Судове рішення #49820080


ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


28 січня 2011 р. Справа № 30310/09


           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Багрія В.М.

           ОСОБА_1

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про встановлення доплат до пенсії та стягнення боргу, -


В С Т А Н О В И Л А:


Позивач - ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідача – управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про встановлення доплати до пенсії в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком щомісячно та стягнення боргу. В засіданні суду першої інстанції представник позивача вимоги позову змінив та просив зобов'язати Головне УПФ України у Волинській області провести перерахунок та виплату недоплаченого щомісячного підвищення пенсії з січня 2004 року по грудень 2006 року в розмірі 12082,00 грн. як члену сім'ї загиблого, виходячи із мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавством, про що податі відповідний письмовий розрахунок.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 18 квітня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2007 року у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 10 грудня 2008 року вказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2009 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком з січня 2004 року по 11 січня 2005 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком - 20% середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузях економіки України за 2003 р., що визначена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики, тобто з 462.00 грн., а з 12 січня 2005 року по червень 2006 року в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком, яка застосовується відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2005 рік» та Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що позивач ОСОБА_2 являється вдовою інваліда другої групи Великої Вітчизняної війни. Вона має право па пільги, встановлені законодавством України для сімей померлих ветеранів війни, що підтверджується посвідченням № 052644 від 27.02.2001 року. Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» в редакції під 23.11.1995 року, яка діяла до 01.07.2006 року було передбачено підвищення пенсії дружинам померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком станом на січень 2004 року і до 12.01.2005 року був встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і становив 20 % середньої зарплати працівників зайнятих у галузях економіки України за попередній рік та визначався спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

З довідки Головного УПФ України вбачається, що позивачу з січня 2005 року по червень 2006 року розмір виплаченої надбавки до пенсії становив 29.87 грн. за постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, хоча за вимогами Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» щомісячне підвищення до пенсії повинно нараховуватися шляхом множення суми, передбаченого Законом, розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на 150%. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головним УПФ України у Волинській області повинно бути проведено перерахунок з січня 2005 року по червень 2006 року виплата позивачу підвищення до пенсії в розмірі 150% мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який становив, з січня 2005 року - 332.00 грн., з січня 2006 року - 350.00 гри., з квітня 2006 року - 359.00 грн. з врахуванням фактично виплаченого щомісячного підвищення до пенсії - 29.87 грн.

Що стосується позовних вимог про встановлення позивачу з 01.01.2007 року доплати до пенсії в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком на майбутнє, то дана вимога до задоволення не підлягає, оскільки зазначена норма закону втратила чинність з 01.07.2006 року у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», де ч. 4 ст.15 викладено в повій редакції, яка чинна на даний час, якою передбачено що дружинам померлих інвалідів Великої Вітчизняної Війни, які не одружилися вдруге, пенсії підвищуються на 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Саме такий розмір підвищення до пенсії і виплачується з липня 2006 року по даний час позивачу, як вбачається з письмового розрахунку Головного УПФ України у Волинській області від 01.04.2009 року.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції сторони - ОСОБА_2 та Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області оскаржили її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі позивач просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2009 року скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що стосовно розміру мінімальної пенсії, яка є базовою для обчислення надбавок та підвищень до пенсій, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», в пункті 2 якої встановив, що підвищення, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 01 січня 2002 року здійснюються виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Виходячи з наведеного, підстав для застосування частини першої статті 28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при нарахуванні підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» немає. Також Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зазначає, що позивачка зверталась за доплатою до пенсії до 01.01.2007 року до УМВС України у Волинській області, а ст. 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489- V та постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2006 року № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» встановлено, що лише з 01.01.2007 року військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України. Також скаржник посилається на те, що органи Пенсійного фонду України не є правонаступниками силових міністерств та відомств. Прийняття та виконання органами ПФУ боргових зобов'язань минулих років чи таких, що виникають в майбутньому за попередні періоди (до 01.01.2007 року) законодавством не передбачено.

Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з наступних підстав:

При розгляді справи судом встановлено, що позивач є членом сімї померлого військовослужбовця ветерана війни, і з 1986 року отримує пенсію по втраті годувальника.

Вищий адміністративний суд України постановляючи ухвалу від 10 грудня 2008 року та направляючи справу на новий розгляд зазначив, що згідно із ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХП членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 цього Закону, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружились вдруге, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 150 процентів мінімальної пенсії за віком (Зазначена норма закону втратила чинність з 01.07.2006 року, в зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Постановою Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3552-ХП доручено Кабінету Міністрів України визначити механізм фінансового та економічного забезпечення виконання цього Закону. Тому, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку, що визначення механізму фінансового та економічного забезпечення виконання закону, яке покладено на Кабінет Міністрів України, не є тотожним до визначення грошового розміру виплат, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 р. № 1, оскільки такі розміри конкретно вказані в законі.

12 січня 2005 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де ч. 1 ст. 28 останнього викладено в такій редакції: «Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом».тому на думку суду при розгляді справи слід враховувати, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку доплати до пенсії відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як зазначено в рішенні суду касаційної інстанції, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

В силу ч. 5 ст. 227 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи. Тому, враховуючи, що оскаржувана постанова Волинського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2009 року прийнята на підставі висновків зазначених в ухвалі Вищого адміністративного суду від 10 грудня 2008 року, колегія суддів вважає, що таку постанову слід залишити без змін.

Щодо доводів апелянта – Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про те, що у спірних правовідносинах належним відповідачем є управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки статтею 99 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» передбачено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України.

Виплата пенсій, в тому числі призначених до введення в дію цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду через установи ВАТ «Ощадний банк України» за місцем фактичного проживання пенсіонера або за його бажанням через установи банків, з якими Пенсійним фондом України укладено відповідні договори, на підставі документів та у порядку, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином до 1 січня 2007 року суб'єктом у правовідносинах пов'язаних із призначенням та перерахунком пенсій особам, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» був відповідний орган Міністерства внутрішніх справ України. Після набрання чинності Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», відбулася заміна сторони у спірних матеріально-правових відносинах. Тому, належним відповідачем у справі є саме Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.

Враховуючи вказане, судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене, та керуючись ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:


Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2009 року у справі № 2а-2757/08/0370 – без змін.


Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.


Головуючий суддя В.П. Любашевський

Судді В.М. Багрій

           ОСОБА_1











































Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація