ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.02.07 р.                                                                               Справа № 14/178                               

Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.О. Тимошенко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом   торгово-промислової транснаціональної корпорації „Кераміст” м. Запоріжжя

до відповідача закритого акціонерного товариства  „Сталеливарна компанія”  м. Амвросіївка Донецької області  

про стягнення    307704грн.98коп.

За участю:

представників  сторін:

від позивача:  Кулакова Н.В. – представник (довіреність №  б/н від 19.01.2007);

від відповідача: не з’явився

          

Позивач - торгівельно-промислова корпорація “Кераміст” м. Запоріжжя звернувся до господарського суду з позовом до закритого акціонерного товариства “Сталеливарна компанія” м. Амвросіївка Донецької області  про стягнення заборгованості за договором поставки  в сумі 307704грн.98коп.

     В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 123/К від 02.08.2005р. та специфікації до нього, видаткові накладні,  банківські виписки в підтвердження часткової оплати суми заборгованості, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, акт здачі-прийняття робіт № К-00000708 від 24.11.2005, накладні на повернення.

03.07.2006 відповідач через канцелярію господарського суду подав відзив на позовну заяву, в якому просить в позові відмовити, посилаючись на те, що між сторонами не існувало договірних правовідносин.

Ухвалою від 19.07.2006 господарський суд зупинив провадження по справі № 14/178 та справу направив прокурору Амвросіївського району Донецької області для проведення перевірки, порушення кримінальної справи, організації досудового слідства, виявлення винних осіб та притягнення їх до кримінальної відповідальності

Не погодившись з ухвалою суду про зупинення провадження по справі від 19.07.2006,  торгівельно-промислова транснаціональна корпорація „Кераміст”  м. Запоріжжя звернулася  до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду від 19.07.2006 та справу скерувати до господарського суду для розгляду по суті.

Постановою від 13.11.2006 по справі № 14/178 Вищий господарський суд України касаційну скаргу торгівельно-промислової транснаціональної корпорації „Кераміст”  задовольнив, ухвалу господарського суду від  19.07.2006 по справі № 14/178 скасував, справу передав до господарського суду Донецької області на розгляд по суті.

06.12.2006р. справа № 14/178 надійшла до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 06.12.2006 суд (суддя Бойко І.А.) прийняв справу № 14/178 до свого провадження та розгляд справи призначив на 18.01.2007.

18.01.2007 відповідач через канцелярію суду надав пояснення по постанові Вищого господарського суду України від 13.11.2006.

Позивач направив до суду пояснення (вих. № 453/юр від 12.01.2007р.), в яких  зазначив наступне. Стосовно осіб, що підписували документи від імені позивача, то:

-          договір  № 123/К від 02.08.2005р. від імені позивача підписав виконавчий директор – Тарикін Ю.О., який діяв на підставі довіреності;

-          специфікації до даного договору підписувались виконавчим директором Тарикіним Ю.О., комерційним директором Горенштейном І.О. та бухгалтером Даньковою І.О.

З зазначених осіб право на підписання договорів, угод та доповнень мав лише Тарикін Ю.О. Комерційний директор Горенштейн І.О. та бухгалтер Данькова І.О. діяли з перевищенням повноважень, але їх дії були схвалені у наступному керівництвом, про що свідчить відпуск продукції відповідачу, прийняття оплат за відвантажену продукцію і сам факт подання позову про стягнення боргу. Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин  вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. У будь-якому випадку  відповідачу було поставлено товарно-матеріальні цінності згідно до договору, що підтверджується видатковими накладними. З боку відповідача продукцію прийнято особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме: завідуючим складом Бурак В.О., а також в декількох випадках іншою повноважною особою. Відповідач не довів, що його представник Бурак В.О. діяла незаконно, і що продукція не була отримана ТОВ „Сталеливарна компанія”. Часткова оплата боргу в сумі 240000грн.00коп. є підтвердженням наявності між позивачем та відповідачем договірних відношень по факту поставки товарно-матеріальних цінностей.   Разом з вказаними поясненнями позивачем надано копії наказів № 69-к від 17.11.1997р., № 52-К від 01.08.2005р., № 90-К від 31.12.2005р., копію заяви Данькової І.О. від 17.11.1997р., заяву Тарикіна Ю.О. від 17.06.1998р., заяву Горенштейна І.О. від 01.08.2005  та копії паспортів даних осіб.

Вказані документи судом розглянуті та долучені до матеріалів справи.

