КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-424/09 Головуючий у 1-й інстанції: Борець О.Є.
Суддя-доповідач: ОСОБА_1М
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"19" січня 2010 р.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Мельничука В.П., Шостака О.О.,
при секретарі Коваленко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.07.2009 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області про визнання неправомірною відмову у нарахуванні та виплаті щомісячної надбавки до пенсії за віком протягом 2006-2008 років; про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну надбавку до пенсії за віком у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не нараховувалась та не виплачувалась протягом 2006-2007 років; про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну надбавку до призначеної пенсії за віком у розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не оплачувалась протягом 2008 року, -
встановив:
10.06.2009 ОСОБА_2 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом, в якому просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 до 31.12.2007; визнати відмову в перерахунку соціальної допомоги, передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з боку УПФ України у Бориспільському районі Київської області неправомірною; зобов’язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2006 по 31.12.2008 в сумі 3891,30 грн.
Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.07.2009 позов задоволено частково:
- відмову УПФ України в Бориспільському районі у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 надбавки до її пенсії у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не нараховувалась та не виплачувалась їй з 9 липня до 31 грудня 2007 року, та надбавки до її пенсії у розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, що не доплачувалась їй з 22 травня до 31 грудня 2008 року, визнано незаконною;
- зобов'язано УПФ України в Бориспільському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 надбавку до пенсії у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не виплачувалась з 9 липня до 31 грудня 2007 року, а також надбавку до пенсії у розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не доплачувалась з 22 травня до 31 грудня 2008 року;
- у задоволенні іншої частини адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, УПФ України у Бориспільському районі Київської області подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить оскаржувану постанову скасувати, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є дитиною війни, що підтверджується штампом у пенсійному посвідченні № 112707 (а. с. 8).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
На 2006 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась, а тому позивач мав право на отримання спірної щомісячної державної соціальної допомоги за цей період.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489, зупинено на 2007 рік дію положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, ст. 111 Закону № 489, встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 № 6-рп/2007, визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Крім того, Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Що стосується належності відповідача у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 7 Закону № 2195 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно Додатку «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2007 рік» № 3 до Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489 передбачено, що Пенсійному фонду України виділено дотацію у певній сумі на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами.
Крім того, згідно Фінансового звіту про виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 08.04.2008 № 8-1, загальна сума надходжень з Державного бюджету України становить 25618,5 млн. грн., з яких дотація на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами – 14489,3 млн. грн., що на 1355,7 млн. грн. більше від плану і пояснюється понадплановими надходженнями спеціального фонду.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки, відповідачу надано дотацію на виплату підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, то відповідач у даній справі є належним.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, позивач мав право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з дня ухвалення Рішення КС України, тобто з 09.07.2007, що вірно встановлено судом першої інстанції.
Стосовно ж позовних вимог за 2008 рік, то вони дійсно підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Так, підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В свою чергу, згідно до абз. 5 ч. 1 ст. 58 Закону № 107-VI затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність в розрахунку на місяць в наступних розмірах: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Отже, позивачу правомірно у період з 01.01.2008 до 22.05.2008 виплачувалось відповідачем лише 10 % від зазначених розмірів прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
В той же час, позовні вимоги за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 дійсно підлягають задоволенню, оскільки зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.
При цьому, дійшовши висновку про необхідність часткового скасування оскаржуваної постанови, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції в порушення вимог п. 2. ч. 1 ст. 161 цього ж Кодексу не було досліджено питання щодо пропуску річного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, в частині позовних вимог за 2006 рік та за періоди з 9 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 09.06.2008 (враховуючи час звернення до суду – 10.06.2009), які згідно до ч. 1 ст. 100 КАС України не підлягають задоволенню, оскільки відповідач наполягав на відмові у їх задоволенні з цих підстав (а. с. 11).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі Київської області на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.07.2009 – задовольнити частково.
Постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.07.2009 – скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконною відмову управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 надбавки до її пенсії у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не нараховувалась та не виплачувалась їй з 9 липня до 31 грудня 2007 року, та надбавки до її пенсії у розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, що не доплачувалась їй з 22 травня по 09 червня 2008 року та в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Бориспільському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 надбавку до пенсії у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не виплачувалась з 9 липня до 31 грудня 2007 року, а також надбавку до пенсії у розмірі 20 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що не доплачувалась з 22 травня по 09 червня 2008 року та ухвалити в цій частині нову постанову, якою у задоволенні даних позовних вимог відмовити повністю.
В іншій частині постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.07.2009 – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 25.01.2010.