Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2а/1007/4846/11, cправа № 2-а-4846/11

15.04.2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2011 року Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Радзівіл А.Г., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області про визнання неправомірною відмову щодо проведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії як інваліду війни, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області про визнання неправомірною відмову щодо проведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії як інваліду війни, зобов’язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як інваліду війни у відповідності до ст. 13 ЗУ ’’Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, яка повинна становити 350 % від мінімальної пенсії за віком в період з 01 жовтня 2010 року.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що вважає вказані позовні вимоги безпідставними, оскільки позивач перебуває на обліку в управлінні та одержує підвищення і інваліду війни з 11 серпня 2010 року.

Відповідно ч.4 ст. 13 ЗУ ’’Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується: інвалідам 1 групи - у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 2 групи - 40 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, 3 група - 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач зазначає, що ст. 13 ЗУ ’’Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у редакції, що була чинною до 01 січня 2006 року передбачала підвищення пенсії за вислугу років.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач має статус є інваліда війни, що не заперечується відповідачем, у зв’язку із чим має право на пільги, встановлені законодавством України, зокрема, Законом України ’’Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено у п. 27 ч. 4 ст. 13 Закону України ’’Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції, що діяла до 01.01.2006 року, інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

Суд також зазначає, що згідно ст. 13 Закону України ’’Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, під час визначення розміру пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги за основу їх

нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України ’’Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України ’’Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від розміру

прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначити пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили

працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його

встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14. Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону «Про прожитковий мінімум» передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Разом з тим, відповідно до внесених змін від 05.10.2005 року, які набрали чинності 01.01.2006 року, ст. 13 Закону України ’’Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” встановила, що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - ЗО процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 ріг та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року щодо внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно із ч. 1 ст. 147, ч. 2 ст. 152 Конституції України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

В рішенні Конституційного суду України від 10.11.2005 року № 8-рп/2005 року Конституційний Суд України зазначив, що права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою громадяни на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішенні Конституційного суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається ( рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 року, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004 року).

Отже, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати підвищення до пенсії як інваліду війни позивачу є протиправними, тому позивач має право на доплату до пенсії як інвалід війни II групи в розмірі 350 процентів мінімальної пенсії за віком з 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 21, 46, 55, 124 Конституції України. ст.13 ЗУ ’’Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, ст.ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України у м. Броварах Київської області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1 в розмірі 350 % від мінімальної пенсії за віком починаючи з 01 жовтня 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області здійснити перерахунок пенсії із розрахунку 350% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.4 ст. 13 ЗУ ’’Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ОСОБА_1 з урахуванням проведених виплат, та провести відповідні виплати з 01 жовтня 2010 року.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Копію постанови направити сторонам для відома.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя А.Г.Радзівіл