ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.09 Справа № 14/55/09
Суддя Хоролець Т.Г.
за позовом Державного комітету з державного матеріального резерву (вул. Пушкінська, 28, м. Київ, 01601)
до Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго” (юридична адреса: 69096 м. Запоріжжя , вул. Гребельна, 2; поштова адреса: 69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20)
про стягнення 70 855 280 грн. збитків
Суддя Хоролець Т.Г.
Представники:
Від позивача –Берладін В.В., довіреність № 144/0/4-09 від 16.01.2009
Від відповідача –Наливайко І.А., довіреність № 10/14162-597 від 31.12.2008
- Острогляд Н.В., довіреність № 10/14616-598 від 31.12.2008
СУТЬ СПОРУ :
Заявлено позов про стягнення 70 855 280 грн. збитків.
20.01.2009 порушено провадження у справі №14/55/09, судове засідання призначено на 04.03.2009. Оголошувалася перерва до 20.03.2009.
В судовому засіданні 20.03.2009 року представник позивача заявив клопотання про передачу справи за підсудністю до господарського суду м.Києва на підставі ст.ст.16, 22 ГПК України у зв’язку з тим, що відповідно до ст.11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” відомості про номенклатуру накопичення, кількість та розміщення ТМЦ державного резерву є державною таємницею.
Відповідач проти клопотання заперечує, посилаючись, зокрема, на те, що ціна, за якою він розрахувався з позивачем за природний газ, вже розглядалась в справі про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго” господарським судом Запорізької області №5/5/466.
Заслухавши доводи представників сторін, суд залишив клопотання позивача без задоволення, так відомості, які є державною таємницею, не підлягають дослідженню по справі яка розглядається.
У судовому засіданні 20.03.2009 за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач обґрунтував свої вимоги умовами договору тимчасового позичання, ст.ст. 13, 14, 22, 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, Законом України “Про державний матеріальний резерв”, які полягають у наступному: просить стягнути з відповідача 70 855 280 грн. збитків внаслідок різниці показників цін природного газу за договором позичання.
Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначає, що заявлені вимоги щодо стягнення упущеної вигоди є безпідставними, оскільки позивачем не доведено наявність складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, не враховані положення постанови КМУ № 2045 від 28.12.2002 р., не враховано, що зазначені вимоги були заявлені у справі про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго” №5/5/466 (01) та, як наслідок, є погашеними, та просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків внаслідок різниці показників цін природного газу за договором позичання, вимоги обґрунтовує положеннями ст.ст. 224,225 ГК України та ст. 623 ЦК України.
За приписами ст. 224 ГК України: учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відшкодування збитків, завданих порушенням правил здійснення господарської діяльності, є мірою господарсько-правової відповідальності. Підставою господарсько-правової відповідальності є правопорушення. Склад правопорушення включає: 1) протиправна поведінка суб’єкта господарювання; 2) наявність негативних наслідків-збитків; 3) причинний зв’язок між ними; 4) вина правопорушника. Відсутність хоча б однієї з перелічених складових звільняє особу від відповідальності у формі збитків.
Протиправною поведінкою в розумінні п.1 ст.224 Господарського кодексу України є поведінка особи, яка суперечить правовим нормам та встановленим вимогам щодо здійснення господарської діяльності.
Статтею 225 ГК України передбачений склад та розмір відшкодування збитків. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов’язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов’язання чи строків порушення зобов’язання сторонами.
Позивач вважає, що порушені його права. Зазначає, що 20.06.2008 був проведений аукціон з реалізації природного газу державного резерву та за результатами торгів було визначено ціну реалізації природного газу запропоновану переможцем у розмірі 804,00 грн.
В свою чергу, ціна за тис.куб.м природного газу, який відпускався із державного резерву, та, в наступному, у справі про банкрутство відповідача, відплачувався позивачу, згідно з договором тимчасового позичання № юр-7/94-98 від 09.10.1998 р. становить 280 грн. за тис.куб.м. Заборгованість за договором позичання, а саме кількість природного газу та його вартість, встановлена у судовому порядку рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 2/3/264 від 01.11.2002 року. Позивач визначив різницю показників ціни природного газу між ціною визначеною на аукціоні та за договором позичання, і встановив що збитки за тис.куб.м становлять 524 грн., отже сума збитків від не отриманої по договору оплати 70855280,00 грн.
09.10.1998 р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Відкритим акціонерним товариством “Дніпроенерго” був укладений Договір №ЮР-7/94-98 про тимчасове позичання з державного резерву природного газу.
Відповідно до п. 8.1 Договору термін дії договору встановлений з часу його підписання до 01.04.1999 р.
Відповідно до умов договору № юр-7/94-98 від 09.10.1998 р. відповідач зобов’язаний був повернути запозичені матеріальні цінності в фактично відпущеному обсязі або оплатити їх вартість.
Згідно п. 2.2 договору строк повернення позичених матеріальних цінностей був встановлений до 01.04.1999 р.
Разом з тим, постановою КМУ № 2045 від 28.12.2002 строк повернення відповідного органічного палива до державного резерву був продовжений та встановлений до 01 січня 2023 р.
Також, зазначеною постановою КМУ внесено зміни до деяких актів Кабінету міністрів України. Зокрема, постанову КМУ від 16.10.1997 № 1138 “Про заходи щодо забезпечення підприємств Міністерства енергетики природним газом” доповнено пунктом 4 наступного змісту: “Міністерству палива та енергетики забезпечити повернення до 01 січня 2023 р. до державного резерву запозиченого природного газу”.
Таким чином, строк повернення за договором змінений та встановлений до 01 січня 2023 р.
