ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2012 р. Справа № 2779/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Попка Я.С., Хобор Р.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області на постанову Рівненського міського суду від 02.12.2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В :
07.10.2010 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області, в якому просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області перерахувати та виплачувати пенсію відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону Украєш „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як інваліду ІІ групи, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 15.06.2010 року.
Постановою Рівненського міського суду від 02.12.2010 року позов задовольнено частково.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1, пенсію у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком з 21.06.2010 року, в решті частині позову відмовлено за безпідставністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід ІІ групи і віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має право на пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю на підставі ст. 50 цього Закону.
Згідно заперечення на адміністративний позов вбачається, що мінімальні розміри пенсії по інвалідності особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються відповідно до постанови Кабінету Мі ністрів України № 654 від 16.07.2008 року "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян". Розміри додаткових пенсій обчислюються у встановлених відсотках від прожит кового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05. 2008 року "Деякі питання соціально го захисту окремих категорій громадян" .
Право позивача на одержання пенсії для інваліда, щодо якого встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, відповідачем не оспорюється та доказуванню не підлягає у відповідності до ст.72 ч.3 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що пенсія позивача у відповідності до ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як інваліда ІІ групи не може бути нижчою як 8 мінімальних пенсій за віком, цією ж нормою передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом про Державний бюджет України та не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.50 даного Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІ групи, віднесеним до першої категорії, виплачується у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов`язаного з Чорнобильською катастрофою, визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, а ст.50 та ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв»язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно з законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім»ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції не врахував того, що позивачу відповідно до поданої заяви від 15.06.2010 року управлінням Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області з 01.07.2010 року призначено пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків.
Судом першої інстанції задовольнено позовні вимоги з 21.06.2010 року. Тобто суд акцентував увагу на заяву ОСОБА_1 від 21.06.2010 року про перерахунок пенсії відповідно до ч.1 ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак такий висновок суд апеляційної інстанції вважає помилковим.
Оскільки пенсію по інвалідності позивачу призначено з 01.07.2010 року. Призначення пенсії з 01.07.2010 року позивачем не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги за період з 21.06.2010 року по 30.06.2010 року, оскільки в цей час позивач отримував пенсію на загальних засадах.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 з урахуванням вимог ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціа льний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", підлягають до задоволення починаючи з 01.07.2010 року з урахуванням проведених виплат.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову необхідно скасувати та винести нову, якою позовні вимоги позивача задовольнити частково з врахуванням вищевикладених міркувань.
Керуючись ч.3 ст.. 160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області задоволити частково, скасувати постанову Рівненського міського суду від 02.12.2010 року у справі № 2а-4126/10 та прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу державної та додаткової пенсії відповідно до ст.. 50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області проводити перерахунок і виплату раніше призначеної державної і додаткової пенсії на користь ОСОБА_1 з 01.07.2010 року в розмірі визначеному ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий-суддя: В.П.Сапіга
Судді: Р.Б.Хобор
ОСОБА_2