Справа № 352/653/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1732/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

Секретаря Шемрай Н.Б.

з участю представників апелянта ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

24.03.2015 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зіслався на те, що протягом 2008-2010 років між ним та відповідачем укладено договори позики грошових коштів, а саме: 17.07.2008 року на суму 30 000 грн., з яких повернуто 7 150 грн., 09.09.2008 року - на 15 000 грн., 24.06.2010 року - на 13 100 грн., 30.07.2010 року - на 8 000 грн., 29.09.2011 року - на 10 500 доларів США. Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05.02.2014 року його позов про стягнення боргу за договорами позики, інфляційних втрат, відсотків за порушення грошового зобов'язання задоволено частково та стягнуто з відповідача на його користь 142 845 грн. боргу, 3 077,80 грн. інфляційних втрат, 9 393,26 грн. 3% річних, а всього 155 316,06 грн. боргу за договорами позики та 2 527,61 грн. судових витрат. Вказане судове рішення набрало законної сили та звернуто до виконання, однак на даний час не виконано, оскільки відповідач ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням обов'язків. Станом на 18.03.2015 року офіційний курс гривні щодо долара США становить 23,2967 грн. Як вбачається з рішення, з відповідача на його користь стягнуто 83 895 грн. за невиконання грошового зобов'язання в іноземній валюті з розрахунку 7,99 грн. за 1 долар США. На даний час сума грошового зобов'язання, вираженого в іноземній валюті в розмірі 10 500 доларів США, еквівалентна 244 615,35 грн. Оскільки судовим рішенням з відповідача стягнуто 83 895 грн. заборгованості за грошовим зобов'язанням в іноземній валюті, то курсова різниця складає 160 720,35 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму курсової різниці, а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 18 097,65 грн., 3% річних за період з 05.02.2014 року по 18.03.2015 року в розмірі 1 972 грн., витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 807,91 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8 000 грн.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2015 року задоволено частково позов ОСОБА_5. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 18 097 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 1 972 грн. 3% річних та 2 192 грн. 40 коп. судових витрат, а всього 22 262 грн. 05 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду в частині стягнення з відповідача курсової різниці за договором позики грошових коштів, витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача курсової різниці боргового зобов'язання, вираженого в іноземній валюті за договором позики грошових коштів, суперечить вимогам ст.ст. 524, 533, 625 ЦК України, які вказують на принцип свободи договору, можливість вираження грошового зобов'язання в іноземній валюті, а також прямо вказують на необхідність повернення такого грошового зобов'язання у національній валюті за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, чого відповідачем до цього часу не здійснено.

Крім того, апелянт вказує, що ним до позовної заяви додано документи, які підтверджують понесені ним витрати по оплаті послуг із надання правової допомоги, а саме додаткову угоду до договору №007/15 про надання правової допомоги від 13.02.2015 року, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 13.02.2015 року, акт здачі-прийому наданих послуг від 30.06.2015 року та звіт по наданих адвокатських послугах, які в повній мірі підтверджують розмір заявлених вимог щодо відшкодування витрат, понесених при розгляді справи. Однак, суд зазначені документи до уваги не взяв та самостійно визначив види наданих адвокатських послуг і їх розмір, чим грубо порушив вимоги чинного законодавства України.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції у вищенаведеній частині змінити, стягнувши з ОСОБА_6 на його користь 160 720,35 грн. курсової різниці за договором позики грошових коштів від 29.09.2011 року, 1 807,91 грн. судового збору та 8 000 грн. витрат на правову допомогу, а в решті рішення залишити без змін.

В засіданні апеляційного суду представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги не визнав, посилаючись на обґрунтованість висновків суду, просив в задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05.02.2014 року (а.с. 8-12) з відповідача ОСОБА_6 стягнуто на користь позивача ОСОБА_5 142 845 грн. боргу, 3 077,80 грн. інфляційних втрат, 9 393,26 грн. 3% річних, а всього 155 316,06 грн. боргу за договорами позики та 2 527,61 грн. судових витрат. До складу стягнутого судом боргу в розмірі 142 845 грн. ввійшли 22 850 грн. за договором позики від 17.07.2008 року, 15 000 грн. за договором позики від 09.09.2008 року, 13 100 грн. за договором позики від 24.06.2010 року, 8 000 грн. за договором позики від 30.07.2010 року та 83 893 грн. за договором позики від 29.09.2011 року на 10 500 доларів США за курсом НБУ на день ухвалення рішення (10 500?7,99).

Вказане судове рішення набрало законної сили та звернуто до виконання. Згідно інформації ВДВС Тисменицького районного управління юстиції (а.с. 14-15) провадження з примусового виконання судового рішення відкрито 11.04.2014 року, у рамках виконавчого провадження накладено арешти на два транспортні засоби відповідача та на належні останньому земельні ділянки в с. Чукалівка Тисменицького району Івано-Франківської області. На даний час рішення суду не виконане.

Статтею 1046 ЦК України визначено зміст договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Істотними умовами договору позики є розмір позики та строк її повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору.

За змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо боржник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Відповідно до ч. 1 цієї статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч. 2 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наведених обставин суд першої інстанції вірно вважав підставними позовні вимоги ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_6 18 097,65 грн. інфляційних втрат та 1 972 грн. 3% річних та правильно задовольнив позов в цій частині.

Рішення суду в наведеній частині не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому, суд вірно вважав необґрунтованою позовну вимогу ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_6 курсової різниці за договором позики грошових коштів від 29.09.2011 року в сумі 160 720,35 грн. та правильно виходив з того, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, відшкодувати кредитору суму курсової різниці боргового зобов'язання в іноземній валюті.

Також суд обґрунтовано, з урахуванням ч. 1 ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», визначив розмір судового збору в сумі 243,60 грн. пропорційно до розміру задоволеного позову та розмір компенсації витрат на правову допомогу в сумі 1948,80 грн., врахувавши такі витрати, як 487,20 грн. за складання позовної заяви, по 487,20 грн. за участь двох адвокатів у судовому засіданні 22.06.2015 року, 487,20 грн. за участь одного представника в судовому засіданні 30.06.2015 року.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

За приписами ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

Ясеновенко Л.В.