ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/3731/11

04 січня 2012 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

при секретарі Бойко Н.Б.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за адміністративним позовом Підгаєцької районної ради до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

Підгаєцька районна рада (надалі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області (надалі відповідач) про скасування постанов, зокрема, постанови від 10.11.2011 року ВП №1152061 про стягнення з відповідача виконавчого збору у розмірі 1360 грн., постанови від 10.11.2011 року ВП №1152061 про стягнення з відповідача витрат на проведення виконавчих дій на суму 50 грн., постанови від 14.11.2011 року ВП №29794774 про відкриття виконавчого провадження та постанови від 10.11.2011 року ВП №1152061 про закінчення виконавчого провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за невиконання позивачем виконавчого листа Підгаєцького районного суду №2-415 від 27.01.2005 року, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області безпідставно та необґрунтовано винесено оскаржені постанови від 10.11.2011 року по виконавчому провадженні №1152061 та постанову від 14.11.2011 року по виконавчому провадженні №29794774.

Із зазначеними постановами позивач не згідний, оскільки судове рішення про передачу квартири спільної комунальної власності територіальної громади Підгаєцького району з відомчого житлового фонду Підгаєцької районної ради у житловий фонд Підгаєцької міської ради було виконано, про що підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області був повідомлений листом Підгаєцької районної ради вих. № 2 від 15 січня 2008 року. Повторно було інформовано підрозділ примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ в Тернопільській області про виконання даного рішення 5 жовтня 2011 року.

Окрім цього, з часу виконання даного рішення минуло більше трьох років і тому при формуванні бюджету Підгаєцької районної ради кошти в кошторисі районної ради на 2011 рік на сплату виконавчого збору та виконавчих дій не були передбачені.

Представником позивача в судовому засіданні подано письмове клопотання про відкликання позовних вимог щодо скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП №1152061 від 10.11.2011 року.

На підставі вищенаведеного, позивач просить скасувати оскаржені постанови державного виконавця.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши письмові заперечення, пояснивши, що оскаржувані постанови винесені державним виконавцем у порядку та спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Заслухавши в судовому засіданні представників позивача та відповідача, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства судом встановлені наступні обставини.

Згідно частин 1-2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

На виконання виконавчого листа Підгаєцького районного суду Тернопільської області від 27 січня 2005 року, заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Тернопільського обласного управління юстиції керуючись ст. ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 08.08.2008 року ВП № 1152061 та надано термін добровільного виконання до 15.08.2005 року.

Рішенням Підгаєцької районної ради від 18 грудня 2007 року №130 було перенесено розгляд заяви ОСОБА_3 на пленарне засідання чергової сесії районної ради та 26.12.2007 року повідомлено підрозділ примусового виконання рішень, про те, що питання виконання рішення суду буде слухатися на пленарному засіданні сесії районної ради у I кварталі 2008 року.

Підгаєцькою районною радою 11 січня 2008 року на сесії районної ради було розглянуто повторно заяву ОСОБА_3 та прийнято рішення №141 про передачу квартири спільної комунальної власності територіальної громади Підгаєцького району, отриману ОСОБА_3 по ордеру №45 від 30.12.1997 року в будинку по вул.. Шевченка 54/2 в м. Підгайці з відомчого житлового фонду Підгаєцької районного ради у житловий фонд Підгаєцької міської ради.

15 січня 2008 року на адресу ГУЮ у Тернопільській області Підгаєцькою районною радою надіслано копію рішення від 11.01.207 року № 141 (а.с. 24).

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, на підставі виконавчого листа №2-415 від 27.07.2005 року та повідомлення Підгаєцької районної ради від 05.10.2011 року №135 про виконання рішення суду, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Тернопільській області керуючись п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №1152061.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження ВП № 1152061 направлена позивачеві для відома 10.11.2011 року відповідними листами (а.с. 22).

Державним виконавцем у зв’язку з невиконанням виконавчого листа №2-415 від 27.07.2005 року у визначений державним виконавцем термін термін, керуючись ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП №1152061 від 10.11.2011 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1360 грн. (а.с. 20).

