Справа №2-а-43/2009р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2009 року Немирівський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого судді: Науменко С.М.
при секретарі: Поронник О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації, про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, зобов'язання вчинити дії , -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Немирівського районного суду з вищезазначеними позовними вимогами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» позивачу щомісячно повинна надаватися грошова допомога в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, як особі що фактично здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Але всупереч вимогам ст. 15 зазначеного Закону та п. 3 ст. 22 Конституції України щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007-2008 роках позивачці виплачувалася не в повному обсязі, на підставі норм законодавства(абз.3, ст.56, п.14 ст.71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік»), які не підлягали до застосування.
Положення абз.3 ст.56, пункту 14 ст.71 вказаного закону втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним на підставі Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України положень статей 29,36, частини 2 статті 56, ч.2 ст.62, ч.1 ст.66, п.п. 7,9,12,13,14,23, 29, 30,39,41,43,44,45,46 статті 71, ст..ст.98, 101, 103,111 ЗУ «Про бюджет України на 2007 рік».
Згідно п.5 даного Рішення Конституційного Суду України - вказане рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
На думку позивачки, п.23 розділу ІІ ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» також є таким, що не підлягав до застосування, так як суперечить Конституції України.
В зв'язку з цим позивачка вважає, що дії відповідача щодо відмови провести перерахунок розміру виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку за період 2007-2008 роки є протиправними. Просить зобов'язати відповідача здійснити такий перерахунок та стягнути на її користь 6912.51 грн. недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.04.2007 року по жовтень 2008 року.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. В обґрунтування заявленого, пояснила обставинами, що викладені в позовній заяві.
В судове засідання відповідач Управління праці Немирівської районної державної адміністрації не з'явився, хоча своєчасно був повідомлений про час і місце розгляду справи, а тому суд на підставі ст. 128 ч. 4 КАС України постановив справу вирішити на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивачки, розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 , підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачка відповідно до положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» має право на пільги відповідно до вимог цього Закону, а саме на отримання щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Згідно із довідки управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області 14 жовтня 2008 року позивачці, починаючи з 01.04.2007 року щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалася в розмірі, передбаченому Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» та Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачена у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незареєстрованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України ( конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 63, частини першої статті 66, пунктів 7,9,12,13, 14,23, 29, 30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98,101,103,111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року № 6 -рп./2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою щомісячна грошова допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, який дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незареєстрованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього Рішення.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в 2008 році виплачувалася позивачці відповідачем відповідно до п.23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно якого, ч.1 ст.15 ЗУ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено в наступній редакції - допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн..
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені /ст.64 Конституції України/.
Внаслідок заниження розміру допомоги, що підлягала до виплати, відбулося фактичне зниження життєвого рівня позивачки та її дитини, який не може бути нижчим від встановленого законом прожиткового мінімуму (частина третя статті 46 Конституції України). Допомога виплачувалася і виплачується нижче від встановленого законом прожиткового мінімуму. Це призвело до порушення гарантованого у статті 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень.
Згідно Статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Частина 2 ст.95 Конституції України, ч.2 статті 38 Бюджетного кодексу України встановлюють вичерпний перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України. Зміна законів України не входить до цього переліку.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається, що Законом про Державний бюджет України не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України.
Викладення ч.І ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в новій редакції не відповідає статтям 1,3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб'єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України. В даних рішеннях Конституційний Суд України завжди приходив до висновку про те, що звуження прав громадян, які закладаються в Закон України "Про державний бюджет України", є неконституційними.
Про неможливість Законом про Державний бюджет вносити зміни до інших законів свідчить і зміст мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 листопада 2008 року №26-рп/2008. В даному рішенні розглянуто подання Кабінету Міністрів України щодо офіційного тлумачення частини другої статті 95 Конституції України стосовно можливості зупиняти дію та скасовувати норми законів, які визначають пільги, компенсації, гарантії, при встановленні законом про Державний бюджет України видатків на загальносуспільні потреби.
Конституційний Суд України припинив провадження в цій частині, виходячи з того, що він вже наводив правові позиції з цього питання в своїх рішеннях від 09 липня 2007 року та від 22 травня 2008 року, а тому відпала практична потреба в такому тлумаченні (п.4 мотивувальної частини).
Виходячи з наведеного можна прийти однозначного висновку про те, що закон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Такі скасування чи зміни не відповідають нормам Конституції України і для такого висновку не має необхідності щоразу звертатися до Конституційного Суду України.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
За таких обставин відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, починаючи з 09.07.2007 року.
У зв'язку з вищенаведеним вимоги позивачки щодо виплати щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 1.04.2007 року по жовтень 2008 року підлягають задоволенню, оскільки згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно -правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно -правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи протиправність дій відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд прийшов до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачці недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років починаючи з 09.07.2007 року.
Що стосується позовних вимог в частині встановити розмір щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що виплачується відповідачем відповідно до чинного законодавства, а саме: встановлений законом прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років, суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Зазначена вимога не відповідає змісту законодавства, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне конкретніше сформулювати резолютивну частину постанови з метою можливості її виконання в подальшому, а саме зобов'язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі сплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по жовтень 2008 року з урахуванням сум, що отримані нею згідно ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та п.23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»
На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 9,11,17,69-72,94,128 ч.4,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі сплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період 09.07.2007 року по жовтень 2008 року відповідно до норм чинного законодавства України з урахуванням сум, що отримані нею згідно ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» № 489 -V від 19.12.2006 року та п.23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення , а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Немирівського
районного суду: С.М.Науменко