ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-9/12552-2012 19.03.13

За позовом Житлово-будівельного кооперативу "Адоніс"

до 1)Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та

розвитку"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна

компанія"Адоніс"

про визнання правочинів недійсним

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Топоренко Ю. Е. (дов. № 01 від 07.09.2012р.)

Від відповідачів 1) не з'явився

2) Гудзевич І.А. (дов. б/н від 03.01.2013р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 19.03.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Житлово -будівельний кооператив "Адоніс" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" (далі по тексту -відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Адоніс"(далі по тексту -відповідач - 2) про визнання недійсними правочинів, а саме:

1) Договір № 1 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26 лютого 2009 року;

2) Договір № 2 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26 лютого 2009 року;

3) Договір № 3 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26 лютого 2009 року;

4) Договір № 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26 лютого 2009 року;

5) Договір № 1 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 1 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27 квітня 2010 року;

6) Договір № 2 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 2 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27 квітня 2010 року;

7) Договір № 3 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 3 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27 квітня 2010 року;

8) Договір № 4 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27 квітня 2010 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок ухвалення Вищим Господарським судом України постанови про визнання недійсним Договору про участь у будівництві житлового будинку з об'єктами соціального призначення на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 9 від 26.10.2004 року, відповідач - 2 позбавлений будь-яких правових підстав для укладання договорів №№ 1, 2, 3, 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26 лютого 2009 року та договорів №№ 1, 2, 3, 4 купівлі-продажу прав Інвестора за Договорами №№ 1, 2, 3, 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27 квітня 2010 року, та, як наслідок, розпорядження майновими правами на об'єкти інвестування в об'єкті. Договір про участь у будівництві житлового будинку з об'єктами соціального призначення на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 9 від 26.10.2004 року було укладено між позивачем та відповідачем - 2, його предметом є передача від позивача відповідачу - 2 функцій замовника будівництва об'єкту, які належать позивачу відповідно до Договору про передачу в оренду земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 9 у Дарницькому районі міста Києва від 09.02.2004 року, укладеного між позивачем та Київською міською радою та відповідних дозвільних документів на будівництво, доданих до позовної заяви.

Договори №№ 1, 2, 3, 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26 лютого 2009 року укладені всупереч приписам ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність". Договори №№ №№ 1, 2, 3, 4 купівлі-продажу прав Інвестора за Договорами №№ 1, 2, 3, 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27 квітня 2010 року укладені з порушенням норм ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Крім того, в обґрунтування свої позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України та п. 4 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5011-9/12552-2012, розгляд справи призначено на 25.10.2012 року.

25.10.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем - 2 подано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого він не заперечує проти позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2012 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 13.11.2012 року. Цією ж ухвалою в порядку п. 4 ст. 65 ГПК України витребувано у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві належним чином засвідчені копії сертифікату чи декларації про завершення будівництва за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, будинок 9, а у Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації належним чином засвідчену копію акту прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом будинку за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, будинок 9.

29.10.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку"до Житлово-будівельного кооперативу "Адоніс" про визнання договорів, які є предметом розгляду справи № 5011-9/12552-2012, дійсними.

Ухвалю суду від 31.10.2012 року за № 05-5-9/5873 зустрічну позовну заяву по справі № 5011-9/12552-2012 повернуто без розгляду на підставі п.п. 1, 4, 6 ст. 63 ГПК України.

09.11.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем - 1 подано документи по справі. 13.11.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві подано додаткові документи по справі, витребувані ухвалою суду.

13.11.2012 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем - 1 подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 13.11.2012 року судом провадження у справі №5011-9/12552-2012 зупинено до розгляду апеляційною інстанцією апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 року за № 05-5-9/5873.

Ухвалою Київського Апеляційного господарського суду від 18.12.2012 року апеляційну скаргу акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку"на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2012 року № 05-5-9/5873 у справі № 5011-9/12552-2012 залишено без розгляду.

