ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2011 р. Справа № 81341/09

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді – Дяковича В.П.,

суддів – Обрізко І.М., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому Хмельницької області на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2009 року у справі № 2а-3069/09/2218 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому Хмельницької області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 10.07.2009 року звернулась до суду з адміністративним позовом, якими просила зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому здійснювати їй щомісячну виплату підвищення до пенсії дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнути з відповідача на її користь невиплачену заборгованість із виплати даного підвищення до пенсії за 2006-2008 роки в сумі 4307,25 грн.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2009 року позов задоволено частково: зобов’язано управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому здійснювати нарахування та щомісячну виплату позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни. Крім того, зазначає, що позивачі пропустили строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог за 2006 рік оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», якими було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були чинними і неконституційними не визнавались.

Оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, а Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Водночас позовні вимоги щодо виплати підвищення до пенсії за періоди з 01.01.2007 року до 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідач керувався чинними на той час положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому його дії є правомірними.

Однак суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції) в частині зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії дитині війни за період з 22.05.2008 року до 10.07.2008 року, яким було передбачено річний строк звернення до адміністративного суду і законами з питань пенсійного забезпечення не встановлено інших строків звернення до суду за захистом порушених прав.

Оскільки позивач звернулась до суду 10.07.2009 року, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах річного строку за період з 10.07.2008 року до 31.12.2008 року.

Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.

Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню в зв’язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 211, 212, 254 КАС України,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 вересня 2009 року у справі № 2а-3069/09/2218 – скасувати та прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому Хмельницької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 10 липня 2008 року до 31 грудня 2008 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ:                     В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ                                                                                          І.М. ОБРІЗКО

ОСОБА_2