РІШЕННЯ                                 справа № 2- 568/2009

                                               ІМ”ЯМ УКРАЇНИ

 20 травня 2009 року                                        Верхньодніпровський районний суд

                                                                                 Дніпропетровської області

В складі: головуючого   судді - Петрюк Т.М.

                При секретарі – Рудовій Л.В.

                За участю прокурора  - Єрохіна О.О.

   Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом прокурора Верхньодніпровського району до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів -

                                                ВСТАНОВИВ:

     До суду звернувся позивач, прокурор Верхньодніпровського району в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 з позовом  про позбавлення батьківських прав до відповідача ОСОБА_1 посилаючись на слідуюче:   відповідачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народила сина ОСОБА_2. Батько дитини ОСОБА_3., записаний за вказівкою матері відповідно до ч. 1 ст.135 СК України

  В порушення вимог ст.ст. 150, 180 СК України згідно яких батьки зобов”язані піклуватись про здоров”я дитини, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати до самостійного життя, поважати дитину, утримувати дитину до досягненню нею повноліття, відповідач ОСОБА_1, вихованням та утриманням  свого сина не займається.

    Відповідачка ОСОБА_1, в зв”язку із захворюванням на туберкульоз дитину з пологового будинку не забрала та в подальшому 17.11.2006 року склала нотаріально засвідчену заяву про відмову від батьківських прав на свого сина ОСОБА_2

       В даний час дитина знаходиться  під опікою бабусі ОСОБА_4

      Необхідність захисту інтересів неповнолітньої дитини відповідачки та  створення умов для її нормального розвитку та виховання, яка в силу свого віку не має можливості захистити свої права самостійно і стало підставою звернення із позовом до суду.

     В судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав, давши пояснення фактично установлені матеріалами справи.

     Відповідач ОСОБА_1, в судовому засіданні  позовні вимоги не визнала, при цьому пояснила, що дитину не забрала з  пологового будинку тому, що в 2005 році близько 6-ти місяців перебувала на лікуванні  в лікарні. Лікувала туберкульоз. Коли лежала в лікарні кожного тижня приїздила до ОСОБА_4 та відвідувала дитину. Давала їй гроші, що виплачували на дитину. Потім  також відвідували дитину, але рідше. Потім приїхала до них і хотіла забрати дитину, але їй ОСОБА_4 сина не віддали, при цьому її ображали, погано відносились до неї, забороняли їздить. Потім її почали розшукувати з міліцією за несплату аліментів, погрожували  притягнути до кримінальної відповідальності. В зв”язку з чим вона погодилась написати заяву про відмові від дитини. Коли заява була нею написана, чоловік ОСОБА_4, сказав, що це все, що від неї потрібно і заборонив їй приходити до двору та бачитись з дитиною. В даний час вона хоче забрати дитину та виховувати її сама.

  Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору представник ради з питань опіки та піклування Пушкарівської сільської ради сільської  ради  в судовому засіданні позовні вимоги підтримала про цьому пояснила, що  опікунська рада займалась питаннями цієї сім”ї щодо призначення опікуном ОСОБА_4, над дитиною. ОСОБА_4, з самого народження опікується дитиною, забрала його з пологового будинку, разом з чоловіком матеріально утримують та виховують дитину. Хлопчик називає ОСОБА_4 мамою та татом. Відповідачку вона бачила всього один раз ОСОБА_4 привезли її в сільську раду в зв”язку з питаннями, що виникли при оформленні дитини. Вона як голова ради здійснює контроль над належним виконанням обов”язків опікунами, відвідує дитячий садок де контролює дітей, що знаходяться під опікою. Дитина росте в нормальній сім”ї. Відповідачка до дитини не приходить, вихованням її не займається. Відповідачка  не приходила відвідати дитину як до ОСОБА_4 так і до дитячого садочка.

    Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, представник ради опіки та піклування  Зарічанської сільської ради в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, при цьому пояснила, що відповідачку вона знає з дитинства. Вона з сестрою рано залишились без батьків. Відповідачка та її сестра вели нехороший спосіб життя. Потім  сестра вийшла заміж та виїхала. Відповідачка народила дитину не перебуваючи в шлюбі, з пологового будинку дитину забрала сім”я ОСОБА_4 та весь цей час займалась вихованням та утриманням дитини. Їй це відомо так як їхня рада призначала ОСОБА_4, опікуном, бо відповідачка була зареєстрована на території їхньої ради. Вона неодноразово проводила бесіди з відповідачкою вказуючи, що відповідачка повинна відвідувати свою дитину, щоб дитина звикала до неї та знала, що вона її мати. Проте відповідачка на це реагувала. А іноді навіть грубила їй з цього приводу, вказуючи, щоб не вмішувались в її особисте життя. Будинок, де жила відповідачка після смерті батьків розвалився і його в даний час немає, але до вчорашнього дня відповідачка продовжувала бути там зареєстрованою. ОСОБА_1, нігде не працювала, вихованням та утриманням свого сина не займалась. В даний час так як відповідачка виявляє бажання виховувати свою дитину, вважає, за можливе надати їй можливість бачитись з дитиною.

  Третя особа, що не заявляє  самостійних вимог на предмет спору, представник служби у справах дітей Верхньодніпровської райдержадмістрації  позовні вимоги підтримала просить суд позбавити відповідача ОСОБА_1, батьківських прав при цьому пояснила, що дитина з народження залишилась без піклування батьків. Так як мати  лікувалась проти туберкульозу, а батько записаний зі слів матері. Тому  бабуся ОСОБА_4, була призначена опікуном над дитиною. Через деякий час виникло питання про необхідність стягнення аліментів з відповідачки для того, щоб бабуся могла отримувати допомогу на дитину. Служба поручила дільничому інспектору розшукати  відповідачку для вирішення цього питання. І лише тоді ОСОБА_1, почала говорити, що в неї дитину насильно забрали і вона хоче повернути сина собі. Але так як вона  потім написала заяву про відмову від дитини і питання про аліменти було закрите вона знову перестала цікавитись дитиною. На даний час відповідачка не має ні житла, ні роботи, єдиним доходом є  допомога, яку вона отримує в зв”язку з народженням другої дитини, цих коштів на утримання двох дітей та самої відповідачки буде не достатньо. Протягом тривалого часу  відповідачка не мала навіть місця реєстрації, і коли було поставлене це питання  в попередньому судовому засіданні, вона лише вчора зареєструвалась в квартирі свого співмешканця, але це не означає, що в будь-який момент він не позбавить її житла, так як шлюб між ними не зареєстрований.  І якби до відповідачки не був би пред”явлений цей позов вона б і до цього часу не цікавилась долею своєї дитини. Дитина з самого народження не знає відповідачку як свою матір, тому в даний час повернення дитини матері  на її думку буде психологічної травмою для дитини, так як хлопчик виріс в сім”ї бабусі та дідуся і їх називає татом та мамою, а відповідачку не знає зовсім.

     Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала при цьому  пояснила, що  відповідачка зустрічалась з їхнім сином та народила від нього дитину. Дитина народилась з паталогією, була підозра на  наявність туберкульозу, тому дитину відправили в лікарню до м. Дніпродзержинська, де лікували, протягом 2-х місяців. Вона з чоловіком  майже кожного дня їздили до дитини, передавали  необхідні речі, дитяче харчування. Через два місяці лікар повідомила про те, що дитину або направлять в будинок малютки, або їм треба оформити опіку та забрати її до себе, так як мати хвора туберкульозом і дитину їй не віддадуть. Відповідачка дала згоду но оформлення опіки і вона з чоловіком забрала хлопчика в свою сім”ю. Спочатку, коли відповідачка, ще перебувала на лікуванні в лікарні вона декілька раз відвідувала хлопчика, але потім намагалась забрати гроші, що виплачували на дитину та зникнути з ними, і лише з допомогою працівників собесу вона змогла повернути частину грошей, та заблокувати картку на яку ці кошти перераховували відповідачці. Перебуваючи на лікуванні в тубдиспансері відповідачка порушувала режим лікування, говорячи, що їде до дитини, тікала з диспансеру. Після того як була виписана з  диспансеру вона відвідала дитину лише один раз, в той час дитині було  близько 6-ти місяців і після цього до дитини не приходила. Відмову від дитини її ніхто ніхто писати не примушував. Дійсно вона з чоловіком їздила з нею до нотаріуса, коли  писалась ця відмова, але відповідачка не заперечувала проти її написання, так як це в той час звільняло її від сплати аліментів на дитину. Вона намагалась допомагати відповідачці, давала їй і продукти харчування, і одяг, перед народженням дитини   її дочка віддала їй коляску, дитяче ліжку, одяг для дитини. Вона навіть не заперечувала, щоб відповідачка проживала в її сім”ї, але вона цього не хотіла. Вона навіть  возила хлопчика, щоб той побачив відповідачку, а вона його, проте ОСОБА_1, декілька хвилин поспілкувалась з дитиною, як зовсім з чужою, потім порозмовляла по телефону, сказала, що їй потрібно йти і пішла. Вона не заперечує проти того, щоб дитині сказати, що відповідачка є її мамою, але  вона повинна систематично відвідувати хлопчика, бути біля нього, щоб він не питав в періоди, коли її немає де його мати і чого вона біля нього не живе.

