ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
17.07.06 Справа № 5/208-26/43
УХВАЛА
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Суддя-головуюча Якімець Г.Г.
Суддів Дубник О.П.
Орищин Г.В.
при секретарі судового засідання Горбач Ю.Б.
за участю представників
від позивача - Боднар В.І.- представник (довіреність у справі).
від відповідача 1- ОСОБА_2 -представник (довіреність у справі).
від відповідача 2- Винар Л.В. -представник (довіреність у справі).
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Трускавці від 24.05.2006р. вих. № 3963/100.
на постанову господарського суду Львівської області від 26.04.2006р. (суддя Деркач Ю.Б.)
у справі № 5/208-26/43
за позовом Державної податкової інспекції у м. Трускавці (м.Трускавець, Львівська обл.)
до Відповідача-1:Суб”єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_1(м. Трускавець, Львівська обл.)
до Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будгаз” (м. Дрогобич, Львівська обл.)
про визнання угоди недійсною в порядку ст. 49 ЦК УРСР та стягнення коштів в дохід бюджету в сумі 115144,00 грн.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. по даній справі, суд апеляційної інстанції повідомив сторін адміністративного процесу про їх права та обов”язки, встановлені ст. 49, 51 КАС України. Розгляд справи було призначено на 30.06.2006р.
Ухвалою від 30.06.2006р. в зв'язку із відсутністю представників Відповідача-1 та Відповідача-2, розгляд справи відкладено на 17.07.2006р.
В судовому засіданні 17.07.2006р., оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
26.04.2006р. господарським судом Львівської області було винесено постанову по справі № 5/208-26/43 за позовом Державної податкової інспекції у м. Трускавці до Суб”єкта підприємницької діяльності- фізичної особи ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю “Будгаз” про визнання угоди недійсною, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою господарського суду Львівської області, Державна податкова інспекція у м. Трускавці (Позивач по справі) оскаржила її в апеляційну інстанцію.
В апеляційні скарзі Скаржник зазначає, що з постановою господарського суду Львівської області від 26.04.2006р. у справі № 5/208-26/43 не погоджується повністю, вважає її незаконною та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права та просить скасувати вказану постанову господарського суду Львівської області та постановити нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, Скаржник зокрема покликається на відсутність відомостей у бухгалтерському обліку щодо сум дебіторської заборгованості у Відповідача-1 перед Відповідачем-2 та відсутність інформації про взаємовідносини та взаєморозрахунки по договору підряду за НОМЕР_1 в даних бухгалтерського та податкового обліку Відповідача-2, як підставу для визнання недійсним договору підряду за НОМЕР_1, укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2.
Скаржник стверджує про факт підробки акту виконаних підрядних робіт, що було встановлено, на думку Скаржника за результатами проведених перевірок Відповідача-1 та Відповідача-2.
Відповідач-1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, явку представника забезпечив. Відповідач-1 у письмовому відзиві та його представник у судовому засіданні стверджують, що спірний договір не містить порушень норм чинного законодавства та не порушує інтереси держави. На їх думку, договір підряду НОМЕР_1 з боку СПД ОСОБА_1 є виконаним належним чином та в повному об”ємі.
Відповідач-2 письмові пояснення на апеляційну скаргу подав, явку представника забезпечив. В письмових поясненнях представник Відповідача-2 вказує на те, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.11.2005р., визнано незаконними всі дії ОСОБА_2, які він вчиняв від імені ТзОВ “Будгаз” за період з 01.01.2000р. А тому, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задоволити позовні вимоги Позивача.
В процесі розгляду апеляційної скарги, судом встановлено наступне:
05 серпня 2003р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 (Підрядник) та ТзОВ «Будгаз»(Замовник) було укладено Договір підряду НОМЕР_1, згідно п.п. 1.1. та 1.2. якого Підрядник зобов'язувався на власний ризик виконати ремонтні роботи адміністративного корпусу ТзОВ «Будгаз», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а Замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплатити їх. Зі сторони ТзОВ «Будгаз»договір підряду НОМЕР_1 був підписаний директором -ОСОБА_2
Пунктом п. 4.2 Договору передбачено, що підставою для здійснення розрахунків є Акт здачі-приймання виконаних робіт. Замовник оплачує Підряднику вартість виконаних робіт на протязі 10 банківських днів з дати підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт.
