У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.02.09 Справа №10/375-05
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мойсеєнко Т. В. , Яценко О.М.
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників сторін за первісним позовом:
позивача - Анісімова В.В., дов. № 07/1506-08 від 07.10.2008р.
відповідача - Чичикала В.Г., дов. №79 від 30.01.2009р.
від третьої особи - не з’явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Херсонміськсвітло», м. Херсон
на ухвалу господарського суду Херсонської області від 02.12.2008р.
у справі №10/375-05
за позовом ВАТ«Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», м. Херсон
до відповідача Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Херсонміськсвітло», м. Херсон
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Херсонська міська рада, м. Херсон
про стягнення суми
та за зустрічним позовом Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Херсонміськсвітло», м. Херсон
до відповідача ВАТ «Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго», м. Херсон
про визнання угоди недійсною
Установив:
28.11.2005р. ВАТ«Енергопостачальна компанія «Херсонобленерго» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Херсонміськсвітло» про стягнення суми. Просило стягнути з відповідача на рахунок позивача зі спеціальним режимом використання основний борг у сумі 801626,53грн., а також на поточний рахунок позивача – інфляційні втрати у розмірі - 102405,10грн., 3% річних у сумі 23372,35грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 9274,04грн. та 118,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
13.01.2006р. Комунальним підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення «Херсонміськсвітло» подана зустрічна позовна заява, в якій заявник просив визнати недійсним угоду № 592/1 про реструктуризацію заборгованості за витрачену електроенергію від 06.11.2002р.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 21.03.2006р. залучено у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Херсонську міську раду.
25.05.2006р. господарським судом Херсонської області первісний позов задоволено, стягнуто з КП електричних мереж зовнішнього освітлення «Херсонміськсвітло» на користь ВАТ «ЕК«Херсонобленерго» 801626,53грн. боргу; 102405,10грн. інфляційних втрат, 23372,35грн. 3% річних, 9274,04грн. держмита та 118,00грн. на ІТЗ судового процесу.
08.08.2006р. Запорізьким апеляційним господарським судом рішення суду першої інстанції від 25.05.2006р. залишено без змін, а 18.01.2007р. Вищим господарським судом України рішення суду першої інстанції від 25.05.2006р. та постанова ЗАГС від 08.08.2006р. також залишені без змін.
06.02.2007р. судом першої інстанції задоволено заяву КП «Херсонміськсвітло» та відстрочено виконання рішення господарського суду Херсонської області від 25.05.2006р. у справі № 10/375-05, а 18.05.2007р. Запорізький апеляційний господарський суд судовий акт суду першої інстанції від 06.02.2007р. залишено без змін.
03.12.2007р. господарським судом Херсонської області видані два накази у справі №10/375-05: 1) про стягнення з КП «Херсонміськсвітло» на користь ВАТ «ЕК«Херсонобленерго» 801626,53 грн. боргу та 2) про стягнення 102405,10грн. інфляційних втрат, 23372,35грн. 3% річних, 9274,04грн. держмита та 118,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
29.02.2008р. надано розстрочку виконання рішення суду у справі № 10/375-05 про стягнення з КП «Херсонміськсвітло» на користь ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» за наказом у справі №10/375-05 від 03.12.2007р. решти заборгованості у сумі 135169,49грн. зі сплатою по 27033,90грн. щомісячно протягом п’яти місяців, починаючи з 01.03.2008р.
07.11.2008р. КП «Херсонміськсвітло» подало заяву, в якій просить визнати частково наказ від 03.12.2007р. по справі № 10/375-05 про стягнення основного боргу в сумі 801626,53грн. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 90862,35грн. та визнати повністю наказ від 03.12.2007р. про стягнення інфляційних та 3% річних у сумі 125777,45грн. таким, що не підлягає виконанню, видати поворотний наказ про повернення 216.639,80грн.
02.12.2008р. ухвалою господарського суду Херсонської області в задоволенні заяви КП «Херсонміськсвітло» про визнання наказу від 03.12.2007р. про стягнення 801626,53грн. боргу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 90862,35грн. надбавки за понаддоговірне споживання електроенергії та про визнання наказу від 03.12.2007р. про стягнення 102405,10 грн. інфляційних втрат, 23372,35грн. річних таким, що не підлягає виконанню повністю та про видачу поворотного наказу про стягнення 216639,80грн. відмовлено.
Ухвала суду мотивована статтями 115, 116 та ч. 4 ст. 117 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Комунальне підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення «Херсонміськсвітло» (відповідач за первісним та позивач за зустрічним позовом) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Просить ухвалу господарського суду Херсонської області від 02.12.2008 р. у справі № 10/375-05 скасувати, задовольнивши його заяву.
За розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №207 від 05.02.2009р. справу №10/375-05 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого), Мойсеєнко Т.В. та Яценко О.М.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
02 червня 1997р. між ВАТ «ЕК «Херсонобленерго» та КП електромереж зовнішнього освітлення «Херсонміськсвітло» було укладено договір № 592 про постачання електричної енергії.
У зв’язку з неналежним виконанням умов даного договору за відповідачем утворилась заборгованість, а тому 06.11.2002р. між сторонами було укладено договір № 592/1 «Про реструктуризацію заборгованості за спожиту електроенергію», відповідно до умов якої було реструктуризовано заборгованість відповідача (за первісним позовом).
23.06.2005р. прийнято Закон України № 2711-IV «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (далі - Закон).
Відповідно до п.2 цей Закон регулює відносини, пов'язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
Статтею 3 Закону визначено порядок участі підприємств паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості. Згідно ст.3.1. Закону для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру. Порядок ведення та користування даними Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3.2.1 Закону для внесення до Реєстру підприємство паливно-енергетичного комплексу протягом одного місяця з дня набрання чинності цією статтею подає до розрахункового центру підтверджувальні документи.
Стаття 12 Закону (Прикінцеві положення) визначає, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім статей 3 - 11. Статті 3 - 11 цього Закону набирають чинності через два місяці з дня його опублікування.
Згідно з п. 3.2.5 Закону розрахунковий центр протягом десяти днів після закінчення терміну, встановленого для підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, для подачі підтверджувальних документів формує і подає до Міністерства палива та енергетики України на затвердження перелік підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості.
Відповідно до п. 3.2.6. Закону Міністерство палива та енергетики України протягом п'яти днів після надання розрахунковим центром переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, видає наказ про затвердження такого переліку. Наказ Міністерства палива та енергетики України є підставою для внесення до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, визначених переліком. Підприємство паливно-енергетичного комплексу вважається таким, що бере участь у процедурі погашення заборгованості, з дня видання наказу Міністерством палива та енергетики України про затвердження переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості. Документом, що підтверджує участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, є виписка з Реєстру.
Згідно з п.3.4. Закону строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу не може перевищувати дев'яти місяців з дня видання Міністерством палива та енергетики України наказу про затвердження переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості.
Статтею 5 Закону визначено функції Розрахункового центру. Для досягнення мети цього Закону, а також для координації дій учасників розрахунків - підприємств паливно-енергетичного комплексу у процесі підтвердження та погашення заборгованості у складі оптового постачальника електричної енергії - державного підприємства "Енергоринок" на період дії процедури погашення заборгованості утворюється розрахунковий центр. У процесі підтвердження заборгованості учасниками розрахунків самостійно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, на підставі відповідних документів встановлюються та уточнюються суми дебіторської та кредиторської заборгованостей, що підлягають погашенню. За результатами встановлення та уточнення сум заборгованості складається акт про наявність та розмір заборгованості, яку передбачається погасити із застосуванням механізмів, визначених цим Законом.
Згідно зі ст. 6 Закону порядок підтвердження заборгованості при застосуванні різних механізмів її погашення на умовах, визначених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Таким порядком (щодо підтвердження заборгованості) повинні бути визначені, крім того: утворення Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу для затвердження визначених учасниками розрахунків обсягів заборгованості, які підлягають списанню та/або погашенню з частковою оплатою відповідно до статей 8, 9 цього Закону;
Відповідно до п. 1.2.Закону погашення заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених цим Законом.
Заявником апеляційної скарги не надано належних доказів щодо погашення (списання заборгованості). Крім того, не надано наказу Міністерства палива і енергетики України, виписки з реєстру, доказів стосовно застосування механізмів списання, яким чином списано борги (взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати).
Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.05.2006р. первісний позов задоволено, стягнуто з КП електричних мереж зовнішнього освітлення «Херсонміськсвітло» на користь ВАТ «ЕК«Херсонобленерго» 801626,53грн. боргу; 102405,10грн. інфляційних втрат, 23372,35грн. річних, 9274,04грн. держмита та 118,00грн. на ІТЗ судового процесу.
ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні накази № 10/375-05 від 03.12.2007р. 1) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 801626,53 грн. та 2) стягнення 102405,10 грн. інфляційних витрат, 23372,35 грн. річних, 9274,04 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу виконано.
Стаття 85 ГПК України визначає, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Заявник апеляційної скарги посилається на списання прийнятим рішенням Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно – енергетичного комплексу (витяг з протоколу № 14/53). Апеляційна інстанція звертає увагу заявника на те, що рішення господарського суду прийнято 25.05.2006р. оскаржено в апеляційній інстанції, та набрало законної сили після перегляду в апеляційному порядку, а рішення Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно – енергетичного комплексу прийнято тільки 08.08.2006р.(том 3 а.с.56) посилання заявника на списання заборгованості за цим рішенням, який міститься в матеріалах справи) не підтверджуються.
Доданий до матеріалів справи витяг з протоколу № 14/53 від 08.08.2006р. свідчить лише про затвердження обсягів дебіторської заборгованості ВАТ «Херсонобленерго».
Вищенаведений Закон має чіткий механізм погашення заборгованості, а посилання заявника апеляційної скарги на те, що Міжвідомчою комісією Комунальному підприємству «Херсонміськсвітло» списана заборгованість з витягу з протоколу (який знаходиться в матеріалах справи), не вбачається, ним лише встановлений факт існування заборгованості.
Рішення господарського суду від 25.05.2006р. набрало законної сили. Законна сила судового рішення - наділення його тими ж властивостями, які притаманні нормативному акту. Законна сила рішення є ніщо інше, ніж норма права в дії: сама норма надає сили акту її застосування - судовому рішенню. Силу закону судове рішення набуває лише як акт застосування права, тобто вступає в силу, стає законом авторитетне роз'яснення суду про дію, порядок і строк виконання припису норми права щодо суб'єктів спірного відношення, що розглянуте судом.
Набрання рішенням суду законної сили означає, що воно набуває правової дії. Набравши законної сили, судове рішення набуває властивостей: а) обов'язковості - воно повинно виконуватися всіма органами, організаціями, посадовими особами; б) винятковості - виключається можливість повторного подання позову та розгляду справи між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (тотожного позову); в) виконуваності - забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення; г) преюдиціальності - неприпустимості оспорювання в іншому процесі фактів і правовідносин, установлених рішенням суду.
Згідно зі статтею 115 ГПК України судове рішення є обов'язковим до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Стаття встановлює обов'язковість рішень, ухвал, постанов господарського суду, що набрали законної сили. Вони є обов'язковими на всій території України. Ця норма є відтворенням норми ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Також відповідно до статті 11 Закону України "Про судоустрій", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ст. 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 2 Закону визначає органи і посадові особи, які здійснюють примусове виконання рішень. Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Крім того, заявник апеляційної скарги просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і задовольнити його заяву, а саме: визнати частково наказ від 03.12.2007р. по справі № 10/375-05 про стягнення основного боргу в сумі 801626,53грн. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 90862,35грн. та визнати повністю наказ від 03.12.2007р. про стягнення інфляційних та 3% річних у сумі 125777,45грн. таким, що не підлягає виконанню, видати поворотній наказ про повернення 216639,80грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 24 квітня 2007р. № 3/1/657 визначено, що «відповідно до частини четвертої статті 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що коло причин, з яких наказ господарського суду може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, пов’язується саме з відсутністю у боржника обов’язку сплатити борг за таким наказом.
За змістом пункту 8 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з виконання рішення суду підлягає обов’язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, оскільки протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з пунктом 4 статті 12 Закону забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.
Статтями 34, 37, 40, 401 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено повернення виконавчого документа чи припинення виконання рішення суду з підстав, вказаних у статті 14 Закону. Натомість пунктом 7 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадку передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.
Таким чином, з огляду на наведені законодавчі положення висновок господарських судів про наявність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є помилковим.
Відповідну правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 31.10.2006 № 06/349 зі справи № 9/464пн.»
Крім того, статтею 122 ГПК України визначено підстави для повороту виконання рішення, постанови. Якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем. Якщо не виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або заяву залишено без розгляду, господарський суд виносить ухвалу про повне або часткове припинення стягнення за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.
Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції в тому, що стягнення за наказами господарського суду Херсонської області від 03.12.2007р., виданих по справі на підставі рішення господарського суду від 25.05.2006р., яке набрало законної сили 08.08.2006р., є обов’язкове для виконання.
Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.
На підставі викладеного, керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення «Херсонміськсвітло», м.Херсон, залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Херсонської області від 02.12.2008р. у справі №10/375-05 залишити без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мойсеєнко Т. В. Яценко О.М.