ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 р. Справа № 69414/11

          Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                         Сапіги В.П.,

суддів:                                                    Хобор Р.Б., Попко Я.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області на постанову Шацького районного суду Волинської області від 31.01.2011р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

14.01.2011 р. позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області про зобов’язання його нарахувати і виплатити підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2010р. по 08.01.2011 року.

Ухвалою Шацького районного суду Волинської області від 18.01.2011р. позов ОСОБА_1 в частині вимог за період з 09.07.2010 року по 14.07.2011 року залишено без розгляду.

          Постановою Шацького районного суду Волинської області від 31.01.2011р. адміністративний позов задоволено. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 19.07.2010р. по 08.01.2011 р. включно з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, управління пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

У відповідності п. 3 ч. 1 до ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Суд апеляційної інстанції вважає підставними заявлені позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Окрім того у 2011 році до 23.07.2011 року положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не були зупинені чи обмежені іншими нормативно-правовими актами України.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році та до 23.07.2011 року дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні були здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

У відповідності до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Строк звернення до суду може бути поновлено відповідно до ст.. 100 КАС України.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом лише 14.01.2011 року, про поновлення строку клопотання не заявляв, а тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України.

Згідно ч.3 ст. 103 КАС України, строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.

Таким чином позов підлягає задоволенню з 14.07.2010 року, а не 19.07.2010 року як це постановив суд першої інстанції.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі суд апеляційної інстанції не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачали виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до 23.07.2011 року були чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і мав право на її отримання, органи державної влади не могли свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріально та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 1832, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області задовольнити частково, постанову Шацького районного суду Волинської області від 31.01.2011р. у справі № 2а-49/11 скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати управління пенсійного фонду України в Шацькому районі Волинської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 14.07.2010 року по 08.01.2011 року з врахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.П. Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

ОСОБА_2