ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року Справа № 910/18656/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.

суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі)

за участю представників:

від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

від відповідача:Черей О.В. дов. від 21.09.2015р.

від 3-ї особи не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

на рішення та на постановуГосподарського суду міста Києва від 20.11.2014 Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015

у справі№ 910/18656/14 Господарського суду міста Києва

за позовомПублічного акціонерного товариства "Мостобуд"

доПублічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальність "Глоінвест"

провизнання поруки припиненою

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання припиненою поруки на підставі договору поруки № 393-П/11 від 08.09.2011, укладеного в забезпечення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" основного зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії № 128/11 від 08.09.2011.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на внесення до договору про відкриття кредитної лінії № 128/11 від 08.09.2011 ряду змін шляхом укладення між ПАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Глоінвест" додаткових угод до вказаного договору без згоди ПАТ "Мостобуд", які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, що, на думку позивача є підставою для визнання поруки припиненою згідно з частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.11.2014 у справі №910/18656/14 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду України від 23.04.2015 (колегія суддів: головуючий Буравльов С.І., судді Андрієнко В.В., Шапран В.В.), в позові відмовлено повністю.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 204, 526, 559, 610, 627, 629 Цивільного кодексу України та мотивовані відсутністю правових та фактичних підстав для визнання поруки ПАТ "Мостобуд" за договором поруки № 393-П/11 від 08.09.2011 такою, що припинена.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 20.11.2014 та постановою Київського апеляційного господарського суду України від 23.04.2015, ПАТ "Мостобуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу № 910/18656/14 на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів частини 1 статті 559, статті 598, частини 1 статті 654 Цивільного кодексу України, а також статей 35, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник стверджує про припинення поруки внаслідок збільшення обсягу відповідальності поручителя, оскільки зміни, внесені додатковими угодами № 1 від 08.09.2011 та № 3 від 05.12.2011 до договору про відкриття кредитної лінії № 128/11 від 08.09.2011, якими була встановлена додаткова відповідальність для поручителя, відбулися без згоди останнього. Разом з тим скаржник наголошує на пункті 5.8 договору поруки № 393-П/11 від 08.09.2011, яким сторони передбачили письмове погодження будь-яких змін, що стосуються вказаного договору, яких в даному випадку не відбулось.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.09.2015 у зв'язку з поданими клопотаннями позивача та третьої особи розгляд касаційної скарги ПАТ "Мостобуд" було відкладено на 28.09.2015.

В судове засідання 28.09.2015 представники позивача та третьої особи повторно не з'явились у судове засідання, натомість надіслали клопотання про відкладення розгляду справи, які були відхилені колегією суддів, як необґрунтовані.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 08.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії № 128/11 (кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору банк відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію у національній валюті та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором, а останній зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у пункту 1.5 цього договору, своєчасно та в повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором.

Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору строк дії кредитної лінії закінчується 06.09.2016.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що належне виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується, зокрема, порукою Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на повну суму зобов'язань позичальника на строк дії цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 кредитного договору засоби забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань, передбачені пунктом 2.1 цього договору, оформлюються окремими документами, що укладаються одночасно з цим договором або після його укладення та іменуються надалі "Документи забезпечення".

Так 08.09.2011 в забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання за вказаним кредитним договором між Публічним акціонерним товариством "Мостобуд" (поручитель) та Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк" укладено договір поруки № 392-П/11.

У відповідності до пункту 2.1 договору поруки поручитель поручається за виконання боржником наступних обов'язків, що виникли на підставі основного договору (кредитного договору) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:

- обов'язок повернути банку наданий згідно з кредитним договором кредит шляхом повернення кожного траншу частинами у строки та згідно з графіком, що визначений в кредитному договорі або додатковій угоді на підставі якої цей транш наданий, при цьому кінцевий строк повернення кожного з траншів не може перевищувати строк дії кредитної лінії;

- обов'язок сплачувати банку проценти за користування кредитом, наданим за кредитною лінією в розмірі 16,5% річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни кредитного договору, у строки, визначені в основному договорі.

