Дергачівський районний суд Харківської області

м. Дергачі, вул. Першого Травня, 63, 62300, (05763) 3-02-62

Справа №2-а-3 846/10

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2010 року Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Манич В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Дергачівському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов'язання здійснити перерахунок та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни».

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 р., зобов'язати управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області нарахувати йому недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки в сумі 6309,00 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2006-2009 років не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

Відповідач позов не визнав, начальник управління подав до суду письмові заперечення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечення проти позову зазначив, що соціальне забезпечення категорії громадян, яким встановлено статус "Дитина війни" визначається Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195 від 18.11.2004 року (далі по тексту Закон № 2195). ОСОБА_2 6 Закону № 2195 встановлює, що пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. ОСОБА_2 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" № 3235 від 20.12.2005 року встановлювала, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону 2195 запроваджуються у 2006 році поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. В свою чергу Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" № 3367 від 19.01.2006 року вносить зміни і статтю 110 викладено в такій редакції: "ОСОБА_2 Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджується з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету". Норми вказаної статті у відповідності до Бюджетного кодексу мають дію у часі, тобто, діють тільки на протязі одного бюджетного року. Пунктом 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію ст. 6 Закону № 2195 зупинено на 2007 рік з урахуванням положення ст. 111 цього Закону, яка передбачає, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік визнані такими, що не виповідають Конституції України (є неконституційними). ОСОБА_2 7 Закону 2195 передбачалося, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюватиметься за рахунок коштів Державного бюджету України, і Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України". Відповідно до п. 8 зазначеного Положення бюджет Пенсійного фонду України формується з чітко визначених джерел (ст. 72 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 (далі по тексту Закон № 1058)) і щороку затверджується Кабінетом Міністрів України. Частина 3 статті 4 Закону № 1058 закріплює, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення та джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення. Частина 2 статті 72 Закону № 1058 встановлює норму, згідно якої кошти Пенсійного фонду не включаються до Державного бюджету України. Також ч. 1 ст. 5 Закону № 1058 зазначає, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині,,що не суперечить цьому Закону. А норми ст. 6 Закону 2195 суперечать Закону № 1058 в частині визначеного мінімального розміру пенсії за см та спрямування коштів на виплату допомоги. Відповідно до ч.І ст. 28 Закону №1058, за наявності достатнього страхового стажу мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом. Частина 3 тієї ж статті 28 Закону № 1058 встановлює норму, згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим для розрахунку доплати до пенсії особам, яким встановлено статус "Дитина війни" величина мінімальної пенсії за віком, на законодавчому рівні не встановлена, оскільки нормативно-правовими актами, які діють на території України, для окремих категорій населення країни встановлені різні величини показника мінімальної пенсії. Також відсутній механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195. При цьому норми ч. 1 статті 73 Закону 1058 дають вичерпний перелік видів виплат на які можуть бути спрямовані кошти Пенсійного фонду, а саме кошти Пенсійного фонду використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду. Одночасно норми ч. 2 ст. 73 цього Закону забороняють використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Виплата державної соціальної допомоги у відповідності до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не відноситься до жодного з переліку використання коштів Пенсійного фонду. Листом від 31.08.2007 року № 21-46-561 Міністерство юстиції України також зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, зазначений в статті 28 Закону № 1058, встановлюється виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Питання пов'язані з підвищенням пенсії або щомісячного довічного грошового >тримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" слід вирішувати шляхом внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Такі зміни до ст. 6 Закону 2195 і були внесені п. 2 ч. 41 ст. 85 розділом II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007року № 107-УІ. ОСОБА_2 6 Закону 2195 була викладена в новій редакції, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про соціальний статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одного із законів". Починаючи з 01.01.2008 року Пенсійний фонд виплачує дітям війни до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги що виплачується замість пенсії, підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до абз. 4 п. 20 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки ВВВ, пенсії або помісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року вищезазначені зміни визнані неконституційними . Отже, у відповідності до ст. !52 Конституції України положення ст.. 6 Закону № 2195 втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. В даному випадку з 22.05.2008 року. З 01.01.2008 року Пенсійний фонд виконував норми Закону «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів і виплачував вищеназвану державну соціальну допомогу у розмірах передбачених законодавством. З метою законодавчого врегулювання даного питання Кабінетом міністрів України була прийнята 28.05.2008 року Постанова № 530, згідно якої до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10грн., з 1 липня - 48,20грн., з 1 жовтня - 49,80грн. Отже, позивач отримує надбавку до пенсії як дитина війни починаючи з 01.01.2008 року (довідка додається). ОСОБА_2 52 ЗУ «Про Кабінет міністрів» встановлює норму у відповідності до якої акти Кабінету Міністрів України обов»язкові для виконання. Конституційним Судом України були визнані як неконституційними тільки норми п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", норми ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" на той час вже не діяли у відповідності до ст. З Бюджетного кодексу України, норми якої встановлюють, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Частина 2 статті 152 Конституції України закріплює норму згідно якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто у нашому випадку з з9.07.2007 року. Враховуючи норми ст.З Бюджетного Кодексу України, норми ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" діяли тільки в 2006 році, тобто дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена, також норми закріплені п.12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік на підставі ч.2 ст. 152 Конституції України діяли до 09.07.2007 року, тобто вказана норма була чинна до винесення Рішення Конституційного Суду України. Також, звернула увагу суду на і о. що відповідно.,,до ст.ст. -4.100 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи, встановлюється річний термін, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2О07 було надруковане в засобах масової інформації 27.07.2007 року ( Офіційний вісник № 52 ), то відповідно адміністративний позов повинен був поданий в межах звернення строку позовної давності, тобто до 26.07.2008 року. Отже, позивачем пропущений строк звернення з позовом до адміністративного суду, не тільки з позовними вимогами за 2006 рік, але й за 2007 рік, так як вона звернулася з позовом до суду лише 10.02.2010 року. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 51 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач вважає, що управління діяло згідно діючого законодавства, не порушуючи норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення, а отже проти позову ОСОБА_3 заперечує і вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у відсутність представника Управління пенсійного фонду України у Дергачівському районі Харківської області.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, в наданій заяві просить справу розглядати у її відсутності.