СПД ОСОБА_1 було проведено ремонтні роботи адміністративного корпусу ТзОВ «Будгаз», зокрема, 1-го поверху -кабінетів 1,2,3,4, душової, сходової клітки, магазину; 2-го поверху -кабінету №1, туалету, коридору, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за березень 2004р. від 04 березня 2004р., підписаний та скріплений печатками СПД ОСОБА_1 та директором ТзОВ «Будгаз»ОСОБА_2
Згідно Акту виконаних підрядних робіт за березень 2004р. та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2004р., вартість виконаних СПД ОСОБА_1 ремонтних робіт та вартість матеріалів, які були використані під час ремонтних робіт, становить 115144,00 грн., без ПДВ. Роботи були виконані Підрядником в повному обсязі і претензій в Замовника до їх виконання немає.
Як встановлено з матеріалів справи, Відповідач-2 вартість виконаних підрядних робіт Відповідачу-1 не оплатив за відсутністю достатніх коштів.
Державною податковою інспекцією у м. Трускавці було проведено перевірку приватного підприємця ОСОБА_1 та складено акт перевірки НОМЕР_2. А також Державною податковою інспекцією у м. Трускавці було здійснено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ “Будгаз”, в результаті якої, було складено акт перевірки НОМЕР_3
Позивачем подано адміністративний позов про визнання недійсним договору підряду за НОМЕР_1 від 05.08.2003р. укладеного між СПД ОСОБА_1 та ТзОВ “Будгаз”.
Правові підстави подання вказаного позову обгрунтовані Позивачем на підставі п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" яким передбачено, що податкові органи подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Позивач покликається на норму ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., якою передбачено що, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
28.04.1978 року Пленумом Верховного Суду України прийнято постанову №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", згідно п. 2 якої вказано, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
В пункті 6 вказаної постанови зазначено, що при розгляді справ про визнання угоди недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використанння всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.
Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
Пленум Вищого Господарського Суду України в п.7.3. постанови від 25 липня 2002 року №1056 «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки»зазначає, що доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
В той же час, на думку Скаржника, підставою для визнання недійсним договору на підставі ст. 49 ЦК УРСР є відсутність відомостей у бухгалтерському обліку щодо сум дебіторської заборгованості у Відповідача-1 перед Відповідачем-2 та відсутність інформації про взаємовідносини та взаєморозрахунки по договору підряду за НОМЕР_1 в даних бухгалтерського та податкового обліку Відповідача-2.
Досліджуючи предмет спірних правовідносин та вказані доводи Скаржника суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.98 р. № 727/98 (в редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. № 746/99) визначено, що форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України. Для платника єдиного податку -фізичної особи порядок ведення Книги обліку доходів i витрат затверджено Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та від 29 жовтня 1999 р. N 599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N 752/4045.
Відповідно до п. 8 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за N 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що окремого обліку сум дебіторської заборгованості своїх контрагентів фізична особа- платник єдиного податку не веде. Тому, неотримання Відповідачем-1 коштів від Відповідача-2 по договору підряду за НОМЕР_1, зумовило відсутність їх фіксації в Книзі обліку доходів і витрат фізичної особи- платника єдиного податку. При цьому, згідно п. 2.4 вищезгаданого акту перевірки Відповідача-1, порушень вимог ведення книги обліку доходів і витрат не встановлено.
Враховуючи те, що нормою ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, передбачено, що відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи, то відсутність в обліку Відповідача-1 інформації про взаєморозрахунки з Відповідачем-2, на думку апеляційного суду, не є підставою для визнання недійсним -договору підряду НОМЕР_1 в порядку ст. 49 ЦК УРСР.
