Судове рішення #49820807



ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


03 березня 2011 р. Справа № 93609/09


           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду складі:

головуючого судді – Дяковича В.П.,

суддів – Обрізко І.М., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2009 року у справі № 2а-1639/09 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -


ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася 16.06.2009 року до суду з адміністративним позовом, яким просила визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області щодо невиплати їй підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок призначеної їй пенсії з врахуванням положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки та нараховувати таке підвищення надалі.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2009 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за періоди з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року до 20.10.2009 року.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Крім того, законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог за 2006 рік оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були чинними і неконституційними не визнавались.

Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, а Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо виплати підвищення до пенсії за періоди з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому його дії є правомірними.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача забезпечити проведення виплати перерахованої пенсії у подальшому, оскільки така не стосується спірних відносин, а носить перспективний, на думку позивача - ймовірний протиправний характер поведінки відповідача у відносинах із позивачем, у яких право останнього не є порушеним, а тому таке право відповідно до частини 1 статті 2 КАС України судовому захисту не підлягає.

Згідно з чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Крім того, в суді першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про застосування до спірних правовідносин річного строку звернення до суду, передбаченого ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови з підстав пропуску позивачем такого строку.

Оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не було зупинено чи обмежено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а позивач звернувсь до суду 16.09.2009 року, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за періоди з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до настання обставин, з якими закон пов'язує припинення виплати. Висновок суду першої інстанції щодо визначення періоду, за який необхідно здійснювати перерахунок та виплату підвищення до пенсії позивачу, є безпідставним та суперечить самій правовій природі інституту призначення, перерахунку та виплати пенсії.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір по суті, однак неправильно застосував норми процесуального права в частині визначення кінцевого строку, за який слід зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії, а також зазначивши суму підвищення до пенсії, що відповідно до ч.2 ст. 201 КАС України є підставою для зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, ч.2 ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 211, 212, 254 КАС України,-

ПОСТАНОВИЛА:


Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області задоволити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 жовтня 2009 року у справі № 2а-1639/09 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни змінити, виклавши третій абзац постанови в наступній редакції.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську Івано-Франківської області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.


ГОЛОВУЮЧИЙ:                     В.П. ДЯКОВИЧ


СУДДІ                                                                                          І.М. ОБРІЗКО


ОСОБА_2





































Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація