ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2006 Справа № А17/28
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді – Кузнецевої І.Л.
суддів –Тищик І.В.- доповідач, Чимбар Л.О.
при секретарі – Врона С.В.
за участю представників
позивача: Меркулова Т.П.
відповідача: Краснікова Ю.О., Григор”єва Л.Ф.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Січеслав”, м. Павлоград Дніпропетровської області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.06 року у справі № А17/28
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Січеслав”, м. Павлоград Дніпропетровської області
до Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Павлоград Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.06 року у? справі № А17/28 (суддя Стрелець Т.Г.) в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податков?ого повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ від 15.02.05р №0000342342/0 про визначення податкового зобов’язання підприємства з податку на додану вартість у розмірі 12809,70 грн. відмовлено.
Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про правомірність донарахування податкових зобов’язань підприємству, оскільки позивачем не доведено правомірність і законність взаємозаліку, проведеного між ТОВ „Січеслав” та ТОВ „Ватра”; в порушення п.4.5 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” підприємством до складу податкових зобов’язань не віднесено ПДВ в розмірі 1702,54 грн. у зв’язку з визнанням безнадійною кредиторської заборгованості ТОВ „Січеслав” перед ТОВ „Оріана” в сумі 10125 грн., термін позовної давності по якій минув.
Не погоджу?ючись з постановою суду, позивач –ТОВ „Січеслав”, звернувся з апеляційною с?каргою, у якій просить скасува?ти постанову господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
При цьому скаржник посилається на те, що:
- у своїй діяльності ТОВ „Січеслав” використовує комп’ютерну техніку і має право включати до складу валових витрат вартість придбання такої техніки; оскільки комп’ютерна техніка знаходилася на обліку в ТОВ „Січеслав”, то позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 822,11 грн. по списанню комплектуючих до комп’ютера;
- наявність заборгованості позивача перед ТОВ „Ватра” підтверджується листом останнього, який, на думку скаржника, є належним доказом у справі і свідчить про правомірність проведеного між підприємствами взаємозаліку;
- підприємством надані належні та допустимі докази щодо правомірності включення в податкові зобов’язання суми ПДВ 1702,54 грн. по операції з ТОВ „Оріана” в І кварталі 2002р.
Відповідач у запереченнях на апеляційну скаргу вважає доводи, викладені у апеляційній скарзі, необґрунтованими, висновки господарського суду правомірними та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 19.07.2006р.
У судовому засіданні 19.07.2006р. проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
15.02.2005р. Західно-Донбаською об’єднаною державною податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000342342/0, відповідно до якого товариству з обмеженою відповідальністю „Січеслав” було визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 12809,70 грн., у тому числі: основний платіж у розмірі 7844,25грн. і штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4965,45грн.
Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення явився акт планової комплексної документальної перевірки підприємства від 11.02.2005р. №46-23/1-24226192.
Проведеною перевіркою було встановлено, що:
- підприємством по актам списання товарно-матеріальних цінностей були списані цінності на суму 4010,56 грн. („нерозшифрована сума”), використані на цілі не пов’язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва, при цьому не відкориговано податковий кредит на суму ПДВ з вартості списаних основних фондів, чим занижено ПДВ за січень 2002р. на суму 822,11 грн.;
- до складу податкових зобов’язань не віднесено податок на додану вартість в розмірі 7022,14 грн. у зв’язку з визнанням безнадійною кредиторської заборгованості ТОВ „Січеслав” перед ВАТ „Оріана” в сумі 10215,24 грн. та перед ТОВ „Ватра” в сумі 31918,0 грн., термін давності по якій минув.
Як убачається з матеріалів справи, в підтвердження правомірності відображення в бухгалтерському та податковому обліку спірних сум позивачем надавалися витяги з головної книги, з книги обліку придбання, з журналів-ордерів, аналітичні відомості, акти, листи, пояснення тощо.
