ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.05.09 Справа № 18/73/09
Суддя Носівець В.В.
за позовом повного товариства Комерційно-фінансова фірма “Економ-Сервіс” (36000, м.Полтава, вул. Котляревського, 1/27, оф. 612)
до відкритого акціонерного товариства “Токмацький ковальсько-штампувальний завод” (71709, Запорізька область, м. Токмак, вул. Куйбишева, 59)
про стягнення 95 442,62 грн.,
Суддя Носівець В.В.
Представники сторін:
від позивача: Харена Ж.В. довіреність № 12/55 від 23.12.2008 р. (паспорт КР 825527 від 03.03.2004 р.);
від відповідача: 14.05.2009 р. –не прибув, (22.04.2009 р. –Симоненко В.В. довіреність №10 від 17.04.2009 р. паспорт СВ 383618 від 25.04.2001 р.);
СУТНІСТЬ СПОРУ:
До господарського суду Запорізької області 17.03.2009 року звернувся позивач –повне товариство Комерційно-фінансова фірма “Економ-Сервіс” з позовною заявою до відповідача –відкритого акціонерного товариства “Токмацький ковальсько-штампувальний завод” про стягнення 95 442,62 грн., а саме: 88744,50 грн. основного боргу, 1754,62 грн. – 3 % річних та 4943,50 грн. –витрат від інфляції, на підставі видаткових накладних: № РН-0000184 від 26.03.2008 р. на суму 28800,00 грн., № РН-0000200 від 31.03.2008 р. на суму 7020,00 грн., № РН-0000394 від 26.06.2008 р. на суму 18270,00 грн., № РН-0000395 від 26.06.2008 р. на суму 16821,00 грн., РН-0000396 від 26.06.2008 р. на суму 16384,50 грн., № РН-0000435 від 16.07.2008 р. на суму 8343,00 грн. та ст.ст. 625, 655, 664, 692 ЦК України, ст. 173, 193 ГК України.
Ухвалою суду від 20.03.2009 року порушено провадження у справі № 18/73/09, судове засідання призначено на 22.04.2009 р.
На адресу суду 22.04.2009 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де він зазначає, що факт відвантаження продукції відповідачем не заперечується, однак, вказує, що позивачем помилково вказано, що зобов’язання по оплаті продукції повинні бути виконанні 27.03.2008 р., 01.03.2008 р., 27.06.2008 р., 17.07.2008 р., бо сторонами строки оплати поставленої продукції не погоджувалися. Крім того, відповідач вказує, на те що оскільки між сторонами не укладався договір, і позивач, відповідно до статті 530 ЦК України, не направив на адресу відповідача відповідну вимогу, яка має бути виконана у семиденний термін від дня її отримання, то і відсутній предмет спору. Також заперечує проти нарахування позивачем 1754,62 грн. –3 % річних та 4943,50 грн. –витрат від інфляції, оскільки письмовий договір між сторонами не укладався, відповідно не погоджено строк оплати продукції, та не було пред’явлено вимогу по оплаті, відповідно не має прострочення, на яке посилається позивач, а тому відповідач не повинен сплачувати суми нарахованих індексу інфляції та 3 % річних.
Ухвалою суду від 22.04.2009 р., в порядку ст. 77 ГПК України, в зв’язку із неявкою представника позивача, розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 14.05.2009 р.
У судовому засіданні 14.05.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, але не надав документи, витребувані судом.
Представник відповідача не прибув у судове засідання 14.05.2009 р., направив на адресу суду клопотання, в якому просив суд розглянути справу без участі повноважного представника відповідача. Представник позивача не заперечив проти задоволення клопотання відповідача. Вказане клопотання судом задоволено.
У судовому засіданні 14.05.2009 року, за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Справа розглянута без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Повне товариство Комерційно-фінансова фірма “Економ-Сервіс” (надалі - позивач) поставило відкритому акціонерному товариству “Токмацький ковальсько-штампувальний завод” (надалі - відповідач) продукцію (полоса ніхромова), що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000184 від 26.03.2008 р. на суму 28800,00 грн., № РН-0000200 від 31.03.2008 р. на суму 7020,00 грн., № РН-0000394 від 26.06.2008 р. на суму 18270,00 грн., № РН-0000395 від 26.06.2008 р. на суму 16821,00 грн., № РН-0000396 від 26.06.2008 р. на суму 16384,50 грн., № РН-0000435 від 16.07.2008 р. на суму 8343,00 грн. всього на загальну суму 95602,5 грн.
