Справа № 11-634 Головуючий у І інстанції Овдієнко
Провадження № 11/1090/182/12 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 34 06.07.2011
УХВАЛА
Іменем України
06 липня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого – судді О.В.Ігнатюка,
суддів – В.Р.Шроля, І.Ю.Ященко,
з участю прокурора І.М. Скрипки,
особи, звільненої від кримінальної відповідальності, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора на постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2011 року , якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, гр. України,
з вищою освітою, не одружений, не працюючий, проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий,
звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області судові витрати за проведення експертиз в розмірі 2786 грн. 40 коп., вирішено питання речових доказів,
В С Т А Н О В И Л А:
Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 11.04.2010 року близько 21 години, в темний час доби, керуючи на підставі особливої відмітки у реєстраційному документі технічно справним автомобілем "Honda Accord", реєстраційний номер А1 8290 ВІ. який належить ОСОБА_3, рухаючись по вул. Богдана Хмельницького з боку вул. Комарова у напрямку вул. Шкільної в м. Переяславі-Хмельницькому Київської області зі швидкістю 90-100 км. на годину, порушив вимоги п. п. 12.4, 12.9 б) Правил дорожнього руху, перевищивши допустиму у населених пунктах швидкість руху . Проїжджаючи ділянку дороги в районі розташування будинку №141, помітивши невстановлених велосипедистів, які виїхали на смугу його руху з правого боку на лівий та поїхали у попутному напрямку, він, діючи необережно, проявив злочинну недбалість, у порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху, не обравши при цьому безпечну швидкість руху автомобіля, з урахуванням дорожньої обстановки, не зміг контролювати рух транспортного засобу і, знаходячись на зустрічній смузі руху, не впорався з керуванням та допустив виїзд автомобіля праворуч по ходу свого руху за межі проїзної частини та послідуючий наїзд на перешкоду у вигляді дерев. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир керованого ним автомобіля ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді перелому 4-го ребра праворуч.
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2011 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності з підстав, передбачених ст. 46 КК України.
Мотивуючи своє рішення, суд у постанові вказав, що ОСОБА_2 вперше вчинив необережний злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, примирився з потерпілим, відшкодував заподіяні йому збитки у виді витрат на лікування.
В апеляції прокурор просить постанову суду скасувати у зв»язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону та постановити вирок, яким ОСОБА_2 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 3-х років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання з іспитовим строком на 3 роки та покласти на нього обов’язки, передбачені ст. 76 КК України.
В обґрунтування апеляції зазначає, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, юридична кваліфікація цих дій є правильною і в цій частині постанова не оскаржується. Проте, зазначає, що закриваючи справу у зв»язку з примиренням сторін на підставі ст. 46 КК України, судом не було враховано, що ОСОБА_2 як на досудовому слідстві, так і в судовому засідання свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав, потерпілий ОСОБА_4 взагалі в судовому засіданні вказував, що тілесні ушкодження він отримав при падінні з гілки дерева висотою 2—метрів, а не під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 11.04.2010 року, тому висновок суду про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв»язку з примирення сторін є помилковим і суперечить п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», де вказано, що під примиренням винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив.
Крім того, в апеляції зазначається, що суд фактично не врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу підсудного, який вини своєї не визнав, намагався уникнути кримінальної відповідальності за скоєне, за місцем проживання характеризується посередньо, ніде не працює.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка частково підтримала апеляцію, і вважала необхідним постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд для належного з’ясування обставин отримання потерпілим тілесних ушкоджень, ОСОБА_2, який вважав постанову законною, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи потерпілий ОСОБА_4 на протязі досудового і судового слідства заперечував факт отримання ним тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості під час ДТП, пояснюючи отримання перелому ребра при падінні з гілки дерева на цеглини при виконанні на ній, як на турніку, гімнастичної вправи « підйом – переворот».
З протоколу огляду місця події з фото таблицями до нього (а.с.22-25) вбачається, що на подвір»ї домоволодіння, у якому проживав ОСОБА_4, мається дерево, під гілкою якого на землі перебувають дві цеглини червоного кольору.
Із акту №193 судово-медичного дослідження (а.с.29) та висновку судово-медичного експерта ( а.с.46) випливає, що пошкодження у ОСОБА_4 не могли утворитися при падінні з гілки дерева з висоти близько 2 м, а могли бути спричинені йому як пасажиру правого бокового сидіння легкового автомобіля під час ДТП, при чому обидва документи не містять мотивування висновків.
Всупереч вимогам ст.ст.22,64 КПК України орган досудового слідства допустив неповноту досудового слідства, фактично поклавши в основу обвинувачення лише немотивовані висновки судового експерта про ймовірність отримання ОСОБА_4 перелому ребра під час ДТП, належним чином не перевіривши версію потерпілого, хоча вона не суперечить даним, що містяться у протоколі огляду подвір»я домоволодіння, у якому проживав потерпілий.
На вказану неповноту досудового слідства суд першої інстанції уваги не звернув та постановив судове рішення в порядку ст.8 КПК України всупереч вимогам ст.46 КК України, тому постанова підлягає скасуванню.
Допущена неповнота досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні, можливість встановлення механізму отримання ОСОБА_4 середнього ступеню тілесних ушкоджень (у тому числі і шляхом відтворення обстановки і обставин події з участю постраждалого і судово-медичного експерта) не втрачена, тому справа підлягає поверненню на додаткове розслідування.
При додатковому розслідуванні органу досудового слідства необхідно врахувати наведене, належним чином встановити механізм отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості та в залежності від отриманих результатів прийняти рішення з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст.365,366, 374 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора задовольнити частково.
Постанову Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити прокурору Київської області для організації додаткового розслідування.
Суддя: підпис Суддя: підпис Суддя: підпис