      Вислухавши сторони третіх осіб, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за слідуючими обставинами.

      Судом Встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народила сина ОСОБА_2. Батько дитини ОСОБА_3., записаний за вказівкою матері відповідно до ч. 1 ст.135 СК України, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини.

    Відповідно до  ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов”язані піклуватись про здоров”я дитини, забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати до самостійного життя, поважати дитину, утримувати дитину до досягненню нею повноліття.

    Як встановлено в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1, ухиляються від виконання цих своїх обов”язків, не бажає займатись вихованням та утриманням свого сина.

   Так, відповідачка ОСОБА_1, в зв”язку із захворюванням на туберкульоз дитину з пологового будинку не забрала та в подальшому 17.11.2006 року склала нотаріально засвідчену заяву про відмову від батьківських прав на свого сина ОСОБА_2

      Відповідно до п. 2 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона , він ухиляються від своїх обов”язків по вихованню дитини.

       Як встановлено з дослідженої в судовому засіданні довідки Верхньодніпровської ЦРЛ ОСОБА_1, перебувала на лікуванні в ОКЗ Новомиколаївської тублікарні з 01.11.2005 року по 04.06.2006 року. Проходила амбулаторне лікування з 11.05.2006 року по 25.01.2007 року. В даний час лікування не потребує. Таким чином судом встановлено, що на час народження дитини відповідачка дійсно потребувала лікування від туберкульозу та проходила таке лікування стаціонарно в Новомиколаївській тублікарні, з цієї причини  вона не могла забрати дитину з пологового будинку та піклуватись про неї. Проте, починаючи з 11.05.2006 року відповідачка була  виписана з лікарні та перебувала на амбулаторному лікуванні. З цього часу вона мала можливість повернути собі дитину опікуватись нею  та займатись її вихованням, але цього не зробила. ЇЇ пояснення про те, що вона не мала роботи, засобів до існування, житла, суд вважає безпідставними, так як навіть при відсутності всього цього вона мала можливість відвідувати дитину, спілкуватись з нею,відповідачка  отримувала допомогу на дитину, тому мала можливість і матеріально забезпечити дитину, та знайти житло, але всього цього не зробила. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_4., не заперечувала, щоб відповідачка проживала в її сім”ї та опікувалась дитиною. Крім того після смерті батьків у відповідачки залишився будинок в с. Якимівка, але через  її безгосподарне ставлення до нього будинок прийшов в негодність та розвалився, тому у відсутності житла винна лише сама відповідачка.

     Про те, що відповідачці виплачувались кошти на дитину свідчить акт від 03.02.2006 року складений інспектором  управління соціального захисту, яким встановлюється, що відповідачка одержувала кошти на дитину та витрачала їх не за призначенням, вела аморальний спосіб життя, часто без поважних причин відлучалась з лікарні, де проходила лікування, Опікун ОСОБА_4, допомоги на утримання дитини, ні разу не отримувала. В зв”язку з чим було прийняте рішення про встановлення контролю над використанням коштів відповідачкою. Таким чином суд вважає, неправдивими пояснення відповідачки про те, що вона постійно відвідувала дитини, та всі кошти які виплачувались як допомога  на дитину віддавала ОСОБА_4 Зазначений акт  в свою чергу підтверджує показання ОСОБА_4, про те, що відповідачка намагалась забрати кошти, що виплачувались на дитину та витратити на свої потребу, і їй вдалось повернути дитині лише незначну частину цих коштів, суд вважає даний акт достовірним доказом, так як він складений не заінтересованою у справі  особою, і в ньому детально зафіксована поведінка відповідачка та її ставлення до матеріального утримання дитини..

