ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2011 р. Справа № 42010/11

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду

в складі: головуючого судді – Дяковича В.П.,

суддів – Обрізко І.М., Яворського І.О.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області на постанову Буського районного суду Львівської області від 15 березня 2011 року у справі № 2а-1327/11 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області про зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася 27.05.2009р. до суду із адміністративним позовом, яким просила зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області нарахувати та виплатити в її користь невиплачене як дитині війни підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за 2007-2008 роки.

Постановою Буського районного суду Львівської області від 15 березня 2011 року позов задоволено частково. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області провести перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії позивачу, встановлену йому як дитині війни, в період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 30.11.2008 року, визначивши це підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка діяла у вказаних періодах. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків, а також, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід виходити при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, а відтак, на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Задовольняючи частково вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. та 22.05.2008р. визнано неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007-2008 роки» в частині обмеження розміру підвищення пенсії дітям війни на 2007-2008 роки.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують і є безпідставними, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.

Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до положень статті 62 Закону України «Про державний бюджет України» та статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Поряд з тим, в ході розгляду справи у суді першої інстанції відповідач наполягав на застосуванні річного строку позовної давності, передбаченого ст.99 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).

Оскільки позивач звернувся до суду 27.05.2009р., то строк звернення до суду за 2007 рік ним пропущено, а покликання позивача на те, що про порушення своїх прав він дізнався із засобів масової інформації, без зазначення конкретної дати, не є достатнім доказом того, що такий строк пропущено з поважних причин, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах річного строку звернення до суду з 27.05.2008 року до 31.12.2008 року.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов слід задоволити частково.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст. 205,ст.ст. 207, 211, 212, 254 КАС України,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області задоволити частково.

Постанову Буського районного суду Львівської області від 15 березня 2011 року у справі № 2а-1327/11 скасувати та прийняти нову постанову.

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області про зобов’язання вчинити дії задоволити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячне підвищення пенсії як дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з встановленого на відповідний рік розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 27.05.2008 року до 31.12.2008 року, з врахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ:           В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ: І.М. ОБРІЗКО

ОСОБА_2