Однак, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій в силу п. 1 ч. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” являються первинні документи, фіксуючі факти здійснення господарських операцій. Тобто, будь-який запис у головній книзі, книзі обліку придбання, журналі-ордері повинен підтверджуватися відповідними видатковими, розрахунковими, платіжними документами.
При цьому первинні документи, що фіксують факт виконання господарських операцій і являються підставою для бухгалтерських і податкових записів (відповідно до Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, з вказанням строків зберігання документів”, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України за № 41 від 20.07.1998р., зареєстрованого в Мінюсті України 17.09.1998р. за № 576/3016) повинні зберігатись на підприємстві 3 роки при умові завершення перевірки державними податковими органами з питання дотримання вимог податкового законодавства (п.1.12).
Відповідно до ч. 4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Жодного первинного документу за будь-якою зі спірних операцій скаржником у судове засідання надано не було. Відсутність первинних документів представник підприємства пояснив знищенням останніх в зв’язку з закінченням терміну зберігання. Вказане твердження не може бути прийнято колегією суддів, оскільки відповідно до чинного законодавства первинні документи повинні зберігатися до завершення перевірки державними податковими органами з питання дотримання вимог податкового законодавства.
Так, в січні 2002р. підприємством ТОВ „Січеслав” провело списання товарно-матеріальних цінностей (основних засобів) на суму 4010,56 грн., не здійснивши розшифровки списаної суми; вартість списаних матеріальних цінностей віднесено до складу валових витрат.
В судовому засіданні представник підприємства пояснив, що під записом „нерозшифрована” сума слід розуміти комплектуючі до комп’ютеру (материнська плата, відео плата, АЗУ, вінчестер, мультікарта, блок живлення, дисковод), надавши у якості доказу акт ліквідації основних засобів та пояснювальну записку керівника підприємства.
Відповідно до ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовими витратами виробництва та обігу являється сума будь-яких витрат платнику податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податків для їх використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5);
не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними, іншими документами, обов’язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку ( пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5).
У відповідності з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Оскільки твердження позивача про списання комплектуючих до комп’ютерної техніки, що використовувалася у господарській діяльності підприємства, належними доказами не доведено, господарський суд правомірно дійшов висновку про те, що позивач мав відкоригувати податковий кредит з вартості списаних основних фондів на суму 822,11 грн.
Заборгованість платника перед іншою юридичною особою, що залишається нестягнутою після закінчення строку позовної давності відповідно до п. 1.22 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вважається безповоротною фінансовою допомогою.
Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про те, що суми кредиторської заборгованості підприємства перед ТОВ „Ватра” та ТОВ „Оріана”, термін позовної давності по яким минув, позивач повинен був віднести до складу валового доходу І кварталу 2002р. у якості безповоротної фінансової допомоги.
Враховуючи збільшення валових доходів у І кварталі 2002р. за рахунок сум безповоротної фінансової допомоги, позивачу відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” належало здійснити коригування податкових зобов’язань з ПДВ, виходячи з суми простроченої кредиторської заборгованості.
Відповідне коригування позивачем не здійснювалося.
За викладених обставин висновок відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість у січні 2002 року на 7022,14 грн. є правомірним.
Надані позивачем документи (головні книги, відомості рахунків, листи, пояснення тощо) обґрунтовано не прийняті до уваги господарським судом, оскільки останні не являються первинними документами в розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”; не містять конкретних даних щодо здійснення позивачем витрат, що відносяться до складу валових витрат; не являються доказами наявності дебіторської заборгованості ТОВ „Ватра” та здійснення операцій взаємозаліку по цій заборгованості, внаслідок чого правомірно не прийняті господарським судом у якості належних доказів у справі.
З огляду на відповідність висновків, викладених у постанові суду, обставинам справи та чинному законодавству колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог позивача щодо скасування постанови господарського суду. Доводи позивача не приймаються колегією суддів в силу викладеного.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 160,196, 198, 200, 205-206 КАС України, суд
УХВАЛИВ :
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.06 року у справі № А17/28 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Січеслав”- без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л.Кузнецова
Судді: І.В.Тищик
Л.О.Чимбар