      Безпідставними суд вважає і пояснення відповідачки про те, що ОСОБА_4, насильно утримує дитину у себе, не пускає її до дитини та не дозволяє з нею бачитись, погрожуючи притягти її до відповідальності за несплату аліментів.

        Так як, особа може бути притягнення до відповідальності за несплату аліментів лише коли в неї існує заборгованість по  сплаті аліментів, з відповідачки ж аліменти взагалі не стягувались, так  як ОСОБА_4, не зверталась до суду з позовом про стягнення їх з ОСОБА_1

         Навпаки, коли виникло питання про необхідність стягнути з відповідачки аліменти, для того, щоб опікун могла отримувати допомогу на дитину, для того щоб не сплачувати аліменти відповідач складає нотаріально посвідчену заяву про те, що вона відмовляється від батьківських прав на сина ОСОБА_2, Ця заява була подана 17.11.2007 року, в той час, коли відповідачка вже не перебувала на стаціонарному лікуванні в тублікарні і могла сама б займатись вихованням дитини. Безпідставними суд вважає  і посилання відповідачки на те, що цю заяву вона написала під примусом ОСОБА_4, так як з моменту написання заяви пройшло більше двох років і відповідач за цей час не намагалась її відізвати чи визнати недійсною, лише при пред”явлені до неї позову, в попередньому судовому засіданні подавала зустрічний позов про визнання цієї заяви недійсною, але зустрічний позов прийнятий  судом не був в зв”язку з неправильним його оформленням та з не пов”язанністю з предметом позову про позбавлення батьківських прав. ОСОБА_1, судом було роз”яснене її право належно оформити позовну заяву та подати до суду як самостійну. Але з часу попереднього судового засідання і до даного засідання пройшло більше 20 днів і відповідачка за цей час так і не подала даний позов до суду. З чого суд робить висновок, що ці її дії свідчать лише про намір уникнути від стягнення аліментів та відповідальності за ухилення від виховання дитини протягом тривалого часу, а не про намір повернути дитину та належно її виховувати.

     Із показань свідка ОСОБА_2, в судовому засіданні встановлено, що дитина у нього та його дружини перебуває з самого народження. Коли хлопчик народився їм зателефонували з лікарні та повідомили, що відповідачка хвора на туберкульоз  і є підозра що дитина також є хворою. Протягом двох місяців вони їздили до м. Дніпродзержинська та відвідували дитину. Потім вирішили забрати дитину до себе. Так як ставилось питання про направлення її до дитячого будинку. Відповідачка після народження дитини приблизно 2-3 рази відвідала дитину у них вдома. Після того до цього часу до дитини не з”являлась і хлопчик не знає навіть, що вона його мати. Коли вони відділи хлопчика до дитячого садочка, він через деякий час почав сам називати його та  дружину татом та мамою, так як в дитячому садочку бачив, що в дітей вони повинні бути, вони не навчали дитину називати їх батьками. Ніякого примусу до відповідачки з питання написання заяви про відмову від батьківських прав на сина  ні він ні хто інший  не застосовував. Як такої заборони щодо відвідування відповідачкою дитини у них дома та спілкування з дитиною з його боку не було, але він її попередив про те, що  якщо вона відвідає дитину і після цього не буде приходити протягом тривалого часу, то краще взагалі дитину не відвідувати, так як дитина буде весь час цікавитись де його мати, чому вона до нього не приходить, що звичайно буде травмувати хлопчика. Йому відомо, що його дружина організовувала зустріч дитини з відповідачкою, але остання материнської турботи до хлопчика не проявила.

