ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 41/84 | 30.03.09 |
За позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю «Садін Плюс» |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл» |
про | стягнення 82 321,13 гривень |
Суддя Спичак О.М.
В судових засіданнях приймали участь представники сторін:
від позивача: Літвінова О.В. –дов. № б/н від 30.01.2009 р.;
від відповідача: не з’явився;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Садін Плюс»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»про стягнення 82 321,13 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в супереч умовам договору поставки укладеного між сторонами не розрахувався за поставлений йому товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 80 759,30 гривень.
Ухвалою від 05.02.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.02.2009 року.
27.02.2009 року в судовому засіданні представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору та додаткові документи по справі.
27.02.2009 року представник відповідача в судове засідання не з’явився про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду викладені в ухвалі про порушення провадження у справі не виконав, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 27.02.2009 року розгляд справи відкладено на 30.03.2009 року.
В судовому засіданні 30.03.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 30.03.2009 року вдруге не з’явився про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду викладені в ухвалі про порушення провадження у справі не виконав, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що засвідчується зворотнім поштовим повідомленням.
В судовому засіданні 30.03.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, Господарський суд м. Києва, -
В С Т А Н О В И В :
01 березня 2008 року між сторонами було укладено договір поставки № 0301/02 (далі-Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник (позивач) зобов’язався протягом терміну дії Договору постачати у власність покупця (відповідач) товари на підставі погодженої сторонами Специфікації, яка є невід’ємною частиною Договору, у відповідності із поданими покупцем замовленням, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар згідно з умовами Договору.
Датою приймання товару вважається дата підписання товарно –транспортної накладної уповноваженими особами покупця (п. 3.1.Договору).
Згідно п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –Постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) іншій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
В свою чергу п. 7 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено застосування до відносин поставки, які не врегульовані ГКУ, норм цивільного законодавства про договори купівлі –продажу.
Стаття 691 Цивільного кодексу України зокрема передбачає, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою в договорі, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов –за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України.
Позивач свої зобов’язання за вказаним Договором виконав належним чином та у період з 11.10.2008 року по 14.11.2008 року поставив відповідачу товар на загальну суму 80 759,30 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних.
Відповідно до п. 7.1. покупець зобов’язаний прийняти та оплатити прийнятий товар згідно з умовами Договору.
Так, днем розрахунку вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника (п. 6.1. Договору).
Також, п. 6.2. Договору в редакції підписаного між сторонами Протоколу розбіжностей від 01 березня 2008 року встановлено, що покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 33 календарних дні з моменту отримання товару.
Проте відповідач свої зобов’язання з оплати поставленого позивачем товару своєчасно та у повному обсязі не виконав.
У зв’язку з цим, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 80 759,30 гривень.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 80 759,30 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 8.2. Договору встановлено, що у випадку затримки оплати товару покупцем він сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
Позивач за затримку оплати товару, керуючись п. 8.2. Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 401,65 гривень.
Господарський суд здійснивши перерахунок пені, зважаючи на прострочення відповідача, встановив, що розмір пені розрахований позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 1 315,04 гривень, в межах періодів визначених позивачем.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 160,19 гривень.
Перевіривши розрахунок 3 % річних, зважаючи на прострочення відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині та їх розмір визначений позивачем вірно, у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»(04080, м. Київ, вул. Турівська, 29, код ЄДРПОУ 34482413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Садін Плюс»(61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 7, 62414, Харківська область, Харківський район, с. Липці, вул. Пушкінська, 20, код ЄДРПОУ 35288465) 80 759,30 (вісімдесят тисяч сімсот п’ятдесят дев’ять) гривень 30 копійок основного боргу, 1 315,04 гривень (одна тисяча триста п'ятнадцять) гривень 04 копійки - пені, 160,19 (сто шістдесят) гривень 19 копійок - 3 % річних, 822,35 (вісімсот двадцять дві) гривні 35 копійок - державного мита та 116,46 (сто шістнадцять) гривень 46 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення
08.04.2009р.