В зв'язку з усуненням обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі, ухвалою суду від 08.01.2013 року, провадження у справі № 5011-9/12552-2012 поновлено та призначено розгляд справи на 26.02.2013 року.

25.02.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем-1 подано клопотання про зупинення провадження у справі. 26.02.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засідання 26.02.2013 року представником відповідача-1 надано усні клопотання про зупинення провадження у справі. Судом відхилено клопотання про зупинення провадження у справі.

Представником відповідача-1 подана заява про продовження строку вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України. Судом задоволено заяву про продовження строку відповідно ст.. 69 ГПК України.

Ухвалою 26.02.2013 року судом продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 19.03.2013 року, у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача-2, задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.

13.03.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача-1 надано клопотання про відкладення розгляду справи.

18.03.2013 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником відповідача-2 подано клопотання про застосування наслідків недійсності правочину.

Після завершення розгляду справи по суті та оголошення вступної та резолютивної частини рішення у справі, 22.03.2013 року через канцелярію суду представником відповідача-2 надано додаткові пояснення на клопотання про застосування наслідків недійсності правочину.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд прийшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У пункті 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року N 18 зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Суд звертає увагу на те, що відповідач як юридична особа не був позбавлений права та можливості на направлення іншого представника в судове засідання. Крім того, відповідача було завчасно повідомлено про розгляд справи (26.02.2013 року), що свідчить про достатність часу для підготовки відповідачем відзиву щодо заявлених вимог та можливість відрядити уповноважену довіреністю особу до Господарського суду міста Києва для участі в судовому засіданні.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача-2 надав усні пояснення щодо заяви про застосування наслідків недійсності правочину, які зобов`язався подати до суду також в письмовому вигляді.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив «Адоніс» (надалі - Позивач) є замовником будівництва житлового будинку з об'єктами соціального призначення на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 9 (надалі - Об'єкт), що підтверджується договором, укладеним між Київською міською радою та Позивачем 09 лютого 2004 року про передачу в оренду земельної ділянки, що розташована по вул. Княжий Затон, 9 у Дарницькому районі м. Києва, позитивним висновком комплексної державної експертизи від 05 вересня 2006 року, дозволом на виконання будівельних робіт № 0500-Др/т від 26 червня 2008 року, що виданий Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на виконання будівельних робіт з будівництва житлового будинку з об'єктами соціального призначення за адресою: вул. Княжий Затон, 9 у Дарницькому районі м. Києва.

26 жовтня 2004 року між Позивачем та TOB «ІБК «Адоніс» (надалі - Відповідач 2) було укладено договір про участь у будівництві житлового будинку з об'єктами соціального призначення на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 9. Предметом даного договору є передача від Позивача Відповідачу 2 функцій замовника будівництва Об'єкту.

26 лютого 2009 року, на виконання вищезазначеного договору, між ПАТ «Український банк реконструкції та розвитку» (надалі - Відповідач 1) та Відповідачем 2 було укладено Договір № 1 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості, Договір № 2 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості, Договір № 3 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості, Договір № 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості. Зазначені договори було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 1181, № 1185, № 1189 та № 1193 відповідно. За вказаними договорами Відповідач 1 став інвестором будівництва житлового будинку за адресою: м. Київ, вул.. Княжий затон, 9.

Згідно п. 1.1 вказаних договорів № 1-4 про участь у фінансуванні об`єкту нерухомості, відповідач-1 зобов'язаний оплатити об'єкти інвестування, а відповідач 2 зобов'язується збудувати, ввести в експлуатацію та передати у власність Відповідачу 1 об'єкти інвестування на умовах, визначених цими договорами. Об'єктами інвестування є нежитлові приміщення, загальна площа яких становить 301, 33 кв. м. (розташоване на цокольному поверсі об'єкта будівництва), 485, 99 кв. м. (розташоване на 1-му поверсі об'єкту будівництва), 490, 46 кв. м. (розташоване на 2-му поверсі об'єкта будівництва) та 1 095, 15 кв. м. (розташоване на 2-му поверсі об'єкта будівництва) відповідно.