Досліджуючи доводи Скаржника, щодо недійсності договору підряду НОМЕР_1 з мотивів укладення цього договору зі сторони ТзОВ “Будгаз” неуповноваженою особою- ОСОБА_2 суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
В матеріалах справи знаходиться рішення Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 27.02.2006р., яким рішення Дрогобицького міськрайонного суду суду від 22.11.2005р. в частині визнання незаконними всіх дій ОСОБА_2, які він вчиняв від імені ТзОВ “Будгаз” за період з 01.01.2000р. скасовано. Вказане рішення Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 27.02.2006р. набрало законної сили з моменту його проголошення.
Окрім того, як встановлено судом, відповідно до довідки НОМЕР_4 Львівського обласного управління статистики, згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, керівником ТзОВ “Будгаз” зазначений ОСОБА_2
Не знайшли свого підтвердження матеріалами справи також твердження Скаржника про факт підробки акту приймання виконаних підрядних робіт за березень 2004р. від 04 березня 2004р.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ст. 72 КАС України, встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
В матеріалах справи знаходиться постанова слідчого СВ Дрогобицького МРВ УМВСУ у Львівській області від 06.02.2006р., якою порушено кримінальну справу по факту підроблення документів (акта приймання виконаних підрядних робіт за березень 2004р. від 04 березня 2004р.).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду, про те, що за відсутності в матеріалах справи вироку суду по вищевказаній кримінальній справі та відсутності інших доказів в підтвердження факту підробки, вказана обставина є недоведеною Скаржником.
Окрім того, як встановлено апеляційним судом, ні акт перевірки НОМЕР_3 про результати перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування приватного підприємця ОСОБА_1 а також акт перевірки НОМЕР_3 про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ “Будгаз” не містять жодних висновків працівників Скаржника про підроблення документів, в тому числі акта приймання виконаних підрядних робіт за березень 2004р. від 04 березня 2004р.
Згідно письмових пояснень СП ТзОВ “Паритет” та ТзОВ “Галицькі технології”, що орендують частину приміщення Відповідача-2, вказаними підприємствами за власні кошти здійснювався лише незначний косметичний ремонт, при цьому, ремонт офісних приміщень здійснювався третьою особою за кошти ТзОВ “Будгаз”, наведеним на думку апеляційного суду спростовуються твердження Скаржника про проведення ремонтних робіт самими орендарями.
Одночасно, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зважаючи на встановлений вид відповідальності за порушення Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" у ст. 22 цього Закону, (а саме застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів у розмірах, встановлених Законом, які спрямовуються до Державного бюджету України), то наведені Позивачем доводи про порушення Відповідачем-1 норм вказаного Закону не є підставою для визнання договору недійсним за ст. 49 ЦК УРСР, як укладеного з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
В матеріалах справи відсутні докази з яких, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Скаржником не доведено того, що умисел Відповідача-1 при укладенні спірної угоди був спрямований на ухилення від сплати податків та приховування від оподаткування прибутків та доходів або вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Скаржником не доведено яких саме втрат інтересам держави заподіює укладений Відповідачем-1 та Відповідачем-2 спірний договір, з врахуванням того, що Відповідач-1 знаходиться на спрощеній системі оподаткування.
В той же час, апеляційним судом встановлено, що спірний договір підряду за НОМЕР_1 відповідає вимогам чинного законодавства, укладений з метою що не суперечить інтересам держави та без наміру сторін у приховуванні об”єктів оподаткування та таким, що виконаний із сторони Відповідача-1 та не оплачений Відповідачем-2.
При наявності вищезгаданих обставин, суд не знаходить правових підстав для скасування оскаржуваної постанови та задоволення апеляційної скарги відповідача по справі.
Керуючись ст.ст. 72, 184-209 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,-
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Львівської області від 26.04.2006р. у справі № 5/208-26/43 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Суддя-головуюча Якімець Г.Г.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Орищин Г.В.