01.02.2007 позивач через канцелярію господарського суду надав заперечення на відзив відповідача та додаткові пояснення по справі, в яких зазначив:

- стосовно умов договору, то Сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору, договір був укладений, його зміст вимогам законодавства не суперечить, сторонами здійснювались фактичні дії щодо його виконання й підстави вважати його неукладеним відсутні;

-  стосовно підтвердження договірних правовідносин -  поставка продукції  відповідачу здійснювалась  відповідно до специфікацій до договору, приймалася відповідачем на підставі довіреностей та підтверджується належним чином оформленими обома сторонами договору видатковими накладними. Асортимент,   кількість та ціна продукції, зазначені в накладних, повністю  відповідають специфікаціям. Також, відповідачем здійснена часткова оплата поставленої продукції. У видаткових накладних, довіреностях, рахунках, банківські виписках вказано, що продукція поставляється, приймається  та сплачується на підставі договору № 123/К від 02.08.2005.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

В обґрунтування позовних вимог торгово-промислова транснаціональна корпорація „Кераміст” посилається на укладений 02.08.2005 між торгово-промисловою транснаціональною корпорацією „Кераміст” (Постачальник) та  закритим акціонерним товариством „Сталеливарна компанія” (Покупець) договір поставки продукції  № 123/К від 02.08.2005.  В преамбулі даного договору зазначено, що торгово-промислова транснаціональна корпорація „Кераміст” виступає від імені генерального директора Зусмановича Д.М., який діє на підставі Статуту підприємства. Сам же договір поставки продукції, як зазначив позивач в своїх поясненнях (вих. № 453/юр від 12.01.2007), підписав виконавчий директор Тарикін Ю.О., що діяв на підставі довіреності.

Частина 2 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачає, правочин вважається здійсненою в письмовій формі, якщо вона підписана його стороною (сторонами). Правочин, здійснений юридичною особою, підписується особами, уповноваженими на це його засновницькими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та засвідчується печаткою.

          В коментарі до ст. 205 Цивільного кодексу України зазначено,  в простій письмовій формі правочин  можливо здійснити як шляхом укладення єдиного документу (договору і т.п.), підписаного особами, що приймали участь в правочині, так і шляхом обміну листами, телеграмами, підписаними особами, які їх направляють.

          Як вбачається з договору поставки продукції № 123/К від  02.08.2005, особа, уповноважена на укладення договору та, відповідно, на його підписання, була зазначена в преамбулі цього договору, зокрема, це генеральний директор  Зусманович Д.М. Але в порушення вимог перелічених статей  Цивільного кодексу України, договір був підписаний іншою особою, що діяла на підставі довіреності, та не приймала участі в його укладенні, оскільки в преамбулі договору відсутнє посилання на виконавчого директора Тарикіна Ю.О.

          Пункт 1.1. договору № 123/К від 02.08.2005 встановлює, Постачальник зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, найменування, кількість та ціна якої, оговорюється сторонами в Специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору.

          В матеріалах справи міститься   специфікації № 1 від 02.08.2005, № 2  від 12.08.2005, № 3 від 15.08.2005, № 4 від 31.08.2005, № 5 від  31.08.2005, № 6 від 31.08.2005, № 7 від  20.09.2005,  № 8 від 23.09.2005, № 9 від 28.09.2005, № 10 від 04.10.2005, № 11 від 05.10.2005, № 12 від 10.10.2005, № 13 від 14.10.2005, № 14 від 24.10.2005, № 15від 31.10.2005, № 16 від 01.11.2005, № 17 від 14.11.2005, № 18 від 18.11.2005, № 19 від 22.11.2005, № 20 від 23.11.2005, № 21 від 23.11.2005,  № 23 від 02.12.2005, № 24 від 16.12.2005.

          Перелічені Специфікації підписані та скріплені печаткою обох Сторін.  З підписів, які стоять на цих специфікаціях, не можливо зробити висновок стосовно осіб, які їх підписали, та посад цих осіб.

          В пояснювальній записці виконавчого директора Тарикіна Ю.О. від 29.01.2007, яка міститься в матеріалах справи, вказано, що специфікації № № 3, 10, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 23 підписані Тарикіним Ю.О. за допомогою факсиміле.

          Інші Специфікації, як вказав позивач у своїх поясненнях (вих. № 453/юр від 12.01.2007), були підписані комерційним директором Горенштейном І.О. та бухгалтером Даньковою І.О., які  діяли з перевищенням повноважень, але їх дії були схвалені у наступному керівництвом, про що свідчить відпуск продукції відповідачу, прийняття оплат за відвантажену продукцію і сам факт подання позову про стягнення боргу.

          Позивач посилається на ст. 241 Цивільного кодексу України, згідно якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин  вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

          Як вказав позивач, дії комерційного директора Горенштейна І.О. та бухгалтера Данькової І.О. відносно підписання Специфікацій до договору в наступному були схвалені керівництвом.