27 квітня 2010 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено Договір № 1 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 1 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості); Договір № 2 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 2 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості; Договір № 3 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 3 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості; Договір № 4 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості. Предметом вказаних Договорів купівлі-продажу прав інвестора, є обов'язок Відповідача 1 передати у власність Відповідачу 2 права інвестора за Договорами №№ 1-4 про участь у фінансуванні об'єкту нерухомості, а також обов'язок Відповідача 2 прийняти та оплатити ці права.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з прийняттям Вищим господарським судом України рішення про визнання недійсним договору про участь у будівництві житлового будинку з об'єктами соціального призначення на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 9 від 26.10.2004 року, укладеним між позивачем та відповідачем-2, Відповідач-2 позбавлений права розпорядження майновими правами на об'єкти інвестування в Об'єкті будівництва, а отже як наслідок, у нього були відсутні правові підстави як на укладення Договорів № №1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості, так і на укладення Договорів №№ 1-4 купівлі-продажу прав інвестора, оскільки такі права у відповідача-1 не виникли на підставі Договорів № №1-4 на про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості.

Крім того, позивач посилається на те, що Договори № №1-4 на про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості укладені всупереч положенням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (в редакції, яка діяла на момент вчинення правочинів), що також є підставою для визнання вказаних договорів недійсними.

За твердженням позивача, оскаржувані у даній справі договори порушують гарантовані та охоронювані законом права Позивача як замовника будівництва Об'єкту, а саме право володіння, користування, розпорядження майном на власний розсуд, які можуть бути відновлені шляхом визнання Договорів №№ 1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості та договорів №№ 1-4 купівлі-продажу прав інвестора недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів шляхом приведення сторін в стан, який існував до укладення договорів (проведення реституції).

Відповідач-1 в ході розгляду справи позовні вимоги визнав та надав пояснення щодо застосування реституції щодо оскаржуваних договорів, надав докази виконання ним оскаржуваних договорів, зокрема докази часткової оплати прав інвестора, які ним набувалися за договорами №№ 1-4 купівлі-продажу прав інвестора як покупцем даних прав (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи).

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву, поданому в судовому засіданні 25.10.12 року, проти заявлених позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що на момент укладення оскаржуваних договорів, їх сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, договори укладені у належній формі та відповідали діючому на момент їх укладення законодавству, що також підтверджується прийняттям рішеннями у господарських справах № 21/121 та № 21/122, № 50/49 та № 50/51, якими з ТОВ «ІБК «»Адоніс» (покупцем за умовами договору) на користь ПАТ «Український банк реконструкції та розвитку» (продавцем за умовами договору) стягнуто заборгованість по договорам №№ 1-4 купівлі-продажу прав інвестора. Посилання позивача на те, що договори №№ 1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості та договорів не відповідають нормам ч. 3 ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» є неправомірним, оскільки предметом вказаних договорів були нежитлові приміщення, а отже дія вказаної норми не поширюється на правовідносини сторін за договором.

Крім того, відповідач-1 вказує, що оскаржувані договори не можуть порушувати права позивача у справі, оскільки як встановлено абз. 2 сторінки 4 постанови Вищого господарського суду України від 15.04.2010 року у справі № 16/108-30/391 функції замовника по будівництву кооперативного будинку мало та повинно було виконувати Головне управління житлового забезпечення КМДА, а не позивач у справі, що і стало підставою для визнання недійсним договору 26.10.2004 року на участь в будівництві житлового будинку з об'єктами соціального призначення, укладеного між позивачем та відповідачем-2.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

26 лютого 2009 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено Договір № 1 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості, Договір № 2 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості, Договір № 3 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості, Договір № 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості. Зазначені договори було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. та зареєстровано в реєстрі за № 1181, № 1185, № 1189 та № 1193 відповідно. За вказаними договорами Відповідач 1 став інвестором будівництва житлового будинку за адресою: м. Київ, вул.. Княжий затон, 9.