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

10.11.2011 старшим державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого документа №2-415 та керуючись ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП №1152061 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50 грн., та направлено боржнику до виконання 10.11.2011 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

14.11.2011 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Тернопільській області на підставі постанови ВП №1152061 від 10.11.2011 року про стягнення з Підгаєцької районної ради витрати на проведення виконавчих дій у сумі 50 грн., керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №29794774., на надано боржнику на добровільне виконання до 21.11.2011 року.

Постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.11.2011 року відповідачем було надіслано позивачу з супровідним листом від 14.11.2011 року №29841/12-12/5 (а.с. 23).

При вирішені позовних вимог суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, що позивач виконав вимогу виконавчого листа №2-415 шляхом прийняття відповідного рішення 11.01.2008 року, про що повідомив відповідача листом – повідомленням від 15.01.2008 року.

Таким чином, суд вважає, що позивач з поважних причин не виконав виконавчий лист №2-415 в строк до 15.08.2005 року, оскільки відповідно до ст. 143 Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення районної ради з майнових питань приймаються виключно депутатами ради на пленарних засіданнях, так як рада є колегіальним органом місцевого самоврядування в Україні. А тому, в даному випадку, рішення суду могло бути виконано лише на засіданні сесії ради, а не у строк встановлений державним виконавцем.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Відповідно до ст. 32 Закону «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Як встановлено судом, та підтверджено представником відповідача, державним виконавцем не проводилося жодних дій щодо примусового виконання рішення суду, передбачених ст. 32 Закону «Про виконавче провадження», а тому згідно вимог ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, у даному випадку, не повинен був стягувати з позивача виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону «Про виконавче провадження» до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби. Суду не надано належних доказів, які підтверджували здійснення витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова старшого державного виконавця від 10.11.2011 року про стягнення витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій у сумі 50 грн. винесена необґрунтовано, без врахування усіх обставин та норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому підлягає скасуванню.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм Закону України “Про виконавче провадження” рішення суду підлягає виконанню у спосіб та в порядку, які встановлені цим рішенням, а тому державний виконавець у межах виконавчого провадження зобов’язаний здійснювати заходи, які необхідні для виконання рішення з дотриманням умов та вимог, встановлених виконавчим документом. Лише після того, як боржником не буде виконане рішення суду у тому порядку і у той строк, які встановлені цим рішенням, державний виконавець має право застосовувати відповідні заходи примусового виконання. При цьому виконавчий збір стягується з боржника у тому випадку, якщо він не виконав у добровільному порядку рішення суду саме у тому порядку, який встановлений у виконавчому документі.

Встановлені судом обставини свідчать про виконання Підгаєцькою районною радою виконавчого листа №2-415 у порядку, встановленому виконавчим документом, що повністю узгоджується з вимогами Закону України “Про виконавче провадження” та виключає можливість стягнення з боржника, у даному випадку, виконавчого збору.

Варто зазначити, що представник відповідача не надав суду доказів, які підтверджують здійснення державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 1152061 заходів примусового виконання рішення, які передбачені Законом України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 6 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють зокрема чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Підгаєцької районної ради щодо касування постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області ВП № 1152061 від 10.11.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1360 грн., та постанови ВП № 1152061 від 10.11.2011 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 50 грн. - підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про скасування постанови від 14.11.2011 року ВП № 29794774 про відкриття виконавчого провадження суд відмовляє за безпідставністю, оскільки державним виконавцем правомірно було відкрито виконавче провадження щодо стягнення з відповідача витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 50 грн. на підставі діючої та неоскарженої (у той час) постанови від 10.11.2011 ВП № 1152061.

Керуючись ст. ст. 2, 69, 70, 71, 77, 94, 128, 137, 160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області ВП №1152061 від 10.11.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1360 грн.

3.          Скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області ВП 1152061 від 10.11.2011 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 50 грн.

4.          В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

/Постанова складена в повному обсязі та підписана 06 січня 2012 року/

Головуючий суддя                                                                      Мандзій О.П.