          З цього приводу суд звертає увагу на наступне.

По-перше, відповідач наголошує на  неузгодженості ціни уповноваженими та те особами, а відповідно, на відсутність  договірних правовідносин.

По-друге, ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України закріплює, ціна в договорі встановлюється по узгодженості між сторонами. Коментар до цієї статті  говорить про те, що важливою умовою оплатних  договорів  є ціна.

В свою чергу, ст. 180 Господарського кодексу України називає істотні умови господарського договору.

Зокрема, ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлює, при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

          Відповідач вважає, що ціна сторонами не узгоджена, позивач наполягає на тому, що сторони дійшли згоди за всіма істотними умовами договору.

          З огляду на це, суд зазначає, що така істотна умова господарського договору, як ціна, повинна узгоджуватися  на рівні керівників підприємства, та оформлятися відповідно до приписів цивільного та господарського законодавства, щоб в подальшому  можливо було посилатися на такі документи, як на безперечні докази в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

          Таким чином, суд вважає, що Сторони не узгодили відповідно до вимог діючого законодавства таку істотну умову договору, як ціна.

          Окрім того, суд, уважно дослідивши та проаналізувавши Специфікації та  видаткові накладні, дійшов висновку про те,  що асортимент продукції, зазначений в Специфікаціях, відрізняється від асортименту продукції згідно видаткових накладних. Так, за видатковими накладними  поставлялися феромарганець, моделі плити дроб. 3450.01.111М, 3450.02.021М, 3450.02.011М, стержневі ящики та таке інше, а Специфікаціями поставка вказаної продукції не передбачена.

          Отже, за видатковими накладними поставлялася частина продукції, яка не передбачена специфікаціями, а відповідно, ціна на таку продукцію, не була узгоджена Сторонами за договором.  До того ж, позивач  в розрахунку поставок за договором № 123/К від 02.08.2005 вказав, що ціна на продукцію змінювалася у порівнянні з цінами, передбаченими в Специфікаціях.

Позивач з посиланням на Специфікації до договору поставки продукції № 123/К від 02.08.2005 на підставі видаткових накладних  просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі  307704грн.98коп. Але з огляду на неналежним чином оформлені Специфікації, видаткові накладні  неможливо дійти висновку про правомірність наявності боргу саме в сумі 307704грн.98коп.

Посилання  торгово-промислової транснаціональної корпорації „Кераміст” на часткове погашення відповідачем боргу в сумі 240000грн.00коп., що дає підставу вважати про прийняття відповідачем договору та специфікацій до нього до виконання, не має під собою вагомої підстави для обґрунтування вимог, оскільки з платежів відповідача не можливо прослідити за яку продукцію, на підставі яких видаткових накладних та рахунків-фактур, здійснювалися платежі.

Крім того, позивач  посилається на  те, що видаткові накладні оформлені  належним чином.

Дане твердження позивача можна спростувати тим, що видаткова накладна № К-00000450 від 31.08.2005 не підписана уповноваженим представником відповідача, а на видатковій накладній № К-00000402 від 12.08.2005  міститься підпис іншої особи, хоча довіреність серії ЯКС № 178113 від 12.08.2005 видана  на ім’я  Бурак В.О. При візуальному огляді підпису  Бурак В.О. на цій довіреності  та підпису на видатковій накладній № К-00000450 від 31.08.2005  суд дійшов висновку, що ці підписи відрізняються.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач в своїх вимогах посилається на договір № 123/К від 02.08.2005р. та специфікації до нього, видаткові накладні,  які оформлені неналежним чином, про що зазначено вище. Правильне оформлення документів стосовно передачі-приймання продукції є підставою в подальшому посилатися на такі документи, як на доказові засоби.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивач не довів суду та документально не підтвердив наявність боргу в сумі 307704грн.98коп.

          Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

          На підставі  вищенаведеного, згідно ст. ст. 205, 207, 241, 632  Цивільного кодексу України, ст.  180 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В :

           

          В позовних   вимогах торгівельно-промислової корпорації “Кераміст” м. Запоріжжя до закритого акціонерного товариства “Сталеливарна компанія” м. Амвросіївна Донецької області  про стягнення заборгованості за договором в сумі 307704грн.98коп. ВІДМОВИТИ.

           

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          

Суддя                                                                         Бойко І.А.                               

Вик. Тимошенко О.О.

Тел. 3056827

Надруковано 3 примірники:

1 прим.. –до справи;

1 прим.. – позивачу;

1 прим.. –відповідачу