- обов'язок сплачувати банку комісію у строки і розмірі, визначені в кредитному договорі;

- обов'язок, у випадках передбачених кредитними договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати), повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору.

- обов'язок сплачувати банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Судами встановлено, що в подальшому між банком та позичальником вносилися зміни до договору про відкриття кредитної лінії № 128/11 від 08.09.2011 шляхом укладання додаткових угод до нього.

Так, додатковою угодою № 1 від 08.09.2011 до кредитного договору внесено зміни до пункту 11.6 кредитного договору, який надає банку право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ними і виконання усіх інших зобов'язань позичальника за кредитним договором у строк не пізніше 10 календарних днів з дати направлення позичальнику відповідної вимоги, який було доповнено абзацом, що встановлює додаткову підставу для зазначеної вимоги банку: у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником будь-якого з обов'язків, передбачених пунктом 8.13 кредитного договору.

Додатковою угодою № 3 від 05.12.2011 до кредитного договору було доповнено статтю 8 кредитного договору пунктом 8.14, відповідно до якого позичальник зобов'язаний після прийняття об'єкта в експлуатацію щоквартально, в строк до 25-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати банку виписки про надходження коштів за звітний квартал по всім відкритим рахункам в інших банках.

Згідно з пунктом 11.2 додаткової угоди № 3 за кожний випадок дострокового повернення кредиту або траншу або частини кредиту без згоди банку позичальник зобов'язується сплатити банку штраф у розмірі 3% річних від суми достроково поверненого кредиту або траншу, або частини кредиту, розрахованих за період від дати дострокового повернення кредиту або траншу до дати повернення кредиту, встановленої в цьому договорі та додатковій угоді про надання траншу; за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання умов пунктів 8.10 та/або 8.11 та/або 8.14 цього договору у розмірі 10 000 грн.

Предмет позову у даній справі становить вимога про визнання поруки ПАТ "Мостобуд" перед ПАТ "Альфа-Банк" такою, що припинена на підставі частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, оскільки внаслідок укладення між банком та позичальником додаткових угод № 1 від 08.09.2011 та № 3 від 05.12.2011 про внесення змін до кредитного договору збільшився обсяг відповідальності поручителя без згоди останнього.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ "Мостобуд" з огляду на наступне.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В силу приписів частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призвели або можуть призвести збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди на це. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі підвищення розміру процентів, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами, установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.

Отже, підставою для припинення поруки є сукупність двох умов, а саме: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання та збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок таких змін. При цьому порука припиняється лише тоді, коли поручитель не надав згоди на зміну основного зобов'язання. Відповідно, порука не припиняється, якщо на зміну умов основного зобов'язання поручитель надав свою згоду. Така згода не обов'язково повинна бути письмовою. Допустимою є попередня згода поручителя на зміну умов основного договору, в тому числі виражена в договорі поруки. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином до предмету доказування у даній справі входить встановлення факту відсутності згоди поручителя на збільшення обсягу відповідальності поручителя, пов'язану зі встановленням додаткової відповідальності для позичальника внаслідок порушення останнім зобов'язань та дострокового повернення кредиту у вигляді штрафу в розмірі 10 000 грн. за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання умов пунктів 8.10 та/або 8.11 та/або 8.14 договору про відкриття кредитної лінії № 128/11 від 08.09.2011, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, укладаючи договір поруки № 392-П/11 від 08.09.2011, поручитель - ПАТ "Мостобуд" надав згоду на будь-які зміни обсягу відповідальності позичальника за договором про відкриття кредитної лінії № 128/11 від 08.09.2011.

