Головуючий у 1 інстанції - Жадан О.П.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2011 року справа №2а-265/11/1223
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Васильєвої І.А.
суддів Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області, та ОСОБА_2 на постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 09 лютого 2011 р. у справі № 2а-265/11/1223 (головуючий І інстанції Жадан О.П. ) за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області про перерахунок пенсії ,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернулась 18 січня 2011 року до суду першої інстанції з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області (далі по тексту - УПФУ) про визнання неправомірної бездіяльності відповідача, зобов’язання здійснити нарахування та виплату недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2006 року по наступний час.
Постановою Ровеньківського міського суду Луганської області від 09 лютого 2011 р. у справі № 2а-265/11/1223 позовні вимоги були задоволені частково. Суд першої інстанції визнав неправомірною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії, зобов’язав відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по31.12.2010 року та з 01.01.2011 року по 01.02.2011 року урахуванням здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено за необгрунтовністю.
Позивач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду в якій просить постанову змінити, та задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач також не погодився з постановою суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Зокрема, в обґрунтування апеляційної скарги відповідачем вказано, що судом першої інстанції не надано оцінки вимогам статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в частині здійснення фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, отже відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Колегія суддів зазначає, що з врахуванням частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги позивача та відповідача.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Статус позивача як дитини війни підтверджується паспортом, посвідченням.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому зміни
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
Стосовно питання застосування до спірних правовідносин вимог статті 99 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 статті 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 30 липня 2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За частиною 1 статті 100 КАС України (в редакції, яка діяла до 30 липня 2010 року) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
30 липня 2010 року Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року зазначений статтею 99 КАС України строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30 липня 2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік та позивач не був обізнаний про його скорочення.
Разом з тим, відповідно до абз.1 ч.2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Позивач про порушення свого права, якщо він вважав його порушеним, повинен був дізнатися при виплаті йому відповідачем щомісячної пенсії. Звернення позивача до відповідача із заявою з питання проведення перерахунку пенсії та іншої соціальної виплати за минулий час не є передбаченою законом можливістю досудового порядку вирішення спору в розумінні частини четвертої статті 99 КАС України.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Позивач до суду з позовом звернувся 18.01.2011 року.
Посилання апелянта у своїй апеляційній скарзі на ст.268 Цивільного Кодексу України на підставі якої на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом,іншими пошкодженням здоров»я або смертю позовна давність не поширюється, судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки вказана норма стосується цивільно-правових відносин. Проте в даній ситуації правовідносини мають публічний характер, що значно відрізняє їх від звичайних цивільно-правових відносин.
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості застосування норм Цивільного кодексу України.
Колегія суддів, виходячи з наведенного, вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин частину 2 статті 99 КАС України, яка діяла до 30 липня 2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2006 року по справі «Мельник проти України» (заява №23436/03).
Враховуючи дату звернення позивача до суду та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту за період з 18.01.2010 року по 09.02.2011 року.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про відкриття провадження по справі суду необхідно перевірити додержання строку звернення до суду.
Виходячи із вищенаведених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні постанови судом першої інстанції було порушено вимоги приписи статті 99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
Колегія суддів також зазначає, що в межах КАС України захисту підлягає порушене право позивача, тому зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати виплату підвищення до пенсії як дитині в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин. Колегія суддів з цього приводу дійшла до висновку, що судом помилково не визначено кінцевої дати періоду, за який відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок та виплату недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що через порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до вимог статті 202 КАС України, з прийняттям нової постанови з частковим задоволенням позовних вимог, з визначенням періоду, за який відповідач зобов’язаний здійснити відповідний перерахунок – з 18 січня 2010 року по 09 лютого 2011 року, при цьому кінцевий термін перерахунку – це дата винесення постанови судом першої інстанції.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до пункту 10 статті 33 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154-VI встановлено, що у 2010 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з окремими пунктами статей 6, 20 та 32 цього Закону, спрямовуються відповідно на дотацію Пенсійному фонду України на пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами (за рахунок джерел, визначених пунктом 10 статті 6 цього Закону).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що виплата підвищення до пенсії позивачу як дитині війни здійснюється органами Пенсійного Фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції згідно статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняття нової постанови з частковим задоволенням позову.
Керуючись статтями 99, 100, 160, 167, 184, 195, 196, 197, 198, 202, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області на постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 09 лютого 2011 р. у справі № 2а-265/11/1223 – задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 09 лютого 2011 р. у справі № 2а-265/11/1223-залишити без задоволення.
Постанову Ровеньківського міського суду Луганської області від 09 лютого 2011 р. у справі № 2а-265/11/1223 – скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області здійснити на користь ОСОБА_2 перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 18 січня 2010 року по 09 лютого 2011 року за рахунок коштів Державного бюджету України з врахуванням фактично здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя І.А.Васильєва
Судді В.Г.Яманко
ОСОБА_3