону.
У засіданні суду представник позивача підтримав позов і в доповнення до нього, зазначив, що надані відповідачем у засіданні суду направлення на перевірку не відповідають вимогам ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, а питання щодо дотримання відповідачем встановленого порядку використання торгових патентів у направленнях узагалі не ставилося.
Відповідач проти позову заперечив, оскільки вважає, що перевірка позивача була проведена у відповідності з вимогами законодавства, а встановлене нею правопорушення позивача –доведеним.
У засіданні суду представник відповідача підтримав заперечення проти позову з викладених вище підстав.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, господарський суд встановив наступне.
10 липня 2006р. у залі гральних автоматів позивача, розташованому за адресою: вул. Петропавлівська, буд. 76, м. Суми головними державними податковими ревізорами інспекторами державної податкової інспекції у м. Суми Седелевою Т.А. і Войтенко В.Г., які діяли на підставі направлень на перевірку від 10.07.2006р. №113004/1355 і №113003/1354 була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням позивачем розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу. За результатами цієї перевірки був складений акт від 10.07.2006р. №4398/234/30199999/181905692304.
Перевіркою було встановлено, що у залі гральних автоматів позивача знаходилися 8 гральних автоматів, із яких 4 працювали, але торгові патенти на них не були надані для перевірки.
На наступний день 11.07.2006р. позивач надав особам, які проводили перевірку, 4 торгових патентів від 06.07.2006р. на 4 працюючих гральних автоматів, про що було вказано в акті перевірки від 10.07.2006р. №4398/234/30199999/181905692304.
Встановлені перевіркою обставини використання 4 торгових патентів на гральні автомати відповідач оцінив як порушення позивачем встановленого ч. 1 ст. 7 Закону України від 23.03.1996р. №98/96-ВР „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” (далі Закон №98/96-ВР) порядку використання торгових патентів, яке полягає у тому, що на момент перевірки ці 4 торгових патентів не були розміщені у залі гральних автоматів на відкритому та доступному для огляду місці.
На підставі акту перевірки від 10.07.2006р. №4398/234/30199999/181905692304 відповідач прийняв спірне рішення від 04.08.2006р. №0000242302/0, за яким вирішив застосувати до позивача 1400грн. штрафу, встановленого абз. 3 ч. 1 ст. 8 Закону №98/96-ВР за порушення порядку використання торгових патентів, передбаченого частиною першою ст. 7 цього ж Закону у розмірі вартості кожного із 4 торгових патентів за один календарний місяць (4 х 350грн).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпункти 1, 2 ст. 11 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” передбачають право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України:
здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків):
здійснювати контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Згідно із ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:
1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;
5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;
6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;
7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;
8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;
9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.
Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Згідно із ст. 11-1 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” вважаються позаплановими перевірками.
Статтею 11-2 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Про проведення планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог Закону №98/96-ВР державна податкова інспекція у м. Суми позивача не повідомляла.
Доказів надання позивачу під розписку направлень на позапланову виїзну перевірку та копії наказу про проведення такої перевірки відповідач суду не надав.
З вказаних вище направлень на перевірку від 10.07.2006р. №113004/1355 і №113003/1354 вбачається, що вони видавалися державною податковою інспекцією у м. Суми головним державним податковим ревізорам інспекторам Седелевій Т.А. і Войтенко В.Г. на проведення перевірки щодо контролю за здійсненням позивачем розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.
Щодо проведення перевірки наявності у позивача торгових патентів і дотримання порядку їх використання направлення на перевірку відсутні, тому головні державні податкові ревізори інспектори Седелева Т.А. і Войтенко В.Г. не мали повноважень від державної податкової інспекції у м. Суми на проведення перевірки з цих питань.
Відповідно до ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обов’язок доказування правомірності рішення у адміністративних справах про протиправність рішень ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на відповідача, якщо той заперечує проти позову.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства господарський суд прийшов до таких висновків.
Перевірка позивача з питань дотримання ним вимог Закон №98/96-ВР була проведена з порушенням вимог ст.ст. 11-1, 11-2 2 Закону України від 04.12.1990р. №509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні”, тому складений за результатами такої перевірки акт від 10.07.2006р. №4398/234/30199999/181905692304 згідно з ч. 3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України не може братися до уваги судом при вирішенні даної справи як доказ вказаних вище правопорушень позивача.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем витрати на сплату судового збору в сумі 3грн. 40коп. підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати рішення державної податкової інспекції у Чигиринському районі від 4 серпня 2006р. №0000252302/0 про застосування до малого приватного підприємства „Вегас” 1400грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Стягнути з Державного бюджету України на користь малого приватного підприємства „Вегас” вул. Щорса, буд. 39, м. Чигирин, Черкаська область, 20901, ідентифікаційний код 30199999) - 3грн. 40коп. витрат на сплату судового збору.
Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського міжобласного апеляційного господарського суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.
Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СУДДЯ Дорошенко М.В.