ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2012 р. < Текст >Справа № 48855/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Дяковича В.П.,
суддів: Обрізко І.М., Яворського І.О.,
з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області до Львівської митниці, за участю третьої особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок переплати пенсії,-
В С Т А Н О В И В:
06.04.2011 року представник управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області звернувся до суду з позовом до Львівської митниці, за участю третьої особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок переплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.02.2008 року по 31.01.2010 року в розмірі 9794 грн. 40 коп.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області до Львівської митниці, за участю третьої особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок переплати пенсії у зв’язку з тим, що даний позов не належить розглядати в порядку цивільного-процесуального судочинства.
Представник управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області ухвалу суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою направити справу для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що судом допущено порушення та неправильне застосування норм процесуального права, зокрема ст.ст. 3, 4, 17, КАС України, ст.ст. 1,2, 12 ГПК України. Зазначає, що відповідно до ст.3 КАС України публічно-правові спори де однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі виконання делегованих повноважень, розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Крім того вказує на те, що відповідно до ч.2 ст.ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений порядок судового вирішення.
В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги. Представник Львівської митниці проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що вона винесена з дотриманням вимог КАС України, а тому просить в апеляційній скарзі слід відмовити.
Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Стаття 15 ЦПК України до компетенції судів щодо розгляду цивільних справ відносить справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені положеннями ст. 1166 ЦК України. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка заподіювача шкоди; 3) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; 4) вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить, у відповідності до вимог ч.1 ст.50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно ч. 2 ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Тобто, позивач не оскаржує рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, а заявляє вимоги про відшкодування шкоди без вимоги вирішити публічно-правовий спір. Між сторонами існує приватно-правовий спір, що виключає розгляд даної справи в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, позовні вимоги позивача до відповідача в даній справі, по суті є позовом про стягнення шкоди та не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, про що постановляє відповідну ухвалу.
Враховуючи наведене, позивач вправі звернутись до відповідача про стягнення шкоди заподіяної внаслідок подання недостовірних документів, однак такий спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Оскільки в даному випадку вимоги УПФУ в Мостиському районі Львівської області пред’явленні шляхом відшкодування шкоди, а тому колегія приходить до переконання, що даний спір не є публічно-правовим.
Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Мостиському районі Львівської області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі № 2а-4076/11 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено 24.01.2012 року.
Головуючий суддя В.П. Дякович
Судді І.М. Обрізко
ОСОБА_2