Так, пунктом 5.4 договору поруки сторони передбачили, що поручитель надає свою згоду на будь-які зміни обсягу відповідальності позичальника за кредитним договором, в тому числі такі, внаслідок яких відбудеться збільшення обсягу відповідальності поручителя за договором поруки, зокрема, але не виключно, будь-які зміни кредитного договору, внаслідок яких збільшується ліміт кредитної лінії, що надається позичальникові, строк користування кредитом/частиною або розмір процентів за користування кредитом або комісійних винагород або неустойки (пені, штрафів) або будь-яких інших платежів, які позичальник, згідно з кредитним договором повинен сплачувати банку та за виконання яких поручитель поручається, згідно з договором поруки і погоджується з тим, що такі зміни не є підставою для припинення встановленої цим договором поруки, і встановлена цим договором порука залишається чинною протягом строку, встановленого пунктом 5.3 цього договору, а поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник з урахуванням будь-яких майбутніх змін обсягу відповідальності боржника за основним договором. Дана згода поручителя є безумовною, безвідкличною і не обмежена строком дії.

Тобто, вказаним пунктом договору поруки сторони заздалегідь погодили можливість зміни умов кредитного договору в майбутньому.

Зазначена умова договору є результатом домовленості сторін, які вільні у визначені зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відтак, враховуючи, що згідно умов договору поруки № 392-П/11 від 08.09.2011 ПАТ "Мостобуд", як поручитель, надало згоду на будь-які зміни обсягу його відповідальності, при цьому погодившись з тим, що такі зміни не є підставою для припинення поруки, встановленої вказаним договором, вбачається, що в даному випадку відсутні правові та фактичні підстави для припинення поруки внаслідок внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 128/11 від 08.09.2011, що призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Посилання ПАТ "Мостобуд" на пункт 5.8 договору поруки № 392-П/11 від 08.09.2011, положення якого, на думку скаржника, безпідставно не були взяті до уваги судами першої та апеляційної інстанцій під час вирішення даного спору по суті, судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, відповідно до пункту 5.8 договору поруки сторони домовились, що будь-які повідомлення, попередження, згоди та інший обмін інформацією між сторонами, що стосуються цього договору, незалежно від того, передбачені вони цим договором або ні, мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і направлені іншій стороні на її поштову адресу рекомендованим або цінним листом (телеграмою) або доведені до відома іншої сторони кур'єром під розписку.

Вбачається, що вказаним пунктом договору поруки сторони погодили саме спосіб та порядок обміну інформацією, що стосується укладеного договору поруки. При цьому ПАТ "Мостобуд" помилково тлумачить пункт 5.8 договору поруки, вважаючи, що сторони вказаного договору зобов'язані були окремо у письмовій формі погоджувати зміни до договору про відкриття кредитної лінії № 128/11 від 08.09.2011., оскільки положення вказаного пункту не спростовують та не відміняють попередні домовленості сторін, встановлені пунктом 5.4 цього договору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.02.2014 у справі №910/21926/13, яке набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Мостобуд" про визнання недійсними положень пункту 5.4 договору поруки №392-П/11 від 08.09.2011 та визнання поруки за вказаним договором припиненою.

Таким чином пункт 5.4 договору поруки є чинною умовою цього договору, укладеного між ПАТ "Мостобуд" та ПАТ "Альфа-Банк", з урахуванням передбаченої статтею 627 Цивільного кодексу України свободи договору, та є обов'язковим для сторін .

Отже, наведені обставини спростовують викладені у касаційній скарзі доводи позивача про припинення поруки через відсутність згоди ПАТ "Мостобуд", як поручителя, на збільшення обсягу його відповідальності, пов'язаної зі встановленням додаткової відповідальності для позичальника - ТОВ "Глоінвест" внаслідок порушення останнім зобов'язань щодо повернення кредиту, та свідчать про фактичне надання поручителем згоди на зміни обсягу відповідальності позичальника за кредитним договором при підписанні поручителем договору поруки.

З огляду на викладене та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені ПАТ "Мостобуд" у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 20.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду України від 23.04.2015 у справі № 910/18656/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова