ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    16 квітня 2009 року                         справа № 2-а-848/08

 

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду                у складі:

головуючого судді:	Баранник Н.П. (доповідач),
суддів:  при секретарі:	Коршуна А.О., Кожана М.П.,  Резникові  Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу	Криворізької митниці
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду  від 13.08.2008р.  у справі № 2-а-848/08  (категорія статобліку 2.14 )
за  позовом	Відкритого акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»
до   третя особа:    про	Криворізької митниці   Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція   визнання протиправними дій та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

У лютому 2008р. Відкрите акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі по тексту позивач) звернулося до суду з позовом про визнання протиправними дії Криворізької митниці (далі по тексту відповідач) щодо відмови в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації, визнання протиправною                         та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні                       та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, видану Криворізькою митницею, та зобов'язання Криворізької митниці здійснити митне оформлення вантажу, належного позивачу, на підставі поданої вантажної митної декларації  з необхідними документами з відстроченням оплати податку на додану вартість шляхом видачі податкового векселя.

Під час судового розгляду справи позивачем було подано заяву про зміну позовних вимог,          в якій просив визнати протиправними дії відповідача по відмові в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації №19463, визнати протиправною та скасувати картку відмови  в прийнятті митної декларації, митного оформлення  пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/0000107 від 23.01.2008р, видану відповідачем.

 

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем п.11.5 ст.11 Закону України                  «Про податок на додану вартість», Постанови Кабінету Міністрів України № 1104                              від 01.10.1997р. «Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів,                        що видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду                                  від 13.08.2008р. у справі  № 2-а-848/08  позов задоволено частково, визнано протиправною та скасовано картку відмови  в прийнятті митної декларації, митного оформлення  пропуску товарів           і транспортних засобів  через митний кордон України № 113020000/2008/0000102                              від 23.01.2008р.,  видану відповідачем, а в іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду мотивована невідповідністю рішення відповідача про відмову позивачу в здійсненні митного оформлення товару принципам обґрунтованості, добросовісності  і розсудливості, відсутністю у позивача обов'язку і реальної можливості при видачі податкового векселя на суму ПДВ при ввезенні товару на митну територію України надавати інформацію про пов'язаних з підприємством осіб та про способи погашення ними податкових векселів. Посилання відповідача в своїх запереченнях на ст. 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та внесення змін до деяких законодавчих актів України», суд не прийняв до уваги, оскільки оскаржувана картка відмови не містить посилань на зазначену норму Закону як підставу для відмови в здійсненні митного оформлення товару.  

Відповідач, не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.

Посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, просив оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позивачу відмовити в задоволенні позову            в повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було повно та всебічно дослідженні усі обставини, які мають значення для вирішення справи, прийнято законне та обґрунтоване рішення,                              з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду у даній справі залишити без змін.

Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією (далі по тексту третя особа) подані письмові пояснення в адміністративній справі, в яких третя особа зазначає,                   що вимога митних органів щодо надання органами податкової служби довідок відносно погашення  податкових векселів та довідок про пов'язаних осіб, не передбачено чинними нормативно-правовими актами.

Позивач, відповідач та третя особа направили на адресу суду письмові клопотання             з проханням розглядати справу за відсутності їх представників.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

22.01.2008р. позивачем було подано відповідачу вантажну митну декларацію (довідковий номер 19463) з необхідним пакетом документів для проведення процедури митного оформлення вантажу. Сплату податку на додану вартість при ввезенні товару позивачем було відстрочено шляхом видачі  податкового векселю на суму податку                        319 079 грн. 88 коп..

В здійсненні митного оформлення вантажу відповідачем відмовлено, про що видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів                  і транспортних засобів через митний кордон України №113020000/2008/000107                         від 23.01.2008р..      

Підставою відмови зазначено: порушення вимог абз.4 ч.2 ст.88 Митного кодексу України в частині ненадання відомостей, передбачених абз.2 п.4 Порядку випуску, обігу             та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України                 від 01.10.1997р. №1104.

Позивач вважає відмову такою, що суперечить нормам законодавства, в зв'язку з чим оскаржує її в судовому порядку.

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки             і несе  у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того,        чи він є власником товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Згідно з п.11.5. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку; податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю.              

Абзацем 2 пункту 4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються              на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1997р. №1104, передбачено, що податковий вексель може бути видано лише особою, яка є платником податку на додану вартість відповідно до вимог статті 2 Закону, якщо раніше такий платник податку чи пов'язані з ним особи, які є або були платниками податку на додану вартість,              не здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 цього Порядку.

Пунктом 19 встановлено способи погашення податкових векселів, які відповідають способам, визначеними п. 11.5 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»,           а саме:

шляхом перерахування грошових коштів до бюджету;

шляхом включення суми зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань                    у звітному періоді, в якому він був поданий органу митного контролю;

шляхом заліку суми бюджетного відшкодування з ПДВ, підтвердженого органами державної податкової служби.

Згідно з вимогами п. 2.6  Наказу Державної податкової адміністрації України                    та Державної митної служби України № 494/383 від 08.07.2004р., Державна податкова адміністрація України щоденно до 14 години надає Державній митній службі України                   в електронному вигляді інформацію про перелік платників податків, що мають податкові векселі, не погашені в строк, станом на поточну дату за формою, наведеною в додатку 4.