Згідно п. 1.1 вказаних договорів № 1-4 про участь у фінансуванні об`єкту нерухомості, відповідач-1 (як інвестор за умовами договорів) зобов'язаний оплатити об'єкти інвестування, а відповідач 2 (як забудовник за умовами договорів) зобов'язується збудувати, ввести в експлуатацію та передати у власність Відповідачу 1 об'єкти інвестування на умовах, визначених цими договорами. Об'єктами інвестування є нежитлові приміщення, загальна площа яких становить 301, 33 кв. м. (розташоване на цокольному поверсі об'єкта будівництва), 485, 99 кв. м. (розташоване на 1-му поверсі об'єкту будівництва), 490, 46 кв. м. (розташоване на 2-му поверсі об'єкта будівництва) та 1 095, 15 кв. м. (розташоване на 2-му поверсі об'єкта будівництва) відповідно.

При цьому, як встановлено в рамках розгляду даної справи, відповідач-2 набув прав забудовника на вказані об'єкти інвестування на підставі договору від 26.10.2004 року про участь у будівництві житлового будинку з об'єктами соціального призначення на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 9, укладеному між позивачем як забудовником-замовником та відповідачем-2.

За договором про участь в будівництві житлового будинку з об'єктами соціального призначення на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 9 від 26 жовтня 2004 року, Позивач передав Відповідачу 2 функції замовника будівництва житлового будинку з об'єктами соціального призначення на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 9.

Так, пунктом 5.5 договору про участь в будівництві житлового будинку з об'єктами соціального призначення на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Княжий Затон, 9 від 26 жовтня 2004 року було визначено обсяг повноважень Відповідача 2 щодо виконання функцій замовника будівництва. Згідно п. 5.5.8 вказаного договору Відповідач 2 самостійно укладає відповідні договори, необхідні для виконання функцій замовника будівництва, а згідно п. 5.4.15 - Відповідач-2 на підставі затвердженого сторонами графіку планує, організовує та фінансує хід робіт по будівництву Об'єкта

Судом встановлено, що постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2010 р. договір про участь в будівництві житлового будинку з об'єктами соціального призначення на земельній ділянці, яка розташована за адресою м. Київ, вул. Княжий Затон, 9 від 26.10.2004 р., укладений між позивачем та відповідачем-2 у даній справі, визнано недійсним з моменту його укладення (копія постанови міститься в матеріалах справи). Підставою для прийняття вказаного рішення про визнання договору недійсним стало те, що функції замовника по будівництву кооперативного будинку повинно було виконувати Головне управління житлового забезпечення КМДА, а не ЖБК «Адоніс» (позивач у справі), а голова правління ЖБК «Адоніс» на момент укладення договору від 26.10.2004 року не мав належного обсягу повноважень на вчинення оскаржуваного правочину.

Виходячи з наведеного, відповідач-2, на якого у відповідності до договору від 26.10.2004 р. було покладено обов'язки з фінансування будівництва та передано права замовника будівництва від позивача - ЖБК "Адоніс", не набув прав замовника будівництва на підставі правочину недійсного з моменту його укладення, що встановлено постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2010 року у справі № 16/108-30/391.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи з вказаної норми, факт недійсності договору від 26.10.2004 року, укладеного між позивачем у даній справі та відповідачем-2 у даній справі, з моменту укладення вказаного договору, не потребує доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Згідно положень ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина перша статті 215 ЦК встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно ч.ч. 1,2 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За таких обставин, у відповідача-2 не було правових підстав (відповідач-2 не набув прав замовника будівництва) на розпорядження правами на об'єкти інвестування, що є предметом договорів №№ 1-4 про участь у фінансуванні будівництва об`єкту нерухомості, тобто у відповідача-2 не було необхідного обсягу дієздатності щодо розпорядження правами, які відповідачеві-2 не належать, що є підставою для визнання вказаних договорів №№ 1-4 про участь у фінансуванні будівництва об`єкту нерухомості, недійсними з моменту їх укладення.

Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на невідповідність оскаржуваних договорів №№ 1-4 про участь у фінансуванні будівництва об`єкту нерухомості нормам ч. 3 ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», оскільки предметом інвестування по даним договором не виступав об'єкт житлового будівництва, а об'єктом інвестування були нежитлові приміщення, про що зазначено в п. 1.2 оскаржуваних договорів.

27 квітня 2010 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено Договір № 1 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 1 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості); Договір № 2 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 2 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості; Договір № 3 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 3 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості; Договір № 4 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості. Предметом вказаних Договорів купівлі-продажу прав інвестора, є обов'язок Відповідача 1 передати у власність Відповідачу 2 права інвестора за Договорами №№ 1-4 про участь у фінансуванні об'єкту нерухомості, а також обов'язок Відповідача 2 прийняти та оплатити ці права.

Так, предметом Договорів №№ 1-4 купівлі-продажу прав Інвестора є купівля Відповідачем-1 прав інвестора будівництва Об'єктів (відповідача-2), набутих в результаті укладення Договорів №№ 1-4 про участь у фінансуванні об'єкту нерухомості, недійсність яких з моменту укладення встановлена судом в процесі розгляду даної справи.

Наслідком визнання судом недійсними Договорів №№ 1-4 про участь у фінансуванні об'єкту нерухомості у відповідності до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, є те, що вони не створюють юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

За таких обставин, Відповідач-1 не мав правових підстав для розпорядження правами інвестора будівництва Об'єкту, в зв`язку з чим при укладенні договорів №№ 1-4 купівлі-продажу прав інвестора порушено положення ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний осяг цивільної дієздатності, що є підставою для визнання недійсними і договорів №№ 1-4 купівлі-продажу прав інвестора від 27.04.2010 року.

Щодо заперечень позивача, що оскаржуваними договорами не порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача у справі, то суд вважає дане твердження безпідставним виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 роз`яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 р. N 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» (із змінами та доповненнями), якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 ГПК. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Як встановлено постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2010 року за № 16/108-30/391, функції замовника по будівництву кооперативного будинку на земельній ділянці, що розташована за адресою: м. Київ, вул.. Княжий затон, 9, повинно було виконувати Головне управління житлового забезпечення КМДА, а не позивач, проте вказаною постановою встановлено, що однак оскаржуваний договір від 26.10.2004 року суперечить цілям та меті створення саме ЖБК «Адоніс», який має забезпечувати інтереси своїх членів щодо поліпшення їх житлових умов.

За таких обставин, позивач у справі в даному випадку, захищає саме інтереси членів житлово-будівельного кооперативу щодо отримання прав власності на вбудовані об'єкти житлового будинку, чого члени кооперативу позбавляються в результаті укладення оскаржуваних правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Зазначене вище, кореспондується з положеннями п. 2 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, згідно якої кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси можуть бути захищені, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Виходячи з наведеного, позивач у справі, звертаючись з позовом у справі виступає на захист інтересів членів житлово-будівельного кооперативу та реалізує таким чином покладені на нього цілі та мету діяльності житлово-будівельного кооперативу, навіть не виступаючи при цьому замовником будівництва будинку.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про визнання недійсними правочинів з моменту їх укладення, а саме:

Договір № 1 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26 лютого 2009 року;

Договір № 2 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26 лютого 2009 року;

Договір № 3 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26 лютого 2009 року;

Договір № 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26 лютого 2009 року;

Договір № 1 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 1 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27 квітня 2010 року;

Договір № 2 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 2 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27 квітня 2010 року;

Договір № 3 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 3 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27 квітня 2010 року;

Договір № 4 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27 квітня 2010 року, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо застосування судом реституційних наслідків, клопотання про що подане відповідачем-2, то суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як роз`яснено у п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

За змістом статті 216 ЦК України та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

Як випливає з наведених вище норм, суд має застосувати реституційні наслідки щодо визнаних недійсними оскаржуваних договорів №№1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року та щодо договорів № 1-4 купівлі-продажу прав Інвестора від 27.04.2010 року.