    Свідок ОСОБА_5, в судовому засіданні пояснив, що він проживає з ОСОБА_1, протягом двох років, коли познайомився з нею вона проживала на квартирі, де не було ні світла, ні газу, і він забрав її жити до себе. Потім в них народилась донька. Коли їх викликали до служби у справах дітей з приводу питання про сина ОСОБА_1, вони вирішили забрати дитину та виховувати разом. Він проживає у квартирі батьків, ні він ні його батьки не проти того, щоб хлопчик проживав разом з ними. Він в даний час не працює, але його батьки матеріально забезпечені, і вони в змозі матеріально забезпечити хлопчика. З приводу того, що ОСОБА_1, довгий час не була прописана разом з ним у квартирі, він може поясните, те що вона була вагітною і це перешкоджало їм поїхати виписатись в с. Якимівку та прописатись. Також може пояснити, що ОСОБА_4, телефонувала їм та погрожувала ОСОБА_1, щоб вона до них не приходила, та не спілкувалась з дитиною.

       Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_5, та вважає їх такими, що не відповідають дійсності. А саме, з приводу реєстрації ОСОБА_1,  за місцем його проживання з огляду копії паспорта ОСОБА_1, встановлено, що 19.05.2009 року вона знята з реєстрації в с. Якимівка та  19.05.2009 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_5., тобто за місцем проживання ОСОБА_5, тобто така реєстрація здійснена за день до судового розгляду даної справи і лише з тих підстав, що в попередньому судовому засіданні ставилось питання про місце проживання ОСОБА_1,  та можливо її сина, якщо суд відмовить в задоволені позову. Так як будинок в с. Якимівка  розвалений, а ОСОБА_1, лише проживала за адресою ОСОБА_5, учасниками  розгляду даної справи та судом визначалось де і на яких правах буде проживати відповідачка та її дитина, якщо суд прийме рішення про повернення дитини їй. Пояснення  свідка ОСОБА_5, про те, що протягом двох років він не  реєстрував відповідачку за своєю адресою з тих причини, що вона була вагітною, не  могла їздити з одного населеного пункту в інший, де прийомні дні не співпадали і це могло затягнутись на довгий час суд вважає безпідставними, так як при необхідності  зняття з реєстрації та реєстрація ОСОБА_1, за іншою адресою була проведена ними в один день, а вагітність відповідачки не була перешкодою для цього, так як вона не перебувал на стаціонарному лікування в зв”язку з вагітністю і могла вілно рухатись, що було навіть на користь їй та дитині.

      Безпідставними суд вважає і пояснення свідка ОСОБА_5, про те, що його сім”я забезпечена тому ні він , ні ОСОБА_1, можуть не працювати і це не буде впливати на їх матеріальне становище, так  як в судове засідання відповідач надала довідку про розмір отримуваної нею допомоги як малозабезпеченої сім”ї. Тобто матеріальне становище відповідачки на думку суду є  складним і отримувана нею допомога на утримання дитини та як молозабезпеченої сім”ї є єдиним прибутком цієї сім”ї, яка складається як мінімум з трьох чоловік, тому на які кошти відповідач буде утримувати свого сина суд встановити не може, так як ні відповідачка, ні її співмешканець нігде не працюють, на обліку у Центрі зайнятості не перебувають і ніяких коштів на власні потреби не отримують.

      Безпідставними є показання свідка ОСОБА_5, про те. Що ОСОБА_4, не давала можливості ОСОБА_1, бачитись з дитиною та погрожувала їй з цього приводу, так як судом встановлено, що ОСОБА_4, навпаки намагалась налагодити контакт матері та дитини, для того, щоб дитина звикла до відповідачки і згодом повідомити їй про те, що відповідачка є її матір”ю. Але під час зустрічі відповідачка великої заінтересованості до дитини не виявила, поспілкувавшись незначний час розпрощалась з дитиною, пославшись на невідкладні справи.

      Відповідачкою надано до суду акт депутата Верхньодніпровської міської ради обстеження матеріально-побутових умов  ОСОБА_1, в якому зазначається, що в даний час вона проживає за адресою: АДРЕСА_5, в квартирі  площею 100 кв.м. Проте, які ж саме матеріально-побутові умови в даній квартирі, хто є її власником, чи є умови для проживання в даній квартирі сина відповідачки в акті не зазначається. Лише вказується, що загальний матеріальний стан задовільний та гр. ОСОБА_5, не заперечує проти проживання в квартирі сина відповідачки – ОСОБА_2.

