ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 р. Справа № 29654/10

           Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді:                     Сапіги В.П.,

суддів:           Хобор Р.Б., Попка Я.С.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 11.06.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці, Головного управління міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання дій неправомірними,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління МВС України на Львівській залізниці, Головного управління МВС України у Львівській області про визнання дій неправомірними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.11.2009 року подав до Управління МВС України на Львівській залізниці заяву про визнання його учасником бойових дій разом з необхідним пакетом документів, який підтверджує проходження ним служби в НКАО при виконанні спеціальних завдань в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах на території Азербайджанської РСР, його безпосередню участь у бойових діях по затриманню, роззброєнню та знешкодженню озброєних формувань. Однак, листом Управління МВС України на Львівській залізниці від 25.11.2009 року №Н84 йому відмовлено у визнанні його учасником бойових дій з покликанням на постанову Кабінету Міністрів України №63 від 08.02.1994 року. Вважає таку відмову безпідставною та такою, що суперечить Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 11.06.2010 року в позові відмовлено з тих підстав, що Азербайджанська РСР, де перебував позивач у період з 23.05.1989 року по 20.07.1989 року в даний перелік, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63, не входить.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач - ОСОБА_2, який просить скасувати дану постанову та задовольнити позовні вимоги.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог.                    

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідно відмовити в задоволенні апеляційної скарги з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За наказом ЛССШМ МВС СРСР № 123 від 26.04.1989 року «Про відрядження спеціального батальйону 1-го курсу ЛССШМ МВС СРСР в Азербайджанську РСР» та наказом ЛССШМ МВС СРСР № 90 від 15.05.1989 року «Про передислокацію спеціального батальйону 2-го курсу для виконання завдання МВС СРСР, ОСОБА_2, проходячи службу у Львівській спеціальній середній школі підготовки начальницького складу МВС СРСР у складі батальйону, сформованого з числа офіцерів та курсантів Львівської спеціальної середньої школи підготовки начальницького складу МВС СРСР, був відряджений в Азербайджанську РСР в період з 13.05.1989 року по 20.07.1989 року для виконання спеціального завдання МВС СРСР.

Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасниками бойових дій визнаються працівники, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР працювали в державах, де в цей час велися бойові дії, і якщо вони безпосередньо брали участь у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ флоту.

Переліки таких держав та періодів бойових дій на їх території затверджені постановою КМ України від 08.02.1994 року № 63.

Азербайджанська РСР, де перебував ОСОБА_2 у період з 23.05.1989 року по 20.07.1989 року в даний перелік не входить.

При цьому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що Азербайджанська РСР входила на той час до складу Союзу Радянських Соціалістичних Республік, на території якої в період з 1988 року по 1991 рік воєнний час чи надзвичайний стан не оголошувався, а тому ОСОБА_2 не брав участі в бойових діях у воєнний час на території держав, які вказані в Переліку затвердженому постановою КМ України від 08.02.1994 року № 63.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в тому, що відповідачем в судовому засіданні наведено підстави правомірності дій, що оскаржуються позивачем.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В зв’язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об’єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що Галицький районний суд м. Львова правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 11.06.2010 року у справі №2а-325/10- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя :                     В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

ОСОБА_3

Повний текст виготовлено 30.03.2012р.