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася 17 серпня 1940 року, що підтверджено копією паспорту.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення з проставленим в ньому штампом «Дитини війни».

Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України,, Про Державний бюджет на 2006 рік " від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п. З мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або

часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу підвищення до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) № 6-рп/2007 від 09.07.07р. пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним).

Пунктом 5 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-У втратило чинність 09 липня 2007 року.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Харківському районі повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

З 01 січня по 09 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року №489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про ОСОБА_2 ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 11, пункту 3 розділу 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6- 22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) п.41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було визнано такими, що не відповідає Конституції України (є не конституційними).

Пунктом 6 зазначеного Рішення Конституційного суду України визначено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Тому, виходячи з системного аналізу зазначених вище норм, рішення Конституційного Суду України від

12.05.2008року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, з 22.05.2008 року УПФУ в Харківському районі Харківської області повинно було нарахувати та сплатити позивачу., як дитині війни, доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо-неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

На підставі викладеного, суд вважає безпідставним здійснення відповідачем позивачу доплати до пенсії з травня 2008 року, на підставі та у розмірах, встановлених п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. за № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини З статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1, що мешкає в Дергачівському районі Харківської області - є Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що до повноважень Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області відноситься нарахування у розмірі, встановленому законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачу, а суд не повноважний визначати конкретний розмір підвищення до пенсії позивача у грошовому вимірі, суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі YVONNE van Dun v.Home Office(Case 41/74 van Dun v.Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Крім того, статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.І ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання доплати до пенсії.

Законом України " Про Державний бюджет на 2009 рік "дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено . Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України " Про Державний бюджет на 2009 рік " розміри державних соціальних гарантій на 20Ф9 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України . Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Закон України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно довідки управління пенсійного фонду України у Дергачівському районі Харківської області, позивачу у 2008 році виплачувалось підвищення до пенсії. Розмір підвищення до пенсії складає: січень - 47,00 грн., лютий - 47,00 грн., березень - 47,00 грн., квітень - 48,10 гри., травень - 48,10 грн., червень -48,10 грн., липень

-48,20 грн., серпень - 48,20 грн., вересень - 48,20 грн., жовтень - 49,20 грн., листопад - 49,20грн., грудень - 49,20грн. У 2009 році виплачувалось підвищення до пенсії. Розмір підвищення до пенсії складає: січень - 49,80 грн., лютий - 49,80 грн., березень - 49,80 грн., квітень - 49,80 грн., травень - 49,80 грн., червень - 49,80 грн., липень

-49,80 грн., серпень - 49,80 грн., вересень - 49,80 грн., жовтень - 49,80 грн., листопад - 49,80грн., грудень - 49,80грн., а всього - 1176, 10 грн.

Зазначене підвищення до пенсії не відповідає розміру встановленому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Таким чином, суд зобов'язує відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням сум, які їй уже були виплачені.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не надано суду доказів щодо вчинення будь- яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Тому вирішення питання про відновлення цього строку є безпідставним.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.З ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 22, 46, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У, Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від .9.01.2006 року, Законом України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-ІУ від 28.12.2007р., рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за 10-рп2008 року, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від -і: 03.2001 року за № 121/2001, ст. ст. 1, 3, ч.2 ст. 11, ч. 2 ст. 72, 94, 99, 104, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та №: 01.2009 року по 31.12. 2009 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка зела до порушення прав на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року, 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії та провести відповідні виплати ОСОБА_1, з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за 2007 рік - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; за 2008 рік - з 22.05.2008р. по 2 2008р.; за 2009 рік - з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з урахуванням виплачених сум.

З іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн..

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Дергачівський пий суд Харківської області шляхом подачі заяви на оскарження в 10 денний строк після повного виготовлення постанови та подання після цього апеляційної скарги протягом 20 днів.

Суддя , В.1.1. Манич.