23.11.10 ,
Апеляційний суд Херсонської області
м. Херсон, вул. 295 Херсонської стрілецької дивізії, 1а, 73000, (0552) 45-47-78
Справа №11а – 1504/2010 Головуючий в 1-й інстанції: Марків Т.А.
Категорія ч.1 ст.125 КК України Доповідач: Пляс М.Г.
УХВАЛА
іменем України
23 листопада 2010 года м.Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Гришицького А.А.
Суддів Післєгіної Л.М., Пляса М.Г.,
з участю потерпілої ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 01 вересня 2010 року, -
встановила:
Цим вироком:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий, засуджений за ч.1 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 600 гривень.
Запобіжний захід не обирався.
Постановлено стягнути із засудженого на користь ОСОБА_1 168,88грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди та 600 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 768,88 гривень.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 07 травня 1 2009 року в денний час по вул.Крупської в смт. Любимівка Каховського району Херсонської області в ході сварки, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин, він умисно наніс удар кулаком по обличчю ОСОБА_1, чим завдав їй легкі тілесні ушкодження.
У своїй апеляції засуджений ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції не з”ясував та не дослідив фактичні обставини справи, належним чином не перевірив наявність причинного зв’язку між діями та наслідками, послався у вироку на неналежні та неправдиві докази з боку потерпілої. Вважає, що в його діях відсутній склад злочину, оскільки під час сварки, яку спровокувала ОСОБА_1, остання почала
ображати його, ламати огорожу та кидати в нього кусками цеглин, вдарила його в обличчя. Тоді він, захищаючись, поперед себе витягнув руки, і об одну із них ОСОБА_1 вдарилась. Таким чином, його дії були пов’язані з необхідною обороною від посягань ОСОБА_1, і при цьому він не наносив їй удару. У зв’язку з допущеними судом істотними порушеннями кримінально-процесуального законодавства просить скасувати вирок суду та повернути справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
Потерпілою вирок не оскаржується.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, потерпілої ОСОБА_1, яка заперечувала проти задоволення апеляції засудженого, останнє слово засудженого, в якому він просив скасувати вирок та повернути справу на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи і довог апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 в умисному заподіянії легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 за обставин, встановлених судом та викладених у вироку, підтверджується сукупністю доказів, які досліджені у судовому засіданні.
У судовому засіданні ОСОБА_2 заперечував факт умисного заподіяння ним легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_1 і стверджував про те, що ОСОБА_1 сама вчинила сварку, висловлювалася в його адресу грубою лайкою, кидала каміння, вдарила рукою в обличчя. Він був змушений захищатися від неї, і виставив поперед себе руку, і вона сама вдарилась об кулак його руки.
Однак, ці заперечення засудженого проти обвинувачення були предметом перевірки у судовому засіданні і спростовуються наступними доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні показала, що 07 травня 2009 року приблизно 16.00 години вона разом із онукою - ОСОБА_3 випасала гусей біля складу, який перебуває в її власності і розташований поруч з будинком ОСОБА_2 по вулиці Крупської в смт. Любимівка. З приводу даного складу між нею та підсудним постійно виникають сварки. Онука на деякий час відлучилася, а вона побачила ОСОБА_2 та почала тікати. Останній догнав її, вдарив у лице кулаком, внаслідок чого вона втратила свідомість. Коли повернулась онука, то покликала її сина, і той відвіз її у лікарню, в якій вона перебувала на стаціонарному лікуванні 6 днів.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що 07 травня 2009 року вдень вона разом з бабою ОСОБА_1 пасла гусей біля складу по вул. Крупської в смт, Любимівка. Після того, як вона віднесла додому траву і повернулась до складу, бабуся була в розбитих окулярах і з кров'ю на обличчі. Хто побив ОСОБА_1, вона не бачила.
Свідок ОСОБА_4, яка є дружиною ОСОБА_2, в судовому засіданні показала, що ОСОБА_1 прибрала огорожу, лаялась, кинула в чоловіка каміння і почала тікати, а чоловік побіг за нею. Коли ОСОБА_1 зупинилась та намагалась вдарити її чоловіка, він, не маючи умислу заподіяти потерпілій ушкоджень, спереду себе виставив руку, об яку потерпіла вдарилась обличчям.
Відповідно до висновку акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 120/к від 13.05.2009р. у ОСОБА_1 виявлені просторі синці на обличчі ліворуч, які належать до легких тілесних ушкоджень. Вони заподіяні 07 травня 2009 року при ударі по обличчю тупим предметом, можливо кулаком (а.с. 86).
Такий висновок узгоджується з показаннями потерпілої про те, що ОСОБА_2 умисно заподіяв їй легкі тілесні ушкодження, і спростовує доводи засудженого про те, що потерпіла сама вдарилася об кулак його руки.
Згідно повідомлення Каховської ЦРЛ ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні Каховської ЦРЛ з 07 травня 2009 року по 12 травня 2009 року з діагнозом: забиття м'яких тканин обличчя, астмо-вегетативний синдром, неврастенічний синдром, артеріальна гіпертензія (а.с. 80-81).
При таких обставинах, у суду першої інстанції не було підстав піддавати сумніву достовірність свідчень потерпілої.
Таким чином, твердження засудженого ОСОБА_2 про те, що в його діях відсутній склад злочину, оскільки він діяв в стані необхідної оборони, і при цьому не наносив потерпілій удару, спростовуються наведеними вище доказами, у тому числі, показаннями його дружини ОСОБА_4, яка підтвердила показання потерпілої в тій частині, що коли остання почала тікати, то ОСОБА_2 побіг за нею, тобто фактично не перебував у стані необхідної оборони.
При цьому, суд обґрунтовано не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_4 про відсутність в її чоловіка ОСОБА_2 умислу на спричинення тілесних
ушкоджень потерпілій, оскільки ставлення ОСОБА_2 до вчинюваних ним дій не може бути достовірно відомим свідку.
На підставі наведеного, всебічно і повно з”ясувавши обставини справи, давши належну оцінку зібраним у справі і дослідженим у судовому засіданні доказам у їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст.125 КК України.
Посилання засудженого в апеляції на те, суд першої інстанції не з”ясував та не дослідив фактичні обставини справи, належним чином не перевірив наявність причинного зв’язку між діями та наслідками, послався у вироку на неналежні та неправдиві докази з боку потерпілої, є безпідставними, оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи.
Покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, і даних про його особу, а саме, пенсійного віку, сімейного стану, позитивної характеристики, яке, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи судом першої інстанції, в тому числі і тих, на які є посилання в апеляції, які б істотно вплинули на правильність постановленого у справі вироку і були безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, в порядку ст.365 КПК України вирок суду в частині призначення покарання необхідно змінити з наступних підстав.
Так, призначивши ОСОБА_2 покарання у вигляді штрафу у розмірі 600 гривень, суд першої інстанції неправильно застосував кримінальний закон. Відповідно до змісту ст.53 КК України штраф - це грошове стягнення, розмір якого визначається судом в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. Частина 1 статті 125 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, розмір грошового стягнення повинен дорівнювати відповідному цілому числу неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У зв’язку з цим, розмір призначеного ОСОБА_2 штрафу необхідно зменшити до найближчої цілого числа неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто до 35, що становить 595 гривень.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
В порядку ст.365 КПК України вирок Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 01 вересня 2010 року відносно ОСОБА_2 змінити в частині призначеного покарання, зменшивши розмір штрафу до 595 гривень. В решті цей вирок залишити без зміни.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом: суддя підпис