Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц/1088 Головуючий у суді 1-ї інстанції: Бучик А.Ю.
Категорія 57 Доповідач: Рафальська І.М.
УХВАЛА
Іменем України
20 серпня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючого Рафальської І.М. .
суддів Зарицької Г.В., Балашкевича С. В.,
при секретарі Сухоребрій Т.А.,
з участю позивача, його представника, представника відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань у м. Житомирі,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Димитрові Донецької області, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Житомирі про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача на рішення Богунського райсуду М. Житомира від 31 березня 2008 року,
встановила:
У червні 2006р. ОСОБА_1. звернувся до суду з вищезазначеним позовом про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000грн. Зазначав, що під час роботи на шахті отримав професійне захворювання, частково втратив працездатність, йому встановлена третя група інвалідності. Моральну шкоду пов'язує з переживаннями та психологічним дискомфортом, що виникли внаслідок вказаного захворювання.
Рішенням Богунського райсуду м. Житомира від 31 березня 2008 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
У апеляційній скарзі позивач просить рішення райсуду скасувати, оскільки вважає його незаконним, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов; посилається на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права та на те, що неповно з'ясовані обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Вважає, що висновок райсуду про необхідність надання висновку МСЕК про наявність заподіяння йому моральної шкоди є неправильним.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 3 ст. 34 Закону України Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричини втрату працездатності" /далі - Закону/, яка була чинною на час встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, моральна /немайнова/ шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків
2
за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної /немайнової/ шкоди та
за поданням відповідного висновку медичних органів.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіиійне тлумачення положення ч.3 cm. З4 вищезгаданого Закону /справа № 1-9/2004 про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004, роз 'яснено, що в аспекті конституційного звернення положення ч.3 cm.З4 иього Закону треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків морально'і/немайнової/ шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише в разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов'язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної /немайнової/ шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1.5, 6, 13.21 та ч.3 28 иього Закону всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності
Як видно з матеріалів справи, зокрема, трудової книжки, позивач працював у відповідача з 1996р. по 8.07.2003р. /а.с. 5-6/ гірником очисного забою шахти „Центральна" ДП „"Красноармійськвугілля".
За висновком МСЕК від 12.06.2003р. позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності 40% /а.с. 19/, він є інвалідом ПІ групи /а.с. 62-63/.
За п."е" ч.1 ст. 21 Закону /чинним на час встановлення потерпілому стійкої втрати професійної працездатності/, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпшому.
Відповідно до ч.3 ст. 28 Закону, також чинної на час встановлення потерпілому стійкої втрати професійної працездатності/, за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.
Відповідно до п/п «д» п.1.1 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеню втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я № 212 від 22.11.95р. на виконання постанови Кабміну України № 472 від 23.06.93р., на медико-соціальні експертні комісії /МСЕК/ покладено обов'язок встановлення факту спричинення моральної шкоди. Пунктом 3.8 цього Порядку визначено, що під моральною шкодою розуміють фізичні та моральні страждання, спричинені потерпілому в результаті трудового каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я. При встановленні факту моральної шкоди МСЕК враховує як характер каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, так і залишкову працездатність потерпілого. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу, або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. Такі висновки слід розглядати у комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.
З наданих до суду документів видно лише факт професійного захворювання позивача, однак, жоден з них не містить інформації про спричинення йому моральної шкоди. З відповідною заявою про відшкодування моральної шкоди позивач до Фонду не звертався, що видно з оглянутої апеляційним судом особової справи позивача, яка
-3-
знаходиться у відділенні Фонду, висновку МСЕК про встановлення факту спричинення моральної шкоди позивач суду не надав.
За наведених обставин райсуд прийшов до правильного висновку, відмовивши у задоволенні позову.
Підстав для скасування рішення райсуду немає.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а лил а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Богунського райсуду м. Житомира від 31 березня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.