Головуючий у 1 інстанції - Пчолкін С.А.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2011 року справа №2а-98/11/1225
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Сіваченка І.В.
суддів Дяченко С.П. , Шишова О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Пенсійного фонду в Сватівському районі Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 21 січня 2011 року у справі №2а-98/11 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду в Сватівському районі Луганської області «про перерахунок пенсії», -
В С Т А Н О В И Л А :
12.01.2011 року позивач звернувся до суду із цим позовом.
Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 21 січня 2011 року у справі №2а-98/11 позов задоволено частково, а саме: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни незаконними та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 11 липня 2010 року з винятком виплачених сум.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції справа розглянута в порядку скороченого провадження, тому відповідно до абз.4 частини восьмої статті 183-2 КАС України апеляційна скарга розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України від 18.11.2004 № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон № 2195-IV) позивач має правовий статус дитини війни.
Згідно статті 6 Закону № 2195-IV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з пунктом 1 розділу IV "Прикінцеві положення" Закону № 2195-IV, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року.
З метою захисту своїх прав, передбачених Законом № 2195-IV, позивач просив зобов'язати відповідача зробити нарахування йому як дитині війни недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги з 1 січня 2006 року.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду в Сватівському районі Луганської області «про перерахунок пенсії» за період з 1 січня 2006 року по 11 січня 2008 року залишено без розгляду.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, в пункті 22 свого рішення від 28 березня 2006 року в справі «Мельник проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. В пунктах 23, 26 і 28 цього рішення Суд підкреслив, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист, тому необхідно дослідити, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявниці. За відсутності будь-яких перехідних чи таких, що мають зворотну силу, вимог у змінених положеннях заявниця могла обґрунтовано очікувати, що новий кінцевий строк буде перенесений. Суд вважає, що такий кінцевий строк був би передбачуваним для заявниці, оскільки вона мала б ще місяць, щоб подати свою апеляційну скаргу після набуття змінами чинності, навіть якщо цей новий кінцевий строк зменшив строк, передбачений старим ЦПК. У зв'язку з цим Суд дотримується думки, що застосування зворотного в часі цивільного процесуального законодавства порушуватиме принцип юридичної визначеності і буде несумісним з нормами закону, якщо він позбавляє особу доступу до засобів правового захисту, які мали б бути ефективними згідно положень п. 1 статті 35 Конвенції.
До прийняття Конституційним судом України рішення від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 розгляд справ тієї категорії, в якій звернувся позивач з позовом в цій справі, відбувався за правилами Цивільного процесуального Кодексу України, де строк позовної давнини визначений в три роки. Враховуючи наявність змін в законодавстві щодо строку звернення до суду, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, слід вважати, що позивачем не пропущений строк звернення до суду в цій адміністративній справі, який слід обчислювати в три роки, оскільки позивачем позов подано в межах шестимісячного строку після зміни строку звернення до суду в цій категорії справ, яка відбулась в зв’язку з рішенням Конституційного суду України від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010.
Оскільки з позовом до суду позивач звернувся 12.01.2010 року (згідно штампу вхідної кореспонденції суду), вирішенню підлягають позовні вимоги з 12 січня 2008 року.
Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2008 рік, то Законом України від 28.12.2007 N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема підпунктом 2 пунктом 41 Розділу II, були внесені зміни у статтю 6 Закону № 2195-IV, відповідно до яких, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 Розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо змін, унесених до статті 6 Закону № 2195-IV.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону № 2195-IV в їх первинній редакції.
Таким чином, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що протиправною є також бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії з 22 травня 2008 року.
Зі статті 6 Закону № 2195-IV випливає, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону № 1058-ІV. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, правильними є висновки суду першої інстанції щодо невзяття до уваги положень частини третьої статті 28 Закону № 1058-ІV, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону № 2195-IV.
Положення статті 7 Закону № 2195-IV, якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та на яку посилається відповідач, обґрунтовуючи свою бездіяльність щодо непідвищення пенсії тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету не надходили, колегія судців не бере до уваги з таких підстав.
Статтею 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" установлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по-іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною у статті 7 Закону № 2195-IV.
Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону № 2195-IV.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повно важення щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог статті 6 Закону № 2195-ІV і здійснити позивачу відповідні нарахування, але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни місцевий суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для вико нання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядаються.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2009 року.
Керуючись статтями 198, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Сватівському районі Луганської області – залишити без задоволення.
Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 21 січня 2011 року у справі №2а-98/11 – скасувати.
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду в Сватівському районі Луганської області «про перерахунок пенсії» - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду в Сватівському районі Луганської області щодо нарахування щомісячної соціальної допомоги ОСОБА_2, як дитині війни з 22 травня 2008 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Сватівському районі Луганської області здійснити перерахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% пенсії за віком, як дитині війни, з 22 травня 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: С.П.Дяченко
ОСОБА_3