За договорами №№1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року, відповідач-1 мав сплатити відповідачеві-2 кошти за об'єкт інвестування (визначені п. 1.4 договорів ), а відповідач-2 зобов'язувався збудувати, ввести в експлуатацію та передати у власність відповідачеві-1 об'єкти інвестування, визначені предметом кожного з оскаржуваних договорів. Реституційними наслідками визнання недійсними вказаних договорів є повернення відповідачем-2 відповідачеві-1 сплачених коштів, та повернення відповідачем-2 відповідачеві-1 об`єктів інвестування.

Проте, матеріали справи не містять ні доказів оплати коштів відповідачем-1 (інвестором за умовами договору) відповідачеві-2 (забудовник за умовами договору), передбачених п. 1.4 у порядку визначеному п) 1 п.2.2.1 договорів №№1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року, ні доказів виконання відповідачем-2 обов'язку по передачі Інвестору у власність об'єктів інвестування, визначених оскаржуваними договорами.

За таких обставин, суд позбавлений можливості за наявними матеріалами справи, провести реституцію між сторонами договорів №№1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року. Разом з тим, жодна зі сторін вказаного договору не позбавлена можливості звернутися з окремим позовом про застосування до договорів №№1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року реституційних наслідків, подавши відповідні докази виконання вказаних договорів, визнаних судом недійсними з моменту укладення.

Разом з тим, за договорами №№1-4 купівлі-продажу прав інвестора від 27.04.2010 року, відповідач-2 викупив у відповідача-1 його права інвестора за договорами №№1-4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26.02.2009 року.

Згідно п. 3.1 договорів №№1-4 купівлі-продажу прав інвестора від 27.04.2010 року, відповідач-2 (покупець за умовами договору), набуває всі права та обов'язки інвестора лише після повної оплати вартості прав інвестора.

Як доведено матеріалами справи, на виконання договорів №№1-4 купівлі-продажу прав інвестора від 27.04.2010 року, відповідач-2 частково виконало свої зобов`язання по сплаті коштів перед відповідачем-1 на суму 1113000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких додано до матеріалів справи.

Залишок суми заборгованості відповідача-2 перед відповідачем-1 за договорами №№1-4 купівлі-продажу прав інвестора від 27.04.2010 року було стягнуто в судовому порядку на підставі рішень Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 року у справі №50/49 та №50/51 та рішень Господарського суду міста Києва від 17.03.2011 року у справі № 21/122 та № 21/121.

За таких обставин, наслідком визнання недійсними договорів №№1-4 купівлі-продажу прав інвестора від 27.04.2010 року є повернення відповідачем-1 відповідачеві-2 коштів, сплачених останнім в добровільному порядку на виконання вказаних договорів у сумі 1113000,00 грн.

Щодо повернення коштів, які були стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 в примусовому порядку за вказаними вище рішеннями суду, то суд зазначає, що оскільки суду не надано доказів, яка саме сума була стягнута з відповідача-2 на користь відповідача-1 в процесі виконавчого провадження, то суд в цій частині позбавлений можливості застосувати реституційні наслідки, в зв`язку з відсутністю у справі відповідних доказів. При цьому, жодна зі сторін визнаного недійсним договору не позбавлена можливості звернутися з окремим позовом про застосування до договорів №№1-4 купівлі-продажу прав інвестора від 27.04.2010 року реституційних наслідків, подавши відповідні докази виконання вказаних договорів, визнаних судом недійсними з моменту укладення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; при задоволенні позову в повному обсязі відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору, покладається на відповідача; в разі відмови у позові повністю ці витрати покладаються на позивача. Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір тільки за вимогу немайнового характеру у розмірі 1073,00 грн., який підлягає відшкодуванню на користь позивача з відповідачів порівну.