Факт отримання відповідачем товару (полоси ніхромової Гост. 12766.2-90Х20Н80-Н) підтверджується: довіреністю серії ЯОР № 959583 від 20.03.2008 р., довіреністю серії ЯОР № 959611 від 31.03.2008 р. виписаними на ім’я громадянина Фещенко В.В., який є уповноваженим представником відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача та довіреністю серії НБІ 208892/76 від 25.06.2008 р., довіреністю серії НБІ №208864/148 від 16.06.2009 р. виписаними на ім’я громадянки Козинець С.В., яка є уповноваженим представником відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача.
Позивачем були виписані рахунки-фактура на оплату отриманого товару відповідачем, а саме: рахунок-фактура № СФ-230 від 26.03.2008 р. на суму 28800,00 грн., рахунок-фактура № СФ-291 від 31.03.2008 р. на суму 7020,00 грн., рахунок-фактура №СФ-515 від 26.06.2008 р. на суму 18270,00 грн., рахунок-фактура № СФ-516 від 26.06.2008 р. на суму 16821,00 грн., рахунок-фактура № СФ-517 від 26.06.2008 р. на суму 16348,50 грн. та рахунок-фактура № СФ-743 від 16.07.2008 р. на суму 8343,00 грн.
Відповідач лише частково оплатив товар, отриманий від позивача, в сумі 6858,00грн. і, на момент розгляду справи у суді, сума заборгованості складає 88744,50 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути із відповідача на користь позивача 1754,62грн. –3 % річних та 4943,50 грн. –витрат від інфляції за прострочення виконання грошового зобов’язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 88744,50 грн. основного боргу 1754,62грн. – 3 % річних та 4943,50 грн. –витрат від інфляції не підлягають задоволенню, виходячи із наступного:
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв’язку.
Як свідчать матеріали справи та надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов’язки.
Зважаючи на те, що сторони оформили свої господарські відносини за допомогою видаткових накладних, рахунків-фактур та довіреностей, де вказані: ціна, асортимент, кількість товару, умови продажу товару, суд дійшов висновку, що сторони досягли всіх істотних умов, що необхідні для укладення договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач не надав суду жодних документальних доказів щодо належного звернення до відповідача з претензією або вимогою про виконання ним своїх зобов’язань. Посилання представника позивача на гарантійні листи відповідача (від 11.06.2007 р., від 01.11.2007 р. та від 25.06.208 р.) не приймаються судом, ні як належні докази визнання відповідачем суми боргу, ні як докази встановлення терміну виконання своїх зобов’язань відповідачем, оскільки вони відносяться до правовідносин, які склалися між сторонами раніше, і які не стосуються даної справи (інший вид продукції; інші дати виставлених рахунків-фактур).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки сторони не визначили строк виконання зобов’язання, то воно вважається таким, що підлягає виконанню, згідно із положеннями Цивільного кодексу України, зокрема ст. 530 ЦК України, у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги позивачем.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач на момент звернення позивача з позовом до суду (позивач звернувся до суду 17.03.2009 р., про що свідчить вхідний штам канцелярії суду (вх. № 1694/09-05 від 17.03.2009 р.), не вважався таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, оскільки позивач не звертався до нього із вимогою про виконання свого грошового зобов’язання (не надав документальних доказів такого звернення раніше), а відтак його обов’язок щодо сплати боргу не настав.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Оцінивши надані докази, вивчивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 88744,50 грн. основного боргу 1754,62 грн. –3 % річних та 4943,50 грн. –витрат від інфляції - необґрунтовані та не підлягають задоволенню, в зв’язку із передчасністю їх заявлення.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. У позові –відмовити.
Суддя В.В. Носівець
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст.84 ГПК України, 21.05.2009 р.