Отже, КМУ на законодавчому рівні було надано відстрочку підприємствам –позичальникам повернення отриманого за договорами позичання майна.
В той же час, КМ України, не було встановлено заборони дострокового погашення заборгованості або повернення майна за даним договором.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2001 р. порушено справу №5/5/466 про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго”.
Згідно з ч.15 ст.11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” після оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов’язання мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно ст. 14 Закону.
Як слідує з матеріалів справи, Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся до господарського суду Запорізької області із заявою про визнання кредитором у справі про банкрутство на суму 1951855752,27 грн. Під час розгляду справи відповідно до приписів ст.22 ГПК України Державний комітет України з державного матеріального резерву зменшив кредиторські вимоги до 1590827331,13 грн., до складу яких входила заборгованість і за договором № юр-7/94-98 від 09.10.1998 р. у розмірі 37837960,97 грн. –вартість природного газу та 1702708,24 грн. –відсотки за користування позичкою.
Відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.10.2007 р. по справі № 5/5/466 заяву Держкомрезерву у справі про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго” задоволено частково, та визнано вимоги Держкомрезерву до ВАТ “Дніпроенерго” у сумі 564023684,12 грн. (що складається, у тому числі, з суми заборгованості за договором № ЮР-7/94-98 від 09.10.1998 р. –вартості позичених матеріальних цінностей на суму 37 837 960, 97 грн., відсотків за користування позичкою на суму 1 702 708, 24 грн.,) в іншій частині заявлених вимог було відмовлено.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.05.2005 р. по справі № 5/5/466(01) був затверджений план санації, яким передбачалось погашення всіх кредиторських вимог, внесених до реєстру, в тому числі і кредиторських вимог Держкомрезерву у розмірі 564023684,12 грн.
27.12.06 ВАТ “Дніпроенерго” на виконання умов плану санації, який з дня його затвердження став основним документом, що визначав подальший порядок діяльності ВАТ “Дніпроенерго”, перерахувало грошові кошти (відсотки за користування позичкою) у розмірі 1 702 708, 24 грн. на рахунок позивача.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.10.2007 р. у справі № 5/5/466(01) про банкрутство ВАТ “Дніпроенерго” було затверджену мирову угоду, укладену між боржником та кредиторами по справі, у тому числі з Держкомрезервом, та провадження по справі було припинено.
09.11.2007 р. на виконання мирової угоди та плану санації ВАТ “Дніпроенерго” платіжним дорученням № 13 перерахувало заборгованість (вартості позичених матеріальних цінностей) за договором № ЮР-7/94-98 від 09.10.1998 р. на рахунок позивача у розмірі 37 837 960, 97 грн.
Як слідує з матеріалів справи ВАТ “Дніпроенерго” здійснило повне погашення боргу перед позивачем за договором № ЮР-7/94-98 від 09.10.1998 р.
В п.2.4 мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду від 12.10.2007р., сторони домовились, що “Підписанням цієї Мирової угоди Сторони підтверджують факт врегулювання усіх спірних питань з приводу правовідносин, що ґрунтуються на підставах, зазначених у відповідних заявах Кредиторів про грошові вимоги до Боржника у справі про банкрутство Боржника № 5/5/466 (01), а також факт відсутності у Кредиторів будь-яких інших вимог та спірних питань щодо зазначених правовідносин.”
Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно із ст. 217 ГК України, відшкодування збитків є різновидом господарських санкцій, які застосовуються у сфері господарювання.
В свою чергу, ст. 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, обов’язковою умовою для застосування господарської санкції у вигляді відшкодування збитків є порушення цивільного права контрагента, тобто вчинення цивільного правопорушення.
В обґрунтування суми заявлених вимог щодо стягнення збитків у розмірі 70 855 280 грн. позивачем взято ціни, за якими останній міг би реалізувати матеріальні цінності, повернуті відповідачем в натурі станом на 2008 рік.
Нормами ст. 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін. А також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Тобто докази в обґрунтування заявлених вимог повинні бути реальними.
Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначенні упущеної вигоди враховуються вжиті заходи для їх одержання. При обчисленні розміру упущеної вигоди мають враховуватись тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових коштів або інших матеріальних цінностей, якби зобов’язання було виконано боржником належним чином у встановлений договором строк, а також заходи і зроблені дії з метою їх виготовлення, вжиті кредитором для її отримання. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про можливі доходи до уваги братися не повинні.
В той же час при зверненні до суду позивач висловлює припущення щодо можливості одержання прибутку від реалізації природного газу.
Позивачем суду не було надано жодних доказів укладання договорів на постачання природного газу, який своєчасно не повернув відповідач.
Також позивачем не надано доказів, в підтвердження наявності упущеної вигоди, та яке відношення до проведення даного аукціону мають відносини, які склалися між позивачем та відповідачем у попередні роки. Документальне та нормативне обґрунтування застосування саме розміру 804,0 грн. за тис.куб.м природного газу при розрахунку збитків в правовідносинах з ВАТ “Дніпроенерго” позивач не надав.
Позивач не довів пред’явлений до стягнення розмір збитків, не обґрунтував зв’язку між визначеною на зазначений час ціною продажу природного газу та упущеною вигодою внаслідок неповернення природного газу. Позивачем також не доведено, яке відношення мають ціни на матеріальні цінності, що визначені за результатами аукціону, до цін, за якими були здійснені розрахунки відповідача з позивачем, причинний зв’язок між невиконанням відповідачем зобов’язань перед позивачем та спричиненням позивачу збитків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44,49,82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Т.Г.Хоролець
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 13.05.2009 року