         Тому суд не може зробити висновок про те, що відповідачка житлом  забезпечена і у неї є якесь право на квартиру в якій вона проживає, так як шлюб з гр. ОСОБА_5, вона не укладала, немає відомостей про те, що дана квартира належить ОСОБА_5 Протягом тривалого часу вона не була зареєстрована в даній квартирі, тому  в будь-який момент може бути виселена з даного житла. Згідно довідки КП  “Верхньодніпровське БТІ” відповідач ОСОБА_1, не має у власності домоволодінь, тобто житлом відповідачка не забезпечена ні для влансого проживання, ні для проживання дитинЗ.

      Згідно поданої до суду характеристики ОСОБА_1, на території зарічанської сільської ради не проживає. Має сина ОСОБА_2, який з матір”ю не проживає та знаходиться під опікою. Стосунки з дитиною не підтримує, матеріально не допомагає, участі у вихованні дитини не приймає.

         Суд не вважає за доцільне з”ясовувати думку дитини щодо позбавлення матері батьківських прав, так як  по-перше дитина за віком ще не може чітко висловити свою думку з цього приводу, а по-друге, відповідач протягом тривалого часу з моменту народження дитини не спілкувалась з дитиною, тому на даний час дитина не знає, що відповідачка є її матір”ю, і повідомлення про це дитині в судовому засіданні та з”ясування її думки, може на думку суду призвести до виникнення психологічної травми у дитини.

    Постановою опікунської ради при виконкомі Зарічанської сільської  ради  від 24.02.2009 року надано згоду на позбавлення ОСОБА_1, батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина  - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. Рішенням виконавчого комітету Зарічанської  сільської ради № 4 від 27.02.2009 року затверджена постанова опікунської ради про згоду на позбавлення ОСОБА_1, батьківських прав стосовно їх неповнолітнього сина – ОСОБА_2  та поставлене відповідне клопотання перед судом

   Оцінюючи всі обставини справи та надані докази,  суд на даний час не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог та  вважає за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_1 батьківських прав стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_2, так як вона його вихованням протягом тривалого часу не займається, дитина навіть не знає, що вона є її матір”ю, після завершення лікування відповідачки від туберкульозу пройшло більше трьох років, але вона за весь цей час не намагалась встановити контакту з дитиною, не  надавала матеріальної допомоги на утримання дитини, навпаки  кошти, що виплачувались як допомога на  народжену дитину використовувала для власних потреб, написала відмову від батьківських прав на сина.

         Вирішуючи питання про стягнення аліментів, суд вважає що з відповідачки повинні бути стягнені аліменти на утримання дитини на користь опікуна ОСОБА_4, так як

відповідно до п. 2 ст. 166 СК України, особа позбавлена батьківських прав не позбавляється обов”язку щодо утримання дитини.

             Визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача суд враховує матеріальне положення відповідачки, наявність на її утриманні ще однієї малолітньої дитини, стан здоров”я відповідачки, тому вважає, що з відповідачки підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/8 частини всіх видів її заробітку (прибутку)

    Відповідно до ст. 81 ЦПК України з ОСОБА_1, підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50 коп.

      Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 59 грн. 50 коп.

       На основі ст. 164 - 166, 180,182, 184 СК України,  керуючись ст. 10, 60,81, 88, 212 ЦПК України. суд,-

                                                    ВИРІШИВ:

    Позбавити батьківських прав ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження по відношенню до  їх малолітнього  сина – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2  року народження.

   Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,  аліменти  на утримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження на користь опікуна ОСОБА_4 в розмірі 1/8 частини всіх видів її заробітку ( прибутку), щомісячно. Починаючи стягнення з 20.05. 2009 року і до повноліття дитини.

       Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 59 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7 грн. 50коп.

   Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення шляхом подачі заяви  про його оскарження до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви через Верхньодніпровський районний суд. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення суду.

 Головуючий