У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/12655/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Ан О.В.

Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.

24 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2015 року адміністративний позов задоволений частково.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено що, позивач з жовтня 2002 року і до сьогодні перебуває на обліку в установах Пенсійного фонду України і отримував призначену пенсію в розмірі відповідно до положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

У зв'язку з підвищенням посадових окладів працівників прокуратури згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» позивач надав довідку прокуратури Вінницької області від 26 грудня 2014 року за №18/205 про розмір середньомісячного заробітку, який склав 4891,18 грн. Позивач в заяві просив встановити пенсію в розмірі 90 % середньомісячного заробітку, тому що саме в такому розмірі (90 % ) пенсія була призначена і виплачувалась до внесення змін у ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Листом від 13 січня 2014 року № 290/Н-1 відповідач відмовив в проведенні перерахунку пенсії на підставі виданої довідки з мотивів того, що з урахуванням Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», починаючи з 01 жовтня 2011року пенсії прокурорам і слідчим призначаються в розмірі 80% від нового розміру посадового окладу і не передбачено збереження для раніше призначених пенсій попереднього механізму обчислення їх розміру.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Суд І інстанції частково задовольнив позовні вимоги, оскільки позовні вимоги щодо зобов'язання виплатити різницю у пенсії за минулі роки залишенні без розгляду у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.

Колегія суду погоджується з таким висновком суду І інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до частини 1 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно з частиною 14 статті 50-1 цього Закону (в редакції Закону України від 12 липня 2001 року № 2663-III) пенсія, призначена відповідно до цієї статті, виплачується у повному розмірі незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.

Пенсії прокурорам і слідчим прокурати призначаються в розмірі 80 % середньомісячного заробітку відповідно до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а з 1 квітня 2014 року відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в розмірі 70 % середньомісячного заробітку.

Проте дія цих Законів розповсюджується на тих прокурорсько-слідчих працівників, які реалізували своє право на пенсію, починаючи з 01 жовтня 2011 року та з 01 квітня 2014 року. Відповідно до положень ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Під час перерахунку пенсії відповідачем не враховано те, що зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках до середньомісячного заробітку стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

При застосуванні положень ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо перерахунку вже призначених пенсій відповідачу необхідно також керуватись вимогами ст. 22 Конституції України, в якій зазначено про те, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у перерахунку пенсії позивачу протиправна.

Вищевказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 грудня 2013 року у справі № 21-348а13 та від 17 грудня 2013 року у справі № 21-445а13. Так, за правилами частини 1 статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2015 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2015 року - без змін.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.

Головуючий Загороднюк А.Г.

Судді Драчук Т. О.

Полотнянко Ю.П.