Отже, Державна митна служба України щоденно володіє інформацією у розрізі кожного платника, виду погашення ним податкових векселів та про відповідність форми їх погашення  п. 19 Порядку випуску, обігу та погашення векселів.    

Положення зазначеного спільного наказу не встановлюють можливості отримання інформації будь-якими третіми особами, до яких відноситься і позивач.

Перелік пов'язаних осіб по відношенню до платників-імпортерів не може бути визначений і органами податкової служби, оскільки коло пов'язаних осіб може змінюватись не передбачено і не прогнозовано (внаслідок зміни керівництва, складу засновників, тощо).

Вимоги митних органів щодо надання будь-яких довідок про порядок  погашення податкових векселів не передбачено нормативно-правовими актами. Така ж позиція висловлена Державною податковою адміністрацією України, яка є органом, що здійснює контроль за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість до бюджету,               в листі від 22.01.2008р.№ 963/7/16-1517-04 та в листі про надання роз'яснень від 24.12.2007р. № 26189/7/16-1517.

 

 

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», і це підтверджується наявним в справі свідоцтвом                платника ПДВ.

Весь пакет документів, необхідних для митного оформлення товару, наданий позивачем у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 80                       від 01.02.2006р. в повному обсязі, і цього відповідач не заперечував.

Даних, що позивач знаходиться у переліку платників податків, що мають податкові векселі, не погашені в строк, відповідач суду не надав.

Необхідно зазначити, що в постанові Кабінету Міністрів України № 1104,                          з урахуванням внесених змін та доповнень, неможливість використання вексельної форми оплати податку на додану вартість пов'язана саме з встановленням належним чином факту наявності непогашених векселів платником податку або пов'язаними з ним особами.

Зазначене вище дозволяє стверджувати, що нормами діючого законодавства                      на платника податку на додану вартість не покладається обов'язок доводити, що пов'язані             з ним особи, які є або були платниками податку на додану вартість, не здійснювали погашення податкових векселів у спосіб, не передбачений пунктом 19 цього Порядку.

Таким чином, посилання відповідача в картках відмови на відсутність інформації             або ненадання відомостей про погашення податкових векселів платником податку                     або пов'язаними з ним особами будь-яким способом станом на дату митного оформлення свідчить про протиправність такої відмови, оскільки у відповідності до ст. 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, чого не передбачено законодавством.

Під час судового розгляду справи, відповідач, заперечуючи проти позову, посилався                                 і на дію ст. 63 Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та внесення змін                  до деяких законодавчих актів України», якою у 2008р. заборонено надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов'язань суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами).

Колегія суддів на такі твердження зазначає, що оскаржувана картка відмови не містить посилань на зазначену норму Закону,  як на підставу для відмови в здійсненні митного оформлення товару.

Відповідно до Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної

декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України                                        від 12 грудня 2005 року N 1227, у Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови  з посиланням на норми законодавства України , а також вичерпні  роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення             чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

В оформленій картці відмови Криворізькою митницею було зазначено неможливість здійснення митного оформлення товарів у зв'язку з порушенням декларантом вимог                                  абз.4 ч.2 ст.88 Митного кодексу України в частині ненадання відомостей , передбачених абз.2 п.4 Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів  на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 01.10.97 №1104.

Отже, такі підстави правомірності або протиправності оскаржуваного рішення                           не є предметом розгляду у даній справі, і оцінка цим обставинам  судом не надається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про протиправність картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів                і транспортних засобів через митний кордон України № 113020000/2008/000107                        від 23.01.2008р..  

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, що полягають                      у відмові позивачу в здійсненні митного оформлення товару згідно вантажної митної декларації №19463 від 22.01.2008 року, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки дії митного органу по відмові в прийнятті вантажної митної декларації є складовою частиною прийняття рішення, що є предметом, оскарження.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права,                   що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, судом першої інстанції було визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті  митної декларації, митному оформленні та пропуску транспортних засобів через митний кордон України                             №113020000/2008/0000102  від 23.01.2008р., що не відповідає матеріалам справи                           та заявленим вимогам позивача.

Таким чином, суд прийняв рішення з питань, що не були предметом адміністративного позову.  

З вказаних підстав колегія суддів дійшла висновку, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2008р. у даній справі  підлягає скасуванню, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права, що призвело                                  до неправильного вирішення справи.

З огляду на зазначене, враховуючи встановлені фактичні дані та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи по суті заявлені позивачем позовні вимоги, і враховуючи обставини,         які були встановлені під час розгляду даної справи, колегія вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправною та скасуванні зазначеної вище кратки відмови, в іншій частині позову необхідно відмовити.

Керуючись  ч.3 ст. 160, ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

 

ПОСТАНОВИЛА:

 

    Апеляційну скаргу Криворізької митниці   задовольнити частково.

 

    Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду                                  від 13.08.2008р. у справі  № 2-а-848/08 скасувати .

 

      Позовні вимоги задовольнити частково .

 

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України                         № 113020000/2008/000107 від 23.01.2008р., видану Криворізькою митницею.

 

В іншій частині позовних вимог відмовити .

 

Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту  проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення її в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

 

В повному обсязі постанову складено 26.05.2009р..

 

 

Головуючий суддя:                             Н.П. Баранник

 

Судді:                                     А.О. Коршун

                                   

М.П. Кожан