Як встановлено п. 2.2.2, п. 2.2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України чи частиною другою статті 208 Господарського кодексу України, судовий збір сплачується за ставками, передбаченими для позовних заяв немайнового характеру. Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна (в тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК).

За таких обставин, при задоволенні вимог щодо застосування реституційних наслідків на суму 1113000,00 грн., оплаті підлягає судовий збір у розмірі 22260,00 грн., який підлягає стягненню з позивача до Державного бюджету України, а в подальшому відшкодуванню відповідачами у справі порівну на користь позивача у справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 49-82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним з моменту укладення Договір № 1 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26 лютого 2009 року, укладений між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Адоніс» та ПАТ «Український банк реконструкції та розвитку»;

2) Визнати недійсним з моменту укладення Договір № 2 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26 лютого 2009 року, укладений між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Адоніс» та ПАТ «Український банк реконструкції та розвитку»;

3) Визнати недійсним з моменту укладення Договір № 3 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26 лютого 2009 року, укладений між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Адоніс» та ПАТ «Український банк реконструкції та розвитку»;

4) Визнати недійсним з моменту укладення Договір № 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 26 лютого 2009 року, укладений між ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Адоніс» та ПАТ «Український банк реконструкції та розвитку»;

5) Визнати недійсним з моменту укладення Договір № 1 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 1 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27 квітня 2010 року, укладений між ПАТ «Український банк реконструкції та розвитку» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Адоніс»;

6) Визнати недійсним з моменту укладення Договір № 2 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 2 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27 квітня 2010 року, укладений між ПАТ «Український банк реконструкції та розвитку» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Адоніс»;

7) Визнати недійсним з моменту укладення Договір № 3 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 3 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27 квітня 2010 року, укладений між ПАТ «Український банк реконструкції та розвитку» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Адоніс»;

8) Визнати недійсним з моменту укладення Договір № 4 купівлі-продажу прав Інвестора за Договором № 4 про участь у фінансуванні будівництва об'єкту нерухомості від 27 квітня 2010 року, укладений між ПАТ «Український банк реконструкції та розвитку» та ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Адоніс»;

9) Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український банк реконструкції та розвитку» (04080, м. Київ, вул.. О. Терьохіна, 4, код ЄДРПОУ 26520688, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем в процесі виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Адоніс» (02091, м. Київ, вул.. Горлівська, 124/140, код ЄДРПОУ 32157018) 1113000 (один мільйон сто тринадцять тисяч) грн. 00 коп.

10) Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Адоніс» (02068, м. Київ, вул.. Княжий Затон, 9, код ЄДРПОУ 25885922, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем в процесі виконавчого провадження) до Державного бюджету України 22260,00 (двадцять дві тисячі двісті шістдесят) грн. 00 коп. судового збору.

11) Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український банк реконструкції та розвитку» (04080, м. Київ, вул.. О. Терьохіна, 4, код ЄДРПОУ 26520688, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем в процесі виконавчого провадження) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Адоніс» (02068, м. Київ, вул.. Княжий Затон, 9, код ЄДРПОУ 25885922) 11666,50 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят шість) 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

12) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Адоніс» (02091, м. Київ, вул.. Горлівська, 124/140, код ЄДРПОУ 32157018, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем в процесі виконавчого провадження) на користь Житлово-будівельного кооперативу «Адоніс» (02068, м. Київ, вул.. Княжий Затон, 9, код ЄДРПОУ 25885922) 11666,50 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят шість) 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

13) Видати накази після набрання рішенням законної сили.

14) Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 26.03.2013 року

Суддя Г.П. Бондаренко