У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
05.02.09 Справа №5/4/509
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Кагітіна Л.П. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Шерник О.В.
за участю представників:
кредитора -Відкритого акціонерного товариства „Запоріжжяобленерго”, м.Запоріжжя, - Овчинникова М.Б., дов.№ 33 від 15.01.2009р.
кредитора - Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії - Бердянського відділення ВАТ „Державний ощадний банк України”, м.Бердянськ Запорізької області, - Пасько С.М., дов. серії ВКМ №659972 від 29.07.2008р.
банкрута - ОСОБА_3 (ліквідатора), та ОСОБА_4, дов.№01/5/4/509 від 25.12.2008р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну
скаргу Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії - Бердянського відділення ВАТ „Державний ощадний банк України”, м.Бердянськ Запорізької області
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.11.2008р.
у справі № 5/4/509 (99)
про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Родіна”, с.Райнівка Приморського району Запорізької області
Установив:
Ухвалою арбітражного суду Запорізької області від 12.07.1999р. порушено провадження у справі №5/4/509(99) про банкрутство колективного сільськогосподарського підприємства „Родіна”, с.Райнівка Приморського району Запорізької області. В подальшому це підприємство було перетворено у сільськогосподарський виробничий кооператив з однойменним найменуванням та є його правонаступником (т.4 а.с.8-24).
Згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області від 11 березня 2004р. подальше провадження у цій справі здійснюється за нормами Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
24.06.2004р. місцевим господарським судом затверджений уточнений реєстр вимог кредиторів, складений розпорядником майна боржника, зобов’язано кредиторів провести збори кредиторів, де вирішити питання про створення комітету кредиторів.
20.07.2004р. на зборах кредиторів обрано комітет кредиторів у складі двох кредиторів: ВАТ „Запоріжжяобленерго” (216 голосів) та Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі Запорізької області (38 голосів).
Згідно з постановою господарського суду Запорізької області від 19.06.2006р. (а.с.137-138 т.5) боржник визнаний банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура, строк якої встановлений судом - до 01.02.2007р., ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого - Кретову О.А.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.01.2008р. повноваження ліквідатора Кретової О.А. припинені за її власним бажанням та призначено нового ліквідатора – арбітражного керуючого ОСОБА_3, якого зобов'язано завершити ліквідаційну процедуру у строк до 01.10.2008р. згідно з законом (т.8 а.с.79-80).
На засіданні комітету кредиторів, яке відбулося 29 вересня 2008р., прийнято одностайне рішення щодо клопотання перед господарським судом першої інстанції про затвердження мирової угоди.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.11.2008р. мирову угоду затверджено на умовах повного погашення банкрутом кредиторської заборгованості згідно з реєстром кредиторів на загальну суму - 711.565,85грн. коштами інвестора – Закритого акціонерного товариства "Південноєвропейська нерухомість" протягом від одного до трьох місяців від дня затвердження мирової угоди. Кошти перераховуються інвестором на банківський рахунок банкрута, а останній погашає борг перед кредиторами, перерахувавши на їх рахунок грошові кошти. Провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, один з конкурсних кредиторів - Відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України” в особі філії - Бердянського відділення ВАТ „Державний ощадний банк України”, м.Бердянськ Запорізької області, оскаржив її до Запорізького апеляційного господарського суду, просить ухвалу скасувати та визнати мирову угоду недійсною.
В апеляційній скарзі заявник та його представник у судовому засіданні посилаються на те, що господарським судом першої інстанції не враховані вимоги банку як заставного кредитора, з яким боржник, знаходячись у стані неплатоспроможності, 05.12.2002р. уклав договір кредитної лінії, а потім додаткові угоди до нього. Позичальнику – банкруту Банком наданий кредит у розмірі – 350000грн., який він повинен повернути разом з відсотками за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Заборгованість у розмірі 566147,15грн. визнана попереднім ліквідатором – Кретовою О.А. Але при укладанні мирової угоди комітетом кредиторів та затвердженні її місцевий господарським судом цю суму не було враховано.
У відзивах на апеляційну скаргу ліквідатор та кредитор - ВАТ "Запоріжжяобленерго", м.Запоріжжя, зазначили, що вважають оскаржувану ухвалу законною, просять залишити її без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
В обгрунтування своїх доводів посилаються на те, що у матеріалах справи відсутні документальні докази, які підтверджують існування кредиторських вимог Банку до боржника на суму 566.147,15грн. Банк в установленому статтею 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не звернувся до господарського суду з грошовими вимогами до боржника. В процесі розгляду мирової угоди судом першої інстанції представники Банку не заперечували проти її затвердження та не пред'являли жодних претензій стосовно розміру своїх кредиторських вимог. У місцевому господарському суді грошові вимоги до боржника на суму 566.147,15грн. не були предметом розгляду, а тому відповідно до статті 101 ГПК України не можуть розглядатися апеляційною інстанцією. Представник кредитора – ВАТ "Запоріжжяобленерго" також звернув увагу представника Банку на те, що Банк не позбавлений права звернутися з позовом до боржника про стягнення 566.147,15грн.
Присутні представники сторін підтримали доводи та заперечення, що викладені в апеляційній скарзі та відзивах на неї.
Згідно з розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №208 від 05.02.2009р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого, доповідача), Мойсеєнко Т.В. та Кагітіної Л.П.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає її такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статей 1 та 35 Закону під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Мирова угода створює баланс інтересів, і є підсумком усієї процедури банкрутства. Така угода є результатом усіх проведених спеціальних заходів по фінансовому оздоровленню боржника, передбачених процедурою банкрутства. Основна мета мирової угоди – за рахунок часткового обмеження прав кредиторів сплатити борг і зберегти господарюючий суб’єкт, тобто, відновити його платоспроможність.
Виходячи зі змісту частини 3 статті 38 Закону, господарський суд при розгляді мирової угоди зобов’язаний дослідити умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству, а також перевірити порядок проведення зборів кредиторів та встановлений Законом порядок укладення мирової угоди.
По суті мирова угода фіксує волевиявлення сторін, що спрямоване на припинення провадження у справі про банкрутство та вирішення спірних правовідносин між сторонами.
Відповідно до статті 35 Закону рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Тобто, Законом передбачений обов’язковий порядок прийняття рішення комітету кредиторів щодо укладання мирової угоди.
Протоколом комітету кредиторів від 29.09.2008року підтверджується те, що за укладання мирової угоди одностайно проголосували усі члени комітету кредиторів (т.8 а.с.84-89).
Досліджуючи умови мирової угоди на предмет їх відповідності чинному законодавству, колегія суддів наголошує на тому, що статтею 36 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що мирова угода має містити положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.
Укладеною мировою угодою передбачено як механізм так і джерела отримання грошових коштів, які спрямовуються на погашення вимог кредиторів, розмір вимог, строки їх погашення, участь інвестора – Товариства з обмеженою відповідальністю "Південноєвропейська нерухомість", м.Київ.
Отже, мировою угодою передбачені обов’язкові та можливі умови, що не суперечить положенням Закону.
Заявник посилається на те, що його грошові вимоги у розмірі 566147,15грн. визнав колишній ліквідатор у справі – Кретова О.А., повноваження якої були припинені місцевим господарським судом у цій справі, і про що нібито свідчить її лист від 10.10.2006р.
Але у матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчили б про наявну заборгованість. Тобто, господарським судам першої та апеляційної інстанцій невідомі підстави виникнення такої заборгованості, жодного документу на підтвердження боргу у справі немає та не надано представником Банку у судовому засіданні апеляційної інстанції.
Лише одного визнання арбітражним керуючим суми боргу на суму 566.147,15грн. недостатньо, оскільки такий борг повинен підтверджуватися документально. А боржник цього боргу не визнає.
Відповідно до статей 32, 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Всупереч зазначеним нормам закону заявник апеляційної скарги не довів наявності та походження заборгованості у боржника перед Банком на суму 566.147,15грн.
При таких обставинах колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог особи, що подала апеляційну скаргу.
Враховуючи викладене, а також те, що провадження у цій справі триває майже 10 років, мирова угода спрямована на збереження підприємства-банкрута як господарюючого суб'єкта, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно оцінив умови мирової угоди, погоджені комітетом кредиторів, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали не вбачає.
Керуючись статтями 101-106 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” в особі філії - Бердянського відділення ВАТ „Державний ощадний банк України”, м.Бердянськ Запорізької області, залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.11.2008р. у справі №5/4/509(99) про банкрутство Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Родіна”, с.Райнівка Приморського району Запорізької області, залишити без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Кагітіна Л.П